Постанова № 40588827, 11.09.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/2167/1417 год. 03 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю предстанвиків:

позивача - Сонько В.В.,

відповідача - Пєріна А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Лідер-ЛТД" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Лідер-ЛТД" (далі - позивач, ТОВ "Авто Лідер - ЛТД") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить визнати нечинними податкові повідомлення - рішення від 12.06.2014 року -

- №0002022200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 22443,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 5611,00 грн.;

- №0002032200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 21321,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 5331,00 грн.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновок ДПІ про не підтвердження надання послуг ПП "Полінуур" спростовується наданими до перевірки первинними документами, а висновки акту від 22.10.2013 року №1497/21-03-22-05/38481188 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Полінуур" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами - постачальниками та з контрагентами покупцями за травень - серпень 2013 року спростовано постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.02.2014 року по справі №821/4611/13-а за позовом ПП "Полінуур" до ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких зазначив, що в ході проведення перевірка ТОВ "Авто Лідер-ЛТД" не підтверджено реальність здійснення господарської операції з його контрагентом ПП "Полінуур", оскільки перевіркою вказаного контрагента було встановлено відсутність основних фондів, транспортних засобів тощо, а акти здачі-прийомки виконаних робіт складено з порушеннями вимог законодавства, що стало підставою для нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав письмові заперечення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, дослідивши норми законодавства, які регулюють дані правовідносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Лідер-ЛТД" зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Херсоні.

Як зазначається в акті перевірки (стор. 2) ТОВ "Авто Лідер-ЛТД" у період, за який проводилась перевірка, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

З акту перевірки судом також встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "Авто Лідер-ЛТД" є 49.41 - вантажний автомобільний транспорт.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ст. 20, ст. 75, пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, згідно наказу від 13.05.2014 року №592 податковим ревізором-інспектором проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Авто Лідер-ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства податку на прибуток за 2013 рік та з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків контрагентом - постачальником ПП "Полінуур" за серпень 2013 року, подальшого використання, реалізації придбаних товарно - матеріальних цінностей (робіт, послуг) та відображення здійснених фінансово - господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складено акт від 27.05.2014 року №193/21-03-22-06/38698090 (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту перевірки є порушення підприємством вимог діючого законодавства, а саме:

- п.185.1 ст.185, п. 186.1 ст. 186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у серпні 2013 року на загальну сумі 22442,88 грн.;

- п. 134.1 ст. 134, пп.138.1.1 п.138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст.138, пп. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємства за 2013 рік у сумі 21321,00 грн.

Вказані висновки вмотивовані нереальністю господарських операцій TOB "Авто Лідер-ЛТД" з контрагентом ПП "Полінуур" на підставі наступного -

- ДПІ у м. Херсоні отримано акт від 22.10.2013 року №1497/21-03-22-05/38481188 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Полінуур" (код за ЄДРПОУ 38481188) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами - постачальниками та з контрагентами покупцями за травень - серпень 2013 року, за висновками якого встановлено, що підприємство не знаходиться за податковою адресою, відсутні основні фонди, складські приміщення, автотранспортні засоби, не підтверджено реальність проведення фінансово - господарської діяльності, розрахунків та обставин їх здійснення;

- акти здачі - прийомки виконаних робіт за серпень 2013 року складені з порушенням норм ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містять прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції, не містять вичерпної інформації щодо наданих послуг та доказовості щодо факту виконаних робіт тощо.

На підставі вказаних обставин, ДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.06.2014 року №0002032200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 21321,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 5331,00 грн. та за №0002022200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 22443,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 5611,00 грн., які є предметом оскарження у даній справі.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими положеннями податкового законодавства.

Спірні правовідносини у перевіряємому періоді були врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. за №2755-VІ (далі - ПК України).

Виходячи зі змісту положень Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Для визначення права підприємства на податковий кредит та підстав для формування складу валових витрат по проведеним господарським операціям з контрагентами необхідно встановити наявність в сукупності таких обов'язкових підстав:

- здійснення операції з придбання товарів, виконаних робіт, наданих послуг та їх оплата (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. п. 198.1, 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України);

- наявність належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, та податкової накладної (п. 138.2 ст. 138, п. 198.6 ст.198 ПК України);

- придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку - покупця, шляхом відображення їх в обліку та підтвердження відповідними документами (п. 44.1. ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 п. 198.3 ст. 198, п. 201.11 статті 201 ПК України).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави, за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу витрат та сплачених сум ПДВ у вартості товарів (робіт, послуг) до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Як вбачається з описової частини акту перевірки та наданих до матеріалів справи документів, 01.06.2013 року між TOB "Авто Лідер-ЛТД" (за договором - замовник) та ПП "Полінуур" (за договором - виконавець) був укладений договір про надання послуг №3/6-13, за умовами якого виконавець доставляє довірений йому замовником вантаж в пункт призначення, а замовник оплачує за перевезення вантажу обумовлену суму (п. 1.1 договору); завантаження, розвантаження здійснюється замовником (п. 1.3 договору); замовник здійснює оплату транспортних, а також експедиційних послуг по факту їх виконання, ціна, обсяг та вартість кожного перевезення вказується в акті виконаних робіт, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.5 договору); виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт, яки оформлюється по факту надання транспортних послуг (п. 1.6 договору); оплата за виконані роботи здійснюється готівковим або безготівковим розрахунком протягом 30 днів після підписання акту виконаних робіт (п.1.7 договору).

На виконання умов даного договору у серпні 2013 року ПП "Полінуур" були надані позивачу транспортні послуги, про що оформлено акти про виконання транспортних та експедиційних послуг на загальну суму 134656,50 грн., в т.ч. ПДВ 22442,88 грн., а також податкові накладні, перелік яких наведений на стор. 4 акту перевірки та копії яких залучені до матеріалів справи. Оплата вказаних послуг проводилася у безготівковій формі згідно банківських виписок, перелік яких наведено на стор. 4 акту перевірки.

В ході розгляду справи судом встановлено, що підставою для висновку ДПІ про порушення позивачем порядку формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ є недоведеність факту надання ПП "Полінуур" транспортних послуг, з урахуванням того, що на даному підприємстві відсутні основні фонди, робоча сила, транспортні засоби, що унеможливлює підприємство здійснювати вказаний вид господарської операції.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що за змістом норм Податкового кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, які передбачені умовами договору, а також спричиняють виникнення у платника податків додаткових витрат, пов'язаних з виконанням господарської операції.

Так, ухвалою суду від 10.07.2014 року про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду було зобов'язано позивача надати суду докази використання послуг, отриманих від ПП "Полінуур" в господарській діяльності ТОВ "Авто Лідер-ЛТД", а також в судовому засіданні 28.08.2014 року протокольно було ухвалено щодо зобов'язання позивача надати суду копію договору перевезення та товарно - транспортні документи.

На виконання вказаних вимог суду представником позивача залучено до матеріалів справи копію договору про надання послуг від 01.06.2013 року №3/6-13, копії договорів поставки товару, укладені позивачем з контрагентами - постачальниками/покупцями, а також копії накладних та податкових накладних.

Проте, суд вказує, що позивачем не надано товарно - транспортні накладні, як доказ вчинення ПП "Полінуур" послуг з перевезення товару.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що необхідність укладання ТОВ "Авто Лідер-ЛТД" зі спірним контрагентом ПП "Полінуур" договору про надання транспортно-експедиційних послуг пов'язана з виконанням обов'язків позивача по отриманню або доставці товару згідно договорів поставки, укладених з контрагентом ТОВ "Агрофірма Ольвія" (договір від 01.06.2013 року № 3/6-13), з контрагентом ПАТ "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" (договір №1/8-13 від 06.08.2013 року). При цьому, представник позивача стверджував, що належним документальним доказом вчинення транспортних послуг є акти про виконання транспортних та експедиційних послуг, а не товарно - транспортні накладні.

Суд не погоджується з вказаною позицією позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно до абз. 27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом - Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Отже, в підтвердження факту здійснення товарно-транспортних послуг у платника податків повинен бути комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Щодо експедиційних послуг, наданих ПП "Полінуур" відповідно до акту здачі - прийомки виконаних робіт №288 від 15.08.2013 року, то суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Перевезення вантажів, здійснене в межах надання експедиційних послуг, також супроводжується товарно-транспортними документами, які підтверджують факт надання відповідних послуг.

Таким чином, суд вважає, що товарність транспортних послуг доводиться лише наявністю товарно-транспортних накладних, оскільки в даному випадку саме перевізник вантажу приймає участь у прийманні товару від відправника та передає його одержувачу.

Внаслідок дослідження змісту договорів поставки товару, укладених з контрагентами ТОВ "Агрофірма Ольвія", ПАТ "Пивобезалкогольний комбінат "Крим", а також змісту актів здачі - прийомки виконаних робіт судом не встановлено будь-яких доказів, які б вказували на причетність перевізника ПП "Полінуур" до виконання вказаних поставок.

Крім того, судом встановлено, що згідно актів здачі - прийомки виконаних робіт за серпень 2013 р. ПП "Полінуур" було надано послуги щодо перевезення 393,68 т товару (найменування відсутнє) та експедиційні послуги щодо 258 т товару (найменування відсутнє). При цьому, з договірних документів щодо поставки товару, судом встановлено, що ТОВ "Авто Лідер - ЛТД" придбав у ТОВ "Агрофірма Ольвія" товар - ячмінь у серпні 2013 року у загальній кількості - 177,2 т, і реалізував ПАТ "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" товар - ячмінь у серпні 2013 року у загальній кількості - 177,2 т., що суперечить обсягу перевезеного ПП "Полінуур" товару згідно акту про надання транспортних послуг за серпень 2013 року.

Суд також вказує, що з досліджених в ході розгляду справи копій актів здачі - прийомки виконаних робіт, неможливо встановити, який вантаж перевозився, маршрут перевезення вантажу та інше, що могло б доводити участь спірного перевізника на виконання умов вищевказаних договорів поставки.

В судовому засіданні представник позивача також вказав, що основним доводом податкового органу щодо нереального надання контрагентом ПП "Полінуур" транспортних послуг є висновки акту від 22.10.2013 р. № 1497/21-03-22-05/38481188 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Полінуур" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами - постачальниками та з контрагентами покупцями за травень - серпень 2013 року, проте вказаний довід спростований постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.02.2014 року по справі № 821/4611/13-а, якою задоволено позовні вимоги ПП "Полінуур" до ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області та визнано протиправними дії ДПІ у м. Херсоні щодо проведення зустрічних звірок та складання актів, у т.ч. вищевказаного акту від 22.10.2013 р. № 1497/21-03-22-05/38481188.

При цьому, суд не приймає до уваги вказане судове рішення, як доказ товарності спірної господарської операції з огляду на наступне.

По-перше, частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Проте, позивачем до матеріалів справи залучено копію вказаного рішення з відміткою "постанова суду не набрала законної сили".

По-друге, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вказує, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій між контрагентом та позивачем, оскільки за умови складення актів про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, і реальність господарських операції такого платника не є предметом звірки.

Відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою станом на момент початку проведення звірок, не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання, що відбувалося раніше моменту таких звірок.

Отже, згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вказане, суд вважає, що наданими до матеріалів справи доказами, позивач не довів факту придбання у ПП "Полінуур" транспортних послуг, що позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості (сили) для цілей формування валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою та доказів сплати продавцеві вартості послуг з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, оцінюючи подані сторонами докази та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає правомірним нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 21321,00 грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 12.06.2014 року №0002032200 та нарахування грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 22443,00 грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 12.06.2014 року №0002022200, та, як наслідок, правомірним є нарахування штрафних санкцій у розмірі 25% від суми нарахованих грошових зобов'язань згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 вересня 2014 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.3.3