Ухвала суду № 40587996, 17.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

---------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1970/14

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Шевченківського ВМ Приморського РВ Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління державної Міграційної служби України в Одеській області, треті особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Шевченківського ВМ Приморського РВ Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі Шевченківський ВМ), Головного управління державної Міграційної служби України в Одеській області (далі ГУДМС), треті особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про визнання незаконними дій Шевченківського ВМ щодо реєстрації 16 жовтня 2006 року ОСОБА_5 на житловій площі квартири сімейного гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а також з вимогою зобов'язати ГУДМС анулювати реєстраційний запис від 16 жовтня 2006 року про реєстрацію ОСОБА_5 на житлову площу квартири за вищевказаною адресою.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовою особою Шевченківського ВМ 16 жовтня 2006 року незаконно здійснено реєстрацію ОСОБА_5 на житлову площу квартири за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, оскільки позивач не надавав письмової згоди на таку реєстрацію.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно ордеру на житлову площу гуртожитку №000253 від 28 березня 1995 року, відповідно до рішення житлово-побутової комісії Обласної ради курорту від 24 березня 1995 року, ОСОБА_3 надано право, як основному квартиронаймачу, працюючій на той час в санаторії "Дружба", на заняття з сім'єю з розрахунку двох осіб, кімнат АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2

26 квітня 1995 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєструвались в квартирі сімейного гуртожитку за вказаною адресою.

07 квітня 2006 року в другому відділі реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м.Одеси між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 07 квітня 2006 року за актовим записом №117.

16 жовтня 2006 року ОСОБА_5 зареєстровано на житловій площі кімнати АДРЕСА_1

Проведення відповідачем реєстрації ОСОБА_5 за вказаною адресою і стало підставою для звернення ОСОБА_2 з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та відмовляючи в задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі Закон) встановлено, що реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до положень ст.6 Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Разом з тим, положеннями ч.2 ст.2 Закону передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, з наведеного можна дійти висновку, що сам факт реєстрації місця проживання, в контексті спірних правовідносин, не створює жодних правових наслідків для особи, місце проживання якої зареєстровано, та інших осіб (наймачів), а сама реєстрація, в даному випадку, є нічим іншим, як констатацією факту проживання особи за відповідною адресою та не наділяє таку особу певними майновими та немайновими правами.

Крім того, ч.1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому, враховуючи, що фактом реєстрації ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 жодних прав та інтересів позивача порушено не було та враховуючи, що 24 березня 2013 року, тобто більше ніж за рік до подання позивачем адміністративного позову, ОСОБА_5 помер, наслідком чого є зняття його реєстрації за вказаною адресою, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Окрім іншого, звертаючись в березні 2014 року з адміністративним позовом до суду ОСОБА_2, на ряду з іншим, просив зобов'язати ГУДМС анулювати реєстраційний запис про реєстрацію ОСОБА_5.

Разом з тим, з аналізу положень Закону вбачається, що останнім передбачені такі можливі дії суб'єкта владних повноважень, як: реєстрація місця проживання або місця перебування, зняття з реєстрації місця проживання або перебування, перереєстрація місця проживання або місця перебування особи та не передбачений такий правовий порядок і не визначена така правова категорія, як анулювання місця проживання, а тому зобов'язання відповідача анулювати реєстраційний запис (в разі обґрунтованості позовних вимог) суперечило б нормам чинного законодавства та виходило б за рамки повноважень, наділених Законом ГУДМС.

Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Також, колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянтів на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: О.А. Шевчук Л.Є. Зуєва