Постанова № 40587994, 23.09.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2014 р. Справа № 917/1058/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Ільїн О.В., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників:

позивача – не з’явився

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2282П/1-32) на рішення господарського суду Полтавської області від 22 липня 2014 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Господар-Дніпро», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс-Трейд», м. Полтава

про стягнення 12686, 56 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Господар-Дніпро» звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ТОВ «Укрбудтранс-Трейд» основного боргу у розмірі 11720,45 грн., 3 % річних у розмірі 549,49 грн. та інфляційних у розмірі 416,62 грн. (а.с.2-5).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22 липня 2014 року (суддя Тимошенко К.В.) в частині стягнення 0 грн. 95 коп. річних відмовлено. В решті частині вимог позов залишено без розгляду (а.с.117,118).

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 22 липня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що відповідно до ст. 81 ГПК України у разі залишення позову без розгляду виноситься ухвала, а господарським судом прийнято рішення у даній справі. Також вказує на те, що у разі недоведеності основного боргу не можуть нараховуватись річні.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду.

Позивач також у судове засідання не з’явився, 15 вересня 2014 року подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв’язку неможливістю явки у судове засідання його представника, який знаходиться у відрядженні.

Розглянувши клопотання позивача, колегія суддів відмовила у його задоволенні у зв’язку з необґрунтованістю.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представників сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Приймаючи оскаржувану ухвалу господарський суд першої інстанції зазначив, що ухвалою про порушення провадження у справі від 05.06.2014р. зобов'язував позивача надати належно засвідчені копії чи оригінали додатків до позовної заяви, крім наданих в оригіналі. Позивач вимоги ухвали від 05.06.2014р. в цій частині не виконав. Про наявність поважних причин невиконання хвали суду від 05.06.2014р. ні позивач, ні його представник (в засіданні суду 08.07.2014р.) не повідомили, що свідчить про відсутність поважних причин неподання витребуваних судом матеріалів. Витребувані ухвалою суду від 05.06.2014р. належно засвідчені копії чи оригінали додатків до позовної заяви (копії видаткових накладних, договору, довіреностей на отримання товару на інші), необхідні для вирішення спору. Згідно статті 81 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору. На підставі наведеного господарський суд Полтавської області позов в частині стягнення 11720грн. 45коп. основного боргу, 548 грн. 54коп. річних та 416грн. 62 коп. інфляційних залишив без розгляду, а в частині стягнення 0грн. 95коп. річних в позові відмовив.

Відповідно до ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору. При цьому, про залишення позову без розгляду виноситься ухвала.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що господарський суд Полтавської області в порушення приписів вказаної статті, залишивши позов без розгляду прийняв рішення у справі.

У п.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 року зазначено, що повноваження апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції вичерпно визначено статтею 103 ГПК України, яка не передбачає можливості передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Таке право надано апеляційній Інстанції лише у разі скасування ухвал, зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК України. Отже, якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи процесуальний акт, неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, або припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині, або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, у тому числі в зв'язку з неправомірною відмовою в прийнятті зустрічної позовної заяви тощо, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення. Він не вправі передавати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Полтавської області від 22 липня 2014 року підлягає скасуванню у зв’язку з порушенням норм процесуального права, а справа розгляду у суді апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу колегія суддів встановила наступне.

19.07.2012 року між ТОВ “Господар – Дніпро” (постачальник) та ТОВ “Урбудтранс - Трейд” (покупець) укладено Договір поставки №0339-00109 (а.с.17-19).

Відповідно до п.1 Договору постачальник продає, а покупець купує товар в асортименті та кількості, вказаних у погоджених сторонами заявках покупця за цінами, вказаними у рахунку-фактурі до кожної заявки окремо.

Згідно з п.3.1. Договору постачальник зобов’язується продати товар покупцю в потрібній кількості, потрібної якості та у передбачений даним Договором строки згідно з видатковими накладними.

У п.3.2. Договору зазначено, що покупець зобов’язується прийняти товар згідно з видатковою накладною, оплатити вартість товару в повному обсязі і в обумовлені Договором строки.

Відповідно до п.5.1. Договору ціна за одиницю товару вказана у видаткових накладних і рахунках-фактурах на товар, що постачається.

Згідно з п.5.2. Договору розрахунок за товар здійснюється Покупцем по 100% попередній оплаті шляхом банківського переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у національній валюті України (гривня).

У п.5.3., п.5.6. Договору зазначено, що покупець зобов’язаний здійснити попередню оплату за отриманим рахунком-фактурою не пізніше 5 календарних днів з дати виписки рахунку-фактури. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

З видаткових накладних та доручень на отримання товару (а.с.20-58) вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 11720 грн. 45 коп.

У позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв’язку з чим відповідно до наданого по позовної заяви розрахунку його заборгованість складає 11720 грн. 45коп. (а.с.10-16).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Вказані норми чинного законодавства передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Приймаючи до уваги, що відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів сплати заборгованості за Договором поставки №0339-00109 колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за Договором поставки №0339-00109 у розмірі 11720 грн. 45коп. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Приймаючи до уваги порушення відповідачем умов Договору щодо оплати товару та перевіривши наданий позивачем розрахунок (а.с.10-16) колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 549,49 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення інфляційних збитків у розмірі 416,62 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В обгрунтування порушення відповідачем строку оплати позивач посилається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, отже якщо інше не встановлено укладеним договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов’язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивач рахує день поставки як день прострочки та нараховує річні за цей день. Будь-якого обгрунтування того, що срок оплати сплив у день, що передував дню поставки товару, і відповідно, обгрунтування того, що день поставки є днем прострочки оплати позивач не навів.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події,з якою пов’язано його початок.

З доводів позивача щодо застосування до даних відносин ч. 1 ст. 692 ЦК України, вбачається, що період прострочки починається не раніше наступного дня після поставки.

Викладене підтверджується і п. 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” в якому зазначено, що у разі якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов’язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України і передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов’язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

З Розрахунку вбачається, що позивачем річні за прострочку оплати товару по накладній від 25.07.2012 року нараховані за період з 25.07.2012 року по 18.05.2014 року, тобто період нарахування позивачем річних включає і вказаний позивачем день поставки - 25.07.2012 року, що суперечить наведеним вище нормам ЦК України.

Таким чином, позивачем на 0 грн. 15 коп. завищена сума річних за прострочку оплати 1855 грн. 00 коп. вартості товару по накладній від 25.07.2012 року. Аналогічні помилки допущені позивачем і в розрахунках річних за іншими сумами боргу (по інших накладних), у зв’язку з чим безпідставно нараховані річні в сумі 0 грн. 95 коп.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні збитки у розмірі 415,67 грн.

В частині стягнення інфляційних збитків у розмірі 0,95 грн. позов необгрунтований і задоволенню не підлягє.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 22 липня 2014 року скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені, витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду рішення господарського суду Полтавської області від 22 липня 2014 року у справі № 917/1058/14 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс-Трейд» (ЄДРПОУ 35582421, 36009, м.Полтава, вул. Зінківська,19, оф. 105) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Господар-Дніпро» (р/р 26009201369457 в АТ ОТП Банк м.Дніпропетровська, ЄДРПОУ 34513886, МФО 300528, ІПН 345138804659) основний борг у розмірі 11720,45 грн., 3% річних у розмірі 549,49 грн., інфляційні збитки у розмірі 415,67 грн., судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 1827,00 грн. та судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 913,50 грн.

В частині стягнення інфляційних збитків у розмірі 0,95 грн. у задоволенні позову відмовити.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 22.09.2014 року.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Черленяк М.І.