Постанова № 40587834, 09.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 вересня 2014 року № 826/10711/14

о 15 год. 18 хв.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А, при секретарі судового засідання Ковалівській Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожмашкомплект" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за участю представників сторін:

від позивача Романченко М.В.,

від відповідача Гостило А.С.,

встановив:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожмашкомплекс» (далі - позивач, ТОВ «Пожмашкомплект») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.05.2014 №0002082201 та №0002092201.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Мнідоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 17.04.2014 №799/26-53-22-01-21-32957506 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Капексбуд», прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.05.2014 №0002082201 та №0002092201, які позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 12.05.2014 №0002082201 та №0002092201. Так, відповідачем вказано на відсутність реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Капексбуд».

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожмашкомплект», зареєстровано як юридичну особу від 27.12.2011 (дата первинної реєстрації 04.06.2004 року) №10677770010017471, ідентифікаційний код юридичної особи 32957506, відповідно до довідки з ЄДРПОУ. Підприємство здійснює свою діяльність на підставі статуту. (а.с.79)

На час розгляду справи позивача зареєстровано як платник податку на додану вартість з 01.10.2012 року, індивідуальний податковий номер 329575026532, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200064882. (а.с.82)

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Пожмашкомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Капексбуд», в результаті чого складено акт перевірки від 17.04.2014 №799/26-53-22-01-21-32957506. (а.с.14)

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення:

- пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в зальній сумі 22721 грн.,

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 23917 грн.,

- пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп.2.4, пп.2.16 п.2, пп.3.2 п.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 12.05.2014 №0002092201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 28401,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 22721,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5680,00 грн.;

- від 12.05.2014 №0002082201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 23917,00 грн..;

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ТОВ «Пожмашкомплект» та ТОВ «Капексбуд» з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат, за відсутності факту реальності господарських операцій.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ «Пожмашкомплект» (замовник) та ТОВ «Капексбуд» (виконавець) укладено договір на виконання робіт від 01.03.2013 №103/13, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням (замовленням) замовника надати послуги з маркетингу та передпродажної підготовки пристроїв вогнегасних водопінних аерозольних FireBuster ємністю 500 мл (надалі вогнегасний пристрій) в кількості 20000 од., в порядку та на умовах, визначених цим договором. (т.1 а.с.38)

До договору надано додаток до нього від 01.03.2013 №1, рахунки-фактури від 05.04.2013 №0405/1, від 08.04.2013 №0408/1, від 13.05.2013 №0513/1, від 03.06.2013 №0603/1, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.04.2013 №0405/1, від 08.04.2013 №0408/1, від 13.05.2013 №0513/1, від 03.06.2013 №0603/1.

На ім'я позивача спірним контрагентом виписані податкові накладні від 05.04.2013 №46, від 08.04.2013 №58, від 13.05.2013 №26, від 03.06.2013 №24.

Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та спірним контрагентом, вказано на висновки акту від ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.10.2013 №557/26-54-22-2/38510737 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Капексбуд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з лютого 2013 року по серпень 2013 року». Відповідно до даного акту спірний контрагент відсутній за місцезнаходженням. Також вказано на те, що у підприємства відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично у ТОВ «Капексбуд» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Також, відповідач посилається на протокол допиту свідка ОСОБА_3, який є директором та головним бухгалтером ТОВ «Капексбуд». ОСОБА_3 пояснив, що підприємство було створене ним за грошову винагороду та обов'язки директора він не виконував, фінансові, господарські, бухгалтерські та податкові обов'язки директора він не підписував, товари, роботи, послуги від імені ТОВ «Капексбуд» не набував та не реалізовував.

Беручи до уваги надані заперечення відповідача, що спірний контрагент не здійснював господарської діяльності та директор цього спірного контрагента є тільки номінальними, враховуючи, що надані первинні документи бухгалтерського обліку підписані саме директором ОСОБА_3, а отже податкові накладні та інші первинні документи, якими підтверджується товарність господарських операцій не можуть бути належними доказами реальності вчинення цих господарських договорів.

Вказана позиція співпадає із висновками викладеними у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі №21-42l, в якій встановлено, якщо податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб які заперечують свою участь у створенні та діяльності таких товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними, а виписані податкові накладні не можна вважати належно оформленими документами податкової звітності.

Крім цього, в судовому засіданні представником позивача не надано жодних доказів на підтвердження дійсного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Капексбуд», до матеріалів справи не надано наступних доказів.

Відповідно до п.2.1 договору від 01.03.2013 №103/13 виконавець надає замовнику послуги:

- розробка та виготовлення фірмової кольорової етикетки (наклейки) FireBuster на паперовій основі з ламінуванням у кількості 20000 одиниць,

- провести наклеювання етикеток на вогнегасні пристрої,

- провести маркування та пакування вогнегасних пристроїв в транспортну тару.

Однак, до суду не надано підтвердження, що саме спірний контрагент виконував розробку та виготовлення цих етикеток. Крім цього, не надано жодних документів на підтвердження яким чином виконувалось наклеювання на вогнегасні пристрої, якими особами та на яких об'єктах. Також, не надано актів прийому-передачі вогнегасників ТОВ «Капексбуд» для проведення робіт та довіреностей уповноважених осіб. Суд не бере до уваги довіреності, які надані позивачем до матеріалів справи, оскільки з них не вбачається, що вказані особи дійсно є працівниками ТОВ «Капексбуд». (а.с.215-217)

Крім цього, до суду не надано підтвердження, що між сторонами проводився розрахунок.

Суд не ставить під сумнів, що ТОВ «Пожмашкомплект» було здійснено виготовлення фірмових етикеток, однак, що ці послуги дійсно виконувались спірним контрагентом ТОВ «Капексбуд» відповідно до договору від 01.03.2013 №103/13 суду не доведено.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Суд погоджується з думкою відповідача, що належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що ТОВ «Пожмашкомплект» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам із спірним контрагентом, зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаним контрагентом, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.05.2014 №0002082201 та №0002082201.

За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожмашкомплект» - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожмашкомплект» (адреса: 02152, м. Київ, вул. Серафимовича 19/1, оф.33, код ЄДРПОУ 32957506) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1684 (однієї тисячі шестиста восьмидесяти чотирьох) грн. 80 коп.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 9 вересня 2014 року.

Постанову у повному обсязі складено 15 вересня 2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова