Ухвала суду № 40587389, 18.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/992/14 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

18 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер-транс" до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про зобов"язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитер-транс" звернувся до суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2014 року № 0006542201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Переяслав-Хмельницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кондитер-транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 02 жовтня 2013 року № 922/22-0/31101268.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» та п.138.1, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено (завищено) податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 20223589,74 грн.; п.п.7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 17637661,01 грн.

Вважаючи протиправними висновки, викладені в Акті перевірки, ТОВ «Кондитер-транс» подало заперечення до Акту, за результатами розгляду яких відповідачем скасовано висновки Акту в частині нарахування податку на прибуток за період 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

На підставі встановлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2013 року №0000042201, яким ТОВ «Кондитер-транс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану в сумі 21 377 801,07 грн., з них 17637661,02 грн. за основним платежем та 3740140,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Кондитер-транс» подало скаргу до Головного управління Міндоходів у Київській області.

Так, рішенням про результати розгляду скарги Головного управління Міндоходів у Київській області від 26 грудня 2013 року за вих.№1809/10/10-36-10-01-206/870 частково задоволено скаргу ТОВ «Кондитер-транс» та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2013 року №0000042201 в частині основного платежу у сумі 3 053 082,23 грн. та штрафної санкції у сумі 763 270,58 грн.

11 січня 2014 року Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області (з урахуванням рішення про результати розгляду скарги Головного управління Міндоходів у Київській області від 26 грудня 2013 року) прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0006542201, яким ТОВ «Кондитер-транс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 17 561 448,26 грн., з яких 14 584 578,79 грн. за основним платежем та 2 976 869,47 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентом здійснювалися лише з метою одержання податкової вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань з ПДВ, оформлення операцій з «придбання» нетипової продукції та «реалізації» її на експорт, які пройшли транзитом через ТОВ «Кондитер-транс» та не спричиняють змін майнового стану.

Судом встановлено, що між ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» (Постачальник) та ТОВ «Кондитер-транс» (Покупець) укладено договір поставки товару №145 від 31 грудня 2009 року, згідно умов якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупцю товар, визначений в п.1.2 цього договору, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Так, на виконання вищевказаного договору, ДП «КК «Рошен» на адресу позивача виписано податкові накладні, які в подальшому включені ТОВ «Кондитер-транс» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Також, між ТОВ «Кондитер-транс» (Комітент) та ДП «КК «Рошен» (Комісіонер) укладено договір комісії №146 від 31 грудня 2009 року, згідно умов якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду продавати кондитерську та іншу харчову продукцію на власному ринку від свого імені в інтересах Комітента.

Як вбачається з матеріалів справи, в статуті ТОВ «Кондитер-транс» передбачено право підприємства здійснювати діяльність з оптової торгівлі продуктами харчування та неспеціалізованої оптової торгівлі.

Матеріали справи свідчать, що операції з реалізації кондитерських виробів ТОВ «Кондитер-транс» здійснювало протягом періодів щомісячно, в зазначених обсягах (загальна сума від реалізації кондитерських виробів за вказані періоди склала 88 564 477,45 грн., що у загальному обсязі реалізації товарів (робіт, послуг) ТОВ «Кондитер-транс» за період, що перевірявся, становить 26,86 %.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції вірно вказав, що висновок податкового органу про невластивість та нетиповість операцій позивача з продажу товарів (кондитерських виробів) є безпідставним.

Стосовно посилань відповідача про те, що товар знаходився на складі і не переміщувався від постачальника до покупця та від комітента до комісіонера, а також, що товар продавався тим же покупцям-нерезидентам, які є покупцями ДП «КК Рошен», колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з договору комісії №146 від 31 грудня 2009 року, вибір покупця продукції здійснювався комісіонером, в чому власне і полягає договір комісії.

Статтею 1014 Цивільного кодексу України визначено, що комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, що узгоджується з визначенням «господарської діяльності» у розумінні п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, де прямо передбачено можливість здійснення такої діяльності через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, в тому числі, за договорами комісії.

Матеріали справи свідчать, що вартість реалізації товару на експорт за договором комісії №146 від 31 грудня 2009 року, у період, що перевірявся, була вищою за вартість придбання таких виробів (без урахування ПДВ) та, з урахуванням умов договору комісії, встановлювалася комісіонером, що також відповідає суті договору комісії.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено, в чому саме полягало порушення ТОВ "Кондитер-транс" та його контрагента при визначенні умов договору щодо передачі товару.

Відтак, висновки податкового органу про те, що господарські операції ТОВ "Кондитер-транс" з придбання кондитерських виробів за договором поставки та реалізації їх на експорт за договором комісії не були реальні та мали на меті лише мінімізацію податку на додану вартість, суперечать матеріалам справи, а тому є безпідставними та необґрунтованими.

Як встановлено судом, суми податку на додану вартість, сплаченого згідно вищевказаних Договорів позивачем за податковими накладними включено до податкового кредиту.

Крім того, матеріали справи свідчать, що контрагент позивача - ДП «КК «Рошен» було зареєстроване як платник податку на додану вартість, а відтак, мало право видавати податкові накладні під час господарських відносин з позивачем.

На підтвердження здійснення оплати за правочинами з ДП «КК «Рошен» позивачем надано до перевірки платіжні доручення на перерахування коштів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 11 січня 2014 року №0006542201 прийнято протиправно.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер-транс" є обґрунтованими та правомірно задоволені судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Натомість, Переяслав-Хмельницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірність своїх дій.

Водночас, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 19.09.2014 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.