Рішення № 40587246, 22.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14352/14 22.09.14Суддя Мудрий С.М., розглянувши матеріали справи

за позовом відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 23 413,29 грн.

Представники:

від позивача: Петренко В.О.- представник за довіреністю № 08-03-29/82-14 від 04.03.2014 року;

від відповідача: Петренко Р.О. - представник за довіреністю № 6 від 02.01.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 23 413,29 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.02.2013 року між ОСОБА_3 та відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" укладено договір № УБ0966210 добровільного страхування транспортного засобу, відповідно до якого застраховано транспортний засіб Mitsubishi, д.н. НОМЕР_1.

05.07.2013 року в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Mitsubishi, д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки Citroen, НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 липня 2013 року ОСОБА_4 визнано виним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаАП України.

Страхувальник 05.07.2013 року звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.

На виконання вимог договору страховик виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 23 923,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 56717 від 3 вересня 2013 року.

Транспортний засіб марки Citroen, НОМЕР_2 належить ОСОБА_4. Останній уклав з приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів № АВ/6679947.

Так, до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив заяву про відшкодування страхової виплати в порядку регресу вих. № 09-06-02/23538 від 24.10.2013 року, відповідно до якої просив сплатити страхове відшкодування в розмірі 23 923,29 грн., отримана останнім 30.10.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 02081 02342437.

Вимоги відповідач не виконав, тому позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.07.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.09.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.09.2014 року розгляд справи відкладено на 16.09.2014 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання.

В судовому засіданні 16.09.2014 року оголошено перерву до 22.09.2014 року для дослідження та оцінки доказів по справі.

У судовому засіданні 22.09.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

15.02.2013 року між ОСОБА_3 та відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" укладено договір № УБ0966210 добровільного страхування транспортного засобу, відповідно до якого застраховано транспортний засіб Mitsubishi, д.н. НОМЕР_1.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З довідки № 9225925 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 05.07.2013 року в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Mitsubishi, д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки Citroen, НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва № 755/16938/13-п від 25 липня 2013 року ОСОБА_4 визнано виним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаАП України.

Страхувальник 05.07.2013 року звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту № НОМЕР_1-12.07/2 від 12.07.2013 року, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Mitsubishi, д.н. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження складає 16 860,14 грн.

Згідно з рахунком № НМРФ-29002 від 26.07.2013 року, сума запасних частин та матеріалів, виконаних робіт становить 24 413,29 грн.

Страховик склав страховий акт № СТО-13-8693/1 від 29 липня 2013 року та розрахунок до нього, з яких вбачається, що сума страхового відшкодуванню становить 23 923,29 грн.

На виконання вимог договору страховик виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 23 923,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 56717 від 3 вересня 2013 року.

Згідно статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пункт 38.1.1. статті 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Транспортний засіб марки Citroen, НОМЕР_2 належить ОСОБА_4. Останній уклав з приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів № АВ/6679947.

Так, до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив заяву про відшкодування страхової виплати в порядку регресу вих. № 09-06-02/23538 від 24.10.2013 року, відповідно до якої просив сплатити страхове відшкодування в розмірі 23 923,29 грн., отримана останнім 30.10.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 02081 02342437.

Відповідач вимоги не виконав.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідач у відзиві № 3795 від 15.09.2014 року зазначає, що не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки, приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» направив позивачеві заяву № 21/07/2014 про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка отримана 21.07.2014 року головним спеціалістом Кириленко, відповідно до відмітки. Так, на думку відповідача було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимогу на суму 23 923,29 грн.

Згідно ч. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідач повинен був здійснити страхову виплату протягом трьох місяців з дня отримання відповідних документів.

Згідно ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст. 601 ЦК України передбачає припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З приписів ст. 601 ЦК України вбачається, що зобов'язання може, але не повинно, припинятися за заявою однієї із сторін. Крім того, за змістом зобов'язального права, та на підставі системного аналізу ст. ст. 526-532 ЦК України у зв'язку зі ст. 601 ЦК України, слід зробити висновок, що такий взаємозв'язок за заявою однієї із сторін може здійснюватися лише у разі згоди на це іншої сторони.

Однією з обов'язкових умов зарахування зустрічних вимог, як одного із способу припинення зобов'язання, є ясність цих вимог, тобто відсутність між сторонами спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання.

У постанові ВГС України № 8/600 від 14.03.2006 року зазначено, що умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна зі сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми, на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 19.01.2011 року у справі № 01/95-38, від 31.03.2010 року у справі № 16/151.

Отже, з урахуванням викладеного вище, спір підлягає судовому розгляду по суті.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно п. 2 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/6679947, франшиза становить 510 грн. 00 коп.

Враховуючи положення абз. 2 ч. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового відшкодування складає: 16 860,14 (відповідно до звіту № НОМЕР_1-12.07/2 від 12.07.2013 року )- 510,00 грн. (франшиза) = 16 350,14 грн.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки Mitsubishi, д.н. НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 551,21 грн., на відповідача - 1 275,79 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) на користь відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186) страхове відшкодування в розмірі 16350 (шістнадцять тисяч триста п'ятдесят) грн. 14 коп., судовий збір в розмірі 1 275 (одна тисяча дві сімдесят п'ять) грн. 79 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий