Постанова № 40586826, 18.09.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2014 р. Справа № 809/2800/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Матуляка Я.П.,

при секретарі Бойко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до приватного підприємства "А.Р.С.А." про стягнення заборгованості в сумі 9134,09 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

27.08.2014 року Коломийська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі – позивач, Коломийська оДПІ) звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства "А.Р.С.А." (надалі – відповідач, ПП "А.Р.С.А.") про стягнення податкового боргу в сумі 9 134,09 грн. Позовні вимоги мотивувала тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв’язку з несплатою самостійно узгодженої суми податкового зобов’язання з податку прибуток підприємства за 2013 рік у розмірі 950,78 грн., з податку на додану вартість за січень 2014 року у розмірі 7 841,66 грн. та нарахованої пені у сумі 341,65 грн.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.33).

Представник відповідача у судове засідання повторно не з’явився. Кореспонденція, направлена ПП “А.Р.С.А.” за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, повернулася на адресу суду з відміткою працівника поштового зв’язку “за зазначеною адресою не проживає” (а.с.24, 30).

Відповідно до частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Згідно частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З урахуванням наведеного, суд приходить висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (частина 4).

Враховуючи вищевикладене, а також наявність у матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП "А.Р.С.А." 04.04.2008 року зареєстроване Коломийською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та взяте на податковий облік як платник податків Коломийською оДПІ (а.с.12-14).

У судовому засіданні з’ясовано, що ПП "А.Р.С.А." у відповідності до статей 133, 180 Податкового кодексу України являється платником податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100116603, індивідуальний податковий номер - 355541609077).

З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2014 року відповідачем подано до Коломийської оДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, якою узгоджено податкове зобов’язання з податку на прибуток за вказаний період у сумі 24 675,00 грн. (а.с.5).

Крім того, 06.04.2014 року ПП "А.Р.С.А." подано до Коломийської оДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість, у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, за січень 2014 року. Згідно вказаного уточнюючого розрахунку платником податків самостійно визначено суму податку на додану вартість у розмірі 20 655,00 грн., яка за результатами проведеного перерахунку у зв’язку з виявленням помилки підлягає сплаті до державного бюджету, та нараховано суму штрафу у зв’язку з виправленням помилки у розмірі 540,00 грн. (а.с.6-7).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що грошові зобов'язання, визначені відповідачем у вищевказаних податковій декларації з податку на прибуток підприємства та в уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість, у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, є узгодженими.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами України з питань митної справи.

У відповідності до вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (абзац 1).

Згідно пункту 49.18 статті 49 даного Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункту 48.18.1);

календарному року - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3).

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що самостійно узгоджена ПП "А.Р.С.А." сума грошового зобов’язання, визначена ним у вищевказаних податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік та уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість, підлягала сплаті відповідачем у строк, встановлений абзацом 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, тобто протягом 10 календарних днів, починаючи з 03.03.2014 року та з 21.04.2014 року відповідно.

Згідно пункту 36.1 статті 36 цього Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що у зв’язку із неналежним виконанням ПП "А.Р.С.А." визначеного Законом обов’язку, за останнім залишається непогашеною заборгованість зі сплати податку на прибуток підприємства за 2013 рік у сумі 950,78 грн. та податку на додану вартість, донарахованого платником податків самостійно за січень 2014 року у зв’язку з виявленням помилки, у сумі 7 841,66 грн.

При цьому судом з’ясовано, що позивачем на виконання вимог підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нараховано ПП "А.Р.С.А." пеню у сумі 341,65 грн. за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 цього Кодексу встановлено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України надіслано ПП "А.Р.С.А." податкову вимогу форми Ю за № 403-25 від 30.04.2014 року (а.с.8).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що грошові зобов’язання зі сплати з самостійно узгодженої суми податкового зобов’язання з податку прибуток підприємства за 2013 рік у розмірі 950,78 грн., з податку на додану вартість за січень 2014 року у розмірі 7 841,66 грн. та нарахованої пені у сумі 341,65 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Наявність податкового боргу підтверджується обліковими картками платника податків - ПП "А.Р.С.А." за платежами податок на додану вартість та податок на прибуток приватних підприємств (а.с.9-10, 11) та іншими матеріалами справи.

Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено.

Доказів сплати податкового боргу відповідач суду не представив, чим фактично не заперечив наявність заборгованості, яка є предметом спору у даній справі.

За таких обставин, податковий борг у сумі 9 134,09 грн. підлягає стягненню у судовому порядку.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (абзац 1 пункту 87.1).

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2).

Відповідно до вимог підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Статтею 95 цього Кодексу встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2).

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.3).

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 95.4).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків в обслуговуючих банках та за рахунок готівки Приватного підприємства "А.Р.С.А." (код ЄДРПОУ 35554169) в дохід бюджету кошти на погашення податкового боргу в розмірі 9134 (дев'ять тисяч сто тридцять чотири) гривні 09 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 23.09.2014 року.