Постанова № 40585799, 15.09.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Справа № 920/709/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Хачатрян В.С., суддя Шевель О.В

при секретарі Деркач Ю.О.

представники сторін не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Червоний металіст ” (вх. № 1481 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 15.05.2014 року у справі №920/709/14

за позовом Державного підприємства “Артемвугілля”, м. Горлівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Червоний металіст”, м. Конотоп

про стягнення 17527,05 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 15.05.2014 року у справі №920/709/14 (суддя Левченко П.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Червоний металіст” на користь Державного підприємства “Артемвугілля” пеню у розмірі 17527,05 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Відповідач з зазначеним рішенням суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Сумської області від 15.05.2014 року у справі № 920/709/14 скасувати повністю та прийняти нове рішення на його користь.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм ст.ст. 220-221 Господарського кодексу України та ст.ст. 4-7, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Так, апелянт посилається на те, що був позбавлений можливості своєчасно поставити товар за договором №750-13т від 20.09.2013 року оскільки кошти, сплачені позивачем за товар 26.12.2013 року надійшли тільки 03.01.2014 року. Крім того, апелянт посилається на те, що позивач мав сплатити ціну договору повністю (2246870,40 грн.), і тільки після цього можна було б вважати передплату за товар здійсненою належним чином. Однак, позивач в порушення умов договору перерахував кошти лише у розмірі 1029777,60 грн.

Апелянт також зазначає, що всі вказані обставини були викладені у відзиві на позовну заяву від 28.04.2014 року №02-28/04, який судом першої інстанції безпідставно був залишений поза увагою. Крім того, відповідач просить апеляційний господарський суд долучити копію вищезазначеного відзиву та додані до нього докази до матеріалів справи, обґрунтовуючи своє клопотання тим, що відзив ним було направлено своєчасно (28.04.2014 року) та отримано судом першої інстанції 05.05.2014 року, на підтвердження чого надає копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Хачатрян В.С.) від 13.06.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 22.07.2014 року.

14.07.2014 року від ДП “Артемвугілля” надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишити без змін рішення господарського суду Сумської області у справі №920/709/14 (вх. №5545).

21.07.2014 року від позивача електронною поштою (№469) надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника підприємства (вх. №5805).

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 року, у зв’язку з відпусткою судді Фоміної В.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Хачатрян В.С., суддя Шевель О.В.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 визначено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги з початку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року відкладено розгляд справи на 09.09.2014 року.

У судове засідання представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені судом про час та місце слухання справи.

Розглянувши клопотання апелянта про прийняття судом додаткових доказів, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України та пункту 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

В матеріалах справи відсутній відзив відповідача на позов від 28.04.2014 року №02-28/04. Однак, враховуючи, що апелянт не був присутнім у єдиному судовому засіданні по цій справі, яке відбулося у суді першої інстанції, а також надав докази своєчасного направлення та отримання місцевим господарським судом відзиву на позовну заяву з додатками (належним чином засвідчена копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.04.2014 року), колегія суддів вважає можливим прийняти надані ним додаткові докази до розгляду.

Дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.

Так, позивач звернувся з позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь пені у розмірі 17527,05 грн., яку нараховано на підставі пункту 7.2 договору про закупівлю товарів за державні кошти № 750-13т від 20.09.2013 року у зв’язку з невиконанням ним умов зазначеного договору щодо своєчасної поставки товару. Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 26.12.2013 року ним здійснено оплату за товар на умовах укладеного між сторонами договору в розмірі 1029777,60 грн., проте відповідачем здійснено поставку товарів на зазначену суму з порушенням терміну поставки.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про обґрунтованість вимог, задовольнив позов.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

За загальними правилами кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

За вимогами ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії

Предметом даного господарського спору є вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за затримку поставки товару за договором №750-13т від 20.09.2013 року про закупівлю товарів за державні кошти.

В обгрунтування вказаних вимог, позивачем на підтвердження існування господарських правовідносин та факту поставки товари з порушенням строку надано до матеріалів справи копії договору про закупівлю товарів за державні кошти №750-13т від 20.09.2013 року та специфікації до нього, платіжного доручення №1400 від 28.11.2013 року, накладних № 20Н від 22.01.2014 року; № 19Н від 22.01.2014 року; № 18Н від 22.01.2014 року; № 17Н від 22.01.2014 року; № 37Н від 30.01.2014 року ; № 35Н від 30.01.2014 року; № 34Н від 30.01.2014 року; № 36Н від 30.01.2014 року та претензії від 13.02.2014 року.

Однак, всупереч положенням ст.ст. 34-36 Господарського процесуального кодексу України всі вищевказані копії документів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і яким суд першої інстанції надав певну правову оцінку, належним чином не засвідчені. Вказане не дає підстав апеляційному господарському суду вважати їх належними доказами у справі на підтвердження заявлених позовних вимог.

Факт неявки в судове засідання 15.05.2014 року представників сторін, а також протокол даного судового засідання свідчать про те, що суд першої інстанції не мав можливості і не досліджував оригінали вказаних документів, тобто не перевіряв достовірність наявних у справі копій документів.

Тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення. І в даному випадку цей обов’язок позивачем не виконаний, оскільки ним не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не може вважати позовні вимоги обґрунтованими, а обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, доведеними. Тому, відповідно положень ст. 104 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позовних вимог.

Навіть, якщо прийняти до уваги положення ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, то і в цьому випадку позовні вимоги не можна вважати обґрунтованими враховуючи наступне.

Як свідчить копія відзиву відповідача та зміст апеляційної скарги, останній фактично визнає обставини укладення договору про закупівлю товарів за державні кошти №750-13т від 20.09.2013 року та специфікації до нього, проведення 26.12.2013 року позивачем оплати в розмірі 1029777,60 грн., а також поставки відповідачем частини товару після 31.12.2013 року.

Однак, апелянт зазначає, що був позбавлений можливості своєчасно поставити товар за договором №750-13т від 20.09.2013 року, оскільки кошти, сплачені позивачем 26.12.2013 року за товар, надійшли до ТОВ “Червоний металіст” тільки 03.01.2014 року.

Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно укладеного між сторонами договору №750-13т від 20.09.2013 року, відповідач зобов’язується у 2013 році поставити позивачеві товари, зазначені у специфікації, а позивач зобов’язується прийняти та оплатити такі товари, а саме: прилади для контролювання інших фізичних характеристик. Найменування (номенклатура, асортимент) товару, кількість товарів зазначені у специфікації.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору та специфікації до нього, ціна договору та відповідно сума поставки товару становить 2246870,40 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 374478,40 грн.

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом: попередньої оплати, яка здійснюється на підставі рахунка наданого відповідачем протягом 90 календарних днів, але не пізніше 31.12.2013 року. Оплата здійснюється позивачем по мірі надходження коштів.

Відповідно до п. 5 договору строк поставки товарів – на протязі 90 днів з моменту одержання 100 % передплати, але не пізніше 31.12.2013 року.

Специфікація до договору також передбачає проведення 100% попередньої оплати на підставі рахунку. Постачання товару здійснюється за рахунок відповідача, на умовах СРТ (склад позивача) відповідно до правил “ІНКОТЕРМС - 2010”.

Відповідно до п.10.1. договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 року, а в частині зобов’язань, виконання яких почалось (постачання товару за який здійснено попередню оплату, оплата за поставлений товар, тощо) – до моменту фактичного їх виконання.

Місцевий господарський приймаючи оскаржуване рішення виходив того, що відповідач в порушення умов укладеного договору здійснив поставку товару з порушенням строку, тобто після 01.01.2014 року.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж; якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За умовами договору вбачається, що сторони передбачили обов’язок відповідача щодо здійснення поставки товару з моменту одержання 100% передплати за товар, а не з моменту перерахування коштів позивачем.

Однак, суд першої інстанції встановивши факт перерахування позивачем 26.12.2013 року грошових коштів у сумі 1029777,60 грн., на встановив факт одержання їх відповідачем.

В той же час, згідно наданої відповідачем копії виписки по рахунку перераховані позивачем 26.12.2013 року в якості попередньої оплати згідно договору №750-13т від 20.09.2013 року кошти у сумі 1029777,60 грн., надійшли на рахунок відповідача тільки 03.01.2014 року, тобто з простроченням.

Відповідно до положень ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно з ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає неправомірним покладання на відповідача обов’язку щодо сплати пені за несвоєчасну поставку товару за договором.

Окрім того, апеляційний господарський суд звертає увагу й на те, що позивач не повністю виконав свій обов’язок щодо здійснення попередньої оплати. Так, замість 2246870,40 грн. позивачем було перераховано лише 1029777,60 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Червоний металіст ” підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області від 15.05.2014 року у справі №920/709/14 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Червоний металіст ”задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 15.05.2014 року у справі №920/709/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Стягнути Державного підприємства “Артемвугілля” (84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, буд. 13, код ЕДРПОУ 32270533, рахунок у Державному казначействі: 35231030002225 ГУДКСУ у Донецькій області мфо 834016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Червоний металіст” (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Червонозаводська, буд. 5, код ЕДРПОУ 34880895, рахунок №2600319680001 у АБ “Експрес-банк” МФО 322959) 913,50 грн. судового збору розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 15.09.2014 року.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.С.Хачатрян

Суддя О.В. Шевель