Постанова № 40584995, 17.05.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

17 травня 2013 року Справа № 2а-4863/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М.

за участю секретаря судового засідання Зощака В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів", вул. 1-ша Слобідська, 122, м.Миколаїв,54034

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г.Петрової , 2-А,Миколаїв,54029

проскасування податкового повідомлення - рішення від 05.06.2012р. № 0000032303, В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» звернулось з адміністративним позовом про скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби № 0000032303 від 05.06.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ним правомірно не утримувався та не сплачувався до бюджету в IV кварталі 2010 року податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 57 645,20 грн., в той час як Відповідачем невірно застосовано положення Конвенції і, як наслідок, висновки акту перевірки № 1007/22-100/00952114 від 16.05.2012 року в цій частині є помилковими, а податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2012 року № 0000032303 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, та просив відмовити в його задоволенні, вважає податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2012 року № 0000032303-правомірним, оскільки винесене на підставі достовірно встановлених актом перевірки № 1007/22-100/00952114 від 16.05.2012 року порушень ВАТ «МКХП» пп. „а" п.13.1, п.13.2 ст.13, п.19.4 ст. 19 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР, п. 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід та майно.

Суд вивчив доводи сторін, дослідив наявні в справі письмові докази, оцінив їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, та дійшов висновку про необхідність задоволення позову з огляду на таке.

16.05.2012р. Відповідачем здійснено перевірку та складено акт № 1007/22-100/00952114 м. Миколаїв,вул.1-а Слобідська,буд.122 про результати документальної планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів ", код за СДРПОУ 00952114, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011р.

В Акті перевірки посадовими особами ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС зазначено, що на порушення пп. «а» п. 13.1, п. 13.2. ст. 13, п. 19.4. ст. 19 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід та майно, ПАТ «Миколаївський КХП» нібито занижено загальну суму податку на доходи з нерезидентів за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року в сумі 57 645,20 грн., у т.ч. за IV квартал 2010 року в сумі 57 645,20 грн. при виконанні умов кредитного договору з нерезидентом - A/S «TRASTA KOMERCBANKA» (Латвійська Республіка).

На підставі Акту перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000032303 від 05.06.2012року, яким визначила суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у загальній сумі 72 056,50 грн., в тому числі основний платіж в розмірі 57 645,20 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 14 411,30 грн. (надалі - «оскаржуване податкове повідомлення-рішення»).

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Миколаївський КХП» та A/S «TRASTA KOMERCBANKA» (яке зареєстроване в Регістрі підприємств Латвійської Республіки 27.09.1991 року та зареєстроване в Комерційному регістрі 28.04.2003 року під єдиним реєстраційним номером 40003029667) було укладено Кредитний договір № К-97/2005 від 15.12.2005 року, відповідно до якого A/S «TRASTA KOMERCBANKA» надає ПАТ «Миколаївський КХП» кредит у сумі 700 000,00 доларів СІЛА. Пунктом 4 зазначеного Договору встановлено розмір процентів за користування кредитними коштами, який складає 10 % річних.

Протягом IV кварталу 2010 року ПАТ «Миколаївський КХП» на виконання умов наведеного вище кредитного договору сплатило на користь нерезидента - A/S «TRASTA KOMERCBANKA» 576 452,00 грн. процентів за користування кредитними коштами.

Суть порушення на думку Відповідача, полягає в тому, що Позивач повинен був утримати та внести до бюджету податок з виплачених на користь нерезидента - A/S «TRASTA KOMERCBANKA» процентів за користування кредитними коштами в розмірі 10% з суми виплачених процентів, що складає 57 645,20 грн.

З даною позицією суд не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до норм п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Підпунктом «а» п. 13.1 ст. 13 визначено, що під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Згідно п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

У п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Такі правила в даному випадку встановлені міжнародною угодою Конвенцією між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно, ратифікованою Законом № 331/96-ВР від 12.07.1996 року.

Як вбачається з п. 4 ст. 11 Конвенції термін «проценти» - доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і. зокрема, доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобов'язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій чи боргових зобов'язань. Штрафи за несвоєчасні виплати не розглядаються як проценти для цілей цієї статті.

Згідно п. 1 ст. 11 Конвенції проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі (другою договірною державою згідно тлумачення є Латвійська Республіка). Отже, вказане положення Конвенції надає можливість здійснення оподаткування саме в Латвійській Республіці.

Відповідача посилається на п. 2 ст. 11 Конвенції, відповідно до якого проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.

Однак така думка є хибною, оскільки вказана норма Конвенції передбачає лише ставку податку, за якою він повинен стягуватися у тій чи іншій Договірній Державі, і в жодному разі не передбачає обов'язкового оподаткування процентів саме в країні їх виникнення.

Таким чином, Конвенцією не вказано певного порядку оподаткування процентів, які виплачуються резидентом України на користь резидента Латвійської Республіки, і не визначено, хто є платником та суб'єктом справляння такого податку.

Вказане положення Конвенції надає Договірним Державам можливість вибору порядку оподаткування в тій чи іншій Договірній Державі (Україні або Латвійській Республіці), про що свідчить судова практика з аналогічних питань.

При цьому диспозитивні в даному випадку правові норми, закріплені у п. 2 ст. 41 Конвенції, обумовлюють, що право вибору держави, в якій оподатковуватимуться проценти, може належати виключно одержувачу процентів, який саме і є суб'єктом, що підлягає оподаткуванню - платником податку. За таких умов, якщо резидент У країни не отримав від резидента Латвійської Республіки, який є одержувачем процентів, документу, який засвідчував би згоду останнього на утримання резидентом України податку з процентів, у резидента України відсутні правові підстави без згоди резидента Латвійської Республіки утримувати податок в Україні.

Так, нормами, закріпленими у п. п. 1 та 2 ст. 11 Конвенції, передбачено, що дія Конвенції спрямована на врегулювання питань оподаткування доходів резидентів однієї держави, отриманих в іншій державі.

Крім того, згідно п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року № 470 (який діяв на той час), підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором.

Відомості про те, що A/S «TRASTA KOMERCBANKA» є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, ПАТ «Миколаївський КХП» містяться у довідках, виданих Службою державних доходів Латвійської Республіки № 9.11-3/1056 від року (на 2010 рік) та № 9.11-3/34 від 13.01.2011 року (на 2011 рік), що досліджувались відповідачем пд. Час проведення перевірки.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду свою позицію.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що Позивач правомірно не утримував та не сплачував до бюджету в IV кварталі 2010 року податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 57 645,20 грн., тому висновки акту перевірки № 1007/22-100/00952114 від 16.05.2012 року в цій частині є помилковими, а податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2012 року № 0000032303 є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2012 року № 0000032303.

Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" сплачений судовий збір в розмірі 720 грн. 57 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник