Постанова № 40584928, 16.09.2014, Кіцманський районний суд Чернівецької області

718/257/14-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2014 року м. Кіцмань

Кіцманський районний суд Чернівецької області

у складі: головуючого - судді Олексюк Т.І.

при секретарі - Пітак О.В.

з участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників відповідача - Маковійчук Л.В., Угринчука С.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_1, від імені якої виступає ОСОБА_2, до Мамаївської сільської ради про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1, яка виступає в інтересах ОСОБА_5, вернулась до суду з адміністративним позовом до Мамаївської сільської ради про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, в якому просила визнати незаконними дії посадових осіб сільської ради при винесенні рішення № 801-27/08 від 25.12.2008 року, рішення № 778-27/08 від 25.12.2008 року, та при підписанні і затвердженні Державного акту на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_6 у розмірі 0,1747га, а також просила зобов'язати суб'єкта владних повноважень внести зміни в рішення № 801-27/08 від 25.12.2008 року та змінити на площу земельної ділянки 0,1144 га.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Мамаївської сільської ради від 30.06.1994 року за № 44/6 її бабусі ОСОБА_7 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування будинку та 0,11 га для ведення особистого підсобного господарства. До цього рішення 28.02.2002 року внесені зміни рішенням 3 сесії 24 скликання, яким остаточно виділена земельна ділянка загальною площею 0,4784 га, з них: 0,25 га для будівництва та обслуговування будинку та 0,2284 га для ведення особистого підсобного господарства. На підставі останнього ОСОБА_7 видано Державний акт серія III - ЧВ № 0072556 від 09.12.2002 року. Рішенням Кіцманського районного суду від 01.03.2010 року за нею визнано право власності на будинковолодіння та земельну ділянку в розмірі 0,4784 га в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 Рішення суду в частині визнання права власності на земельну ділянку вона не може через видачу у березні 2010 року на ім`я ОСОБА_6 Державного акту на право власності на земельну ділянку та через перекриття їхніх суміжних земельних ділянок. Наслідком цього є помилкові, а отже незаконні рішення Мамаївської сільської ради за № 801-27/08 від 25.12.2008 року та за № 778-27/08 від 25.12.2008 року, прийняттю яких слугували протиправні дії посадових осіб органу місцевого самоврядування.

Про що вона дізналась у судовому засіданні 26.06.2012 року. Вказаними рішенням порушуються її права як спадкоємця та перешкоджають виконанню судового рішення від 01.03.2010 року. Рішення за № 778-27/08 Мамаївської сільської Ради, на підставі якого виготовлено Державний акт на ім`я ОСОБА_6 винесене без урахування рішення від 28.08.2002 року, Державного акту на ім`я ОСОБА_7, без погодження меж земельних ділянок з сусідніми землекористувачами. Рішення за № 801-27/08 від 25.12.2008 року винесено без присутності сусідніх землекористувачів та без їх згоди та повідомлення та надавало лише право на підписання, а не на погодження меж. Державний акт на ім`я ОСОБА_6 виготовлений 21.03.2010 року в період винесення рішення суду від 01.03.2010 року, що мало бути враховано сільським головою Угринчуком С.Г. Посилаючись ст. 1218 ЦК України, на ст.ст. 12, 118, 119, 125, 126, 152, 155 Земельного кодексу України просила визнати незаконними дії суб'єкта владних повноважень при винесені рішень № 801 -27/08 від 25.12.2008 року надання дозволу на приватизацію), № 778-27/08 від 25.12. 2008 року (погодження меж земельної ділянки) та про підписання і затвердження Державного акту про право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_6 в розмірі 0,1747 га, та зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити дії, внести зміни до рішення № 801 -27/08 від 25.12.2008 року та змінити на площу земельної ділянки на 0,1144 га.

Представники відповідача - Мамаївської сільської ради позову не визнали, заперечуючи наявністю судових рішень з приводу даного спору. Вказували, що виданий ОСОБА_6 державний акт на землю недійсним не визнаний, ОСОБА_5 успадкувала суміжну земельну ділянку після смерті ОСОБА_7, на ім`я якої було виготовлено державний акт на землю і який тратив чинність. При виготовленні Державного акту ОСОБА_7 не було встановлено та погоджено межі землекористування в натурі, що призвело до накладки їх земельних ділянок. Рішенням Кіцманського районного суду від 22.07.1992 року ОСОБА_7 було зобов`язано повернути йому самовільно захоплену земельну ділянку розміром 0,06 га. Незаконність дій посадових осіб сільської ради не доведена.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

В ст.125 Земельного Кодексу України зазначено, що право власності або право постійного користування на земельну ділянку виникає лише після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, а право оренди земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації.

Відповідно до ст.126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, якою визначено, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначена виключна компетенція міських рад, повноважень, щодо скасування прийнятих власних рішень не передбачено.

Рішенням Конституційного суду у справі №7-рп від 16 квітня 2009 року за конституційним поданням Харківської місткої ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, ч.14 ст.46, ч.1, 10, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено,

що закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (стаття 25, частина четверта статті 59). Конституційним Судом України було також зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Встановлено, що рішенням Кіцманського районного суду від 22.07.1992 року ОСОБА_7 було зобов`язано повернути ОСОБА_6 самовільно захоплену земельну ділянку розміром 0,06 га.

Рішенням Кіцманського районного суду від 01.03.2010 року за ОСОБА_5 визнано право власності на спадкове майно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, а саме: земельну ділянку площею 0,4784 га згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЧВ № 007256.

У зв`язку зі смертю власника Державний акт про право власності на земельну ділянку втрачає чинність.

Суміжним із ОСОБА_7 землекористувачем є ОСОБА_6

На підставі Державного акту серії ЯИ № 947104 ОСОБА_6 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1747 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1.

Державний акт серії ЯИ № 947104 на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_6 виданий 22 березня 2010 року на підставі рішення від 25 грудня 2008 року № 801-27/08 27 сесії 5 скликання Мамаївської сільської ради.

Свідок ОСОБА_10 показав, що виданий на ім`я ОСОБА_7 у 2002 році державний акт старого зразка і до бази даних Державних актів не внесений, сільська рада лише виносить рішення про надання у власність земельної ділянки, а заміри проводить проектна організація, але така організація не переміряє земельні ділянки. Сільська рада не має доступу до бази даних по Державних актах. У 2008 році працювало 2-3 проектних організацій і на розгляд сесії сільської ради технічної документації по виготовленню державних актів не надавалось.

Рішенням Кіцманського районного суду від 12.07.2011 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до Мамаївської сільської ради, ОСОБА_6, відділу Держкомзему у Кіцманському районі про визнання недійсним та скасування рішень ХХУІІ сесії У скликання Мамаївської сільської ради від 25 грудня 2008 року № 778-27/08 та № 801-27/08 та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 22 березня 2010 року на ім`я ОСОБА_6, відмовлено. Вказане рішення ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 21.09.2011 року залишено без змін.

Також, рішенням Кіцманського районного суду від 26.06.2012 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Мамаївської сільської ради, відділу Держкомзему у Кіцманському районі про усунення перешкод у виконанні рішення Кіцманського районного суду шляхом визнання Державного акту на право власності на земельну ділянку та рішення органів місцевого самоврядування частково недійсними відмовлено. Дане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 19.09.2012 року. Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.11.2012 року рішення Кіцманського районного суду від 26.06.2012 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 19.09.2012 року залишено без змін.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25.09.2012 року у справі № 2-684/2012р. повернути ОСОБА_6 самовільно захоплену земельну ділянку розміром 0,0601 га, що розташована по АДРЕСА_1, та належить йому на праві власності згідно Державного акту серії ЯИ № 947104 про право власності на земельну ділянку площею 0,1747 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ОСОБА_5 та зобов`язати її не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 21.11.2012 року рішення Кіцманського районного суду від 25.09.2012 року в частині повернення самовільно захопленої земельної ділянки відмовлено, в частині зобов'язання ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_6 перешкоди у користуванні земельною ділянкою залишено без змін.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі вищенаведеного суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Враховуючи наведене, ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 12, 17, 70, 71, 72, 86, 159, 160, 161, 162 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Кіцманський районний суд Чернівецької області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: