Ухвала суду № 40584775, 18.09.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/7841/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Фоменко І. М.Номер провадження 22-ц/788/1734/14 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Таран С. А. , Собини О. І.

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 серпня 2014 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 серпня 2014 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» на користь держави судовий збір у сумі 121,80 грн.

Вказане рішення суду відповідач оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ПАТ «СМВО ім. М.В. Фрунзе», посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

В доводах апеляційної скарги зазначається, що судом першої інстанції недостатньо обґрунтовані підстави відшкодування моральної шкоди і не доказано сам факт її спричинення, а її розмір є завищеним, так як судом не враховані також і обставини того, що ще до роботи у відповідача позивач довгий час працювала на іншому підприємстві також у шкідливих умовах праці.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача Козупиці О.М. про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 12 червня 2001 року по 30 червня 2010 року працювала на різних роботах у ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», в тому числі у шкідливих умовах праці, після чого була звільнена за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію на пільгових умовах за ст.38 КЗпП України (а.с.5-6).

З акту розслідування хронічного професійного захворювання № 96 від 20 грудня 2010 року вбачається, що комісією у складі представників відповідача, лікаря відділення гігієни праці Сумської міської СЕС та начальника відділу організації профілактики нещасних випадків на виробництві та профзахворювань управління ФССНВ і ПЗ України в Сумській області було проведено розслідування причин виникнення у позивача хронічних професійних захворювань (отруєння) і їй був встановлений основний діагноз: хронічна рецидивуюча попереково-крижова радикулопатія з правостороннім корінцевим синдромом L5-S1; перехідний попереково-крижовий хребець L6; деформуючий спондилоартроз L4-L5, L5-L6; дисплазія попереково-крижового відділу, функціональна нестабільність на рівні L6-S1 з вираженим м'язово-тонічним та больовим синдромами зі значним порушенням статико-кинетичної функції хребта та нижніх кінцівок. При цьому встановлено, що вказані захворювання є професійні.

Причиною професійних захворювань позивачки, як зазначено в акті розслідування хронічного професійного захворювання, стало тривале перебування у вимушеній робочій позі, часті нахили тулубу та фізичне перенавантаження (вперше встановлено ППВЕК НДІ ГП та ПЗ ХНМУ 27 жовтня 2010 року). Також позивачці було встановлено основний діагноз: нейросенсорна туговухість з легким ступенем зниження слуху (друга ступінь) професійного характеру від впливу шуму на виробництві (вперше встановлено ППВЕК НДІ ГП та ПЗ ХНМУ 27 жовтня 2010 року).

Крім того, позивачці було встановлено супутній діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень першого-другого ступеню у фазі нестійкої ремісії. Емфізема легень другого ступеню. Легенева недостатність першого-другого ступеню. Гіпертонічна хвороба другого ст. Дисциркуляторна енцефалопатія змішаного ґенезу другого ступеню (гіпертонічна, атеросклеротична) з хронічною недостатністю мозкового кровообігу в вертебро-базилярному басейні з вестибулярними порушеннями та астено-невротичним синдромом. Остеохондроз шийного та грудного відділу хребта з сенсорними порушеннями. Пресбіопія. Гіпертонічна ангиопатія сітківки (а.с.8). Зазначений акт був підписаний всім складом комісії, в тому числі і представником відповідача.

За висновком Сумської МСЕК від 22 лютого 2011 року позивачу встановлена ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 25 відсотків у зв'язку з наявністю професійних захворювань безтерміново (а.с.9, 25-28).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на неналежному рівні виконував обов'язки з питань охорони праці стосовно позивача, порушував права позивача на безпечні умови праці, тому погіршився стан її здоров'я через професійні захворювання, у зв'язку з чим відбулась втрата нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, тобто позивачу була заподіяна моральна шкода, для компенсації якої судом визначена сума, з урахуванням принципу розумності і справедливості, враховуючи стан її здоров'я, а також постійне підвищення рівня життя - у розмірі 5000 грн., яка стягнута з ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він є законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Місцевим судом вірно встановлено і відповідачем не заперечується, що ОСОБА_3 працювала у відповідача, в тому числі і на роботах в умовах підвищених рівнів виробничого шуму, пилу, локальної вібрації, а також за деякими показниками був присутній сам факт важкості праці.

Робота у шкідливих для здоров'я умовах стала наслідком її професійного захворювання через порушення відповідачем вимог трудового законодавства стосовно створення безпечних умов праці, (не дотримання законодавства про охорону праці, щодо гігієнічних регламентів та нормативів), тому під час первинного огляду позивача МСЕК 07 лютого 2011 року їй було встановлено втрату 25% професійної працездатності.

Отже, є такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки місцевим судом встановлено, що позивач внаслідок ушкодження здоров'я в результаті професійного захворювання зазнала фізичного болю та страждань, про що йдеться у п.1 ч.2 ст.23 ЦК України, а також вона змушена вживати додаткові зусилля для організації свого життя, що спричиняє їй моральні страждання, для відшкодування яких судом обґрунтовано, з врахуванням принципу розумності й справедливості, визначено суму у розмірі 5000 грн.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст.237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Установивши, що професійне захворювання позивач отримала унаслідок незабезпечення ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» безпечних і нешкідливих умов праці, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачці дійсно була заподіяна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню саме роботодавцем.

Під час установлення зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.

Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі і щодо завищеного розміру відшкодування моральної шкоди, висновків місцевого суду не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для зміни чи скасування рішення суду, враховуючи наявність доказів, які підтверджують факт заподіяння позивачу моральної шкоди.

Крім того, відповідач не довів, що на той період, коли позивач стала працювати у ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», у неї вже могли бути професійні захворювання в результаті того, що вона працювала на іншому підприємстві зі шкідливими умовами праці, що б могло вплинути на розмір відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 серпня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -