Постанова № 40584126, 25.06.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 червня 2014 р. № 820/7716/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Алавердян Е.А.

за участю:

представників позивача - Носова К.В., Кобзар О.М.,

представників відповідача - Чорноморця М.С., Полухіна А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Наукового виробничого приватного підприємства "МЕТИЗ" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про провизнання дій протиправними та скасування припису,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Науково виробниче приватне підприємство "МЕТИЗ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Харківській області з призначення планової перевірки дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, яка оформлена актом перевірки № 364/01-04/06-09;

- визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Харківській області з проведення її посадовими особами - державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чорноморець М.С. та Новіковим Р.О. планової перевірки дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, яка оформлена актом перевірки № 364/01-04/06-09;

- визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Харківській області від 28.02.14р. № 06-22-87, виданий посадовою особою Державної екологічної інспекції у Харківській області державним інспектором Новіковим Р.О.

В обґрунтування позову позивач вказав, що вважає дії Інспекції по призначенню (організації) та проведенню спірної перевірки протиправними, а висновки, викладені в акті перевірки № 364/01-04/06-09 нормативно та документально необґрунтованими. Так, НВП "МЕТИЗ" з моменту державної реєстрації і по теперішній час є суб'єктом малого підприємництва, адже за будь - який календарний рік існування середня кількість працівників підприємства та отриманий дохід не перевищували 50 осіб та суму, еквіваленту 10 мільйонам євро відповідно. Строк здійснення планового заходу відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" для суб'єктів малого підприємництва не може перевищувати 5 робочих дні. Однак, у письмовому повідомленні Інспекції від 11.01.14р. № 157/01-25/06-09 про проведення перевірки вказаний термін з 04 по 24 березня 2014р. Отже, в направленні на проведення перевірки Інспекція визначила строк проведення перевірки 14 робочих днів: з 04-07.03, 11-14.03, 17-21.03, 24.0314р., що є порушенням ч. 5 ст. 5 Закону "Про основні заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Позивач також наголошує, що у Інспекції відсутні повноваження на здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням. З огляду на визначальні засади здійснення державного нагляду як неприпустимість дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та можливість здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності виключно у випадках прямої вказівки на це в законі, Держекоінспекція може здійснювати державний нагляд в частині контролю законодавства про охорону земель виключно у межах, встановлених ст. 7 Закону. Відтак, здійснення Інспекцією заходів державного нагляду (контролю) з питань не віднесених до її компетенції є грубим порушенням вимог законодавства. а висновок про використання земельної ділянки НВП "Метиз" не за цільовим призначенням є хибним.

Що стосується інших висновків, викладених в акті перевірки № 364/01-04/06-09, то позивач наполягає на їх необґрунтованості та протиправності, стверджує, що висновки ґрунтуються виключно на припущеннях Інспекції. Відтак, припис, що ґрунтується на припущеннях підлягає безумовному скасуванню.

За таких підстав, позивач вважає дії відповідача щодо проведення спірної перевірки протиправними, а спірну вимогу, оформлену у вигляді припису, такою, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи та обставини, викладені у позові, просили суд ухвалити рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідач - Державна екологічна інспекція у Харківській області, позов не визнав. У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що позов є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на те, що позивач неправильно кваліфікував заходи державного нагляду контролю в розумінні Закону України "Про основні заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просили суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі й в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.09.2011 року № 429 затверджене "Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі".

Відповідно до вказаного вище Положення, Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог: законодавства про використання та охорону земель, законодавства про поводження з відходами, законодавства про охорону атмосферного повітря, законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів та інше.

Держаний нагляд (контроль) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання під час здійснення ними господарської діяльності, Держекоінспекція здійснює на підставі Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності" № 877 та наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.0.2008 № 464 "Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.09.2009р. за № 18/16034

Статтею 1 Закону № 877 передбачено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Згідно ст. 5 Закону № 877, планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що Науково виробниче приватне підприємство "МЕТИЗ", пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код - 32339144.

Керуючись ст. 5 Закону № 877, Держекоінспекцією було включено НВПП "Метиз" до Плану заходів з виконання покладених на Інспекцію завдань на 1 квартал 2014 року, який затверджено головою Державної екологічної інспекції України.

На підставі п. 4.2 Порядку, Держекоінспекцією було направлено повідомлення керівнику НВПП "Метиз" від 11.01.2014 року № 157/01-25/06-09 про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в термін з 04.03.-24.03.2014 року.

Згідно п. 2.2 та 2.3 Порядку, Держекоінспекцією видано наказ від 04.03.2014р. № 364/01-04 та направлення на проведення планового заходу (перевірки) дотримання вимог природоохоронного законодавства України НВПП "Метиз".

В термін з 04.03.14р. по 24.03.14р. відповідачем була проведена планова перевірка дотримання підприємством позивача вимог природоохоронного законодавства у галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, результати якої оформлені актом № 364/01-04/06-09.

Суд зазначає, що представниками позивача в судовому засіданні не було заявлено позовних вимог щодо незаконності згаданого вище наказу та не зазначалось щодо незаконності підстав його винесення, підприємство допустило перевіряючих до проведення спірної перевірки, а відтак суд не знаходить обґрунтованих підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій Держекоінспекції щодо призначення та проведення посадовими особами інспекції спірної перевірки.

За висновками Інспекції, викладеними в згаданому вище акті перевірки, виявлено ряд порушень, допущених підприємством позивача, зокрема: позивачем використовується земельна ділянка не за цільовим призначенням, порушуються вимоги Закону України "Про надра" в частині користування надрами за відсутності відповідного дозволу, у підприємства відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин від витяжної системи, допускається викид забруднюючих речовин у повітря, не проведено паспортизації та інвентаризації промислових відходів, відсутній дозвіл та ліміти на розміщення та утворення небезпечних відходів у 2014р.

З посиланням на згаданий акт Інспекція склала припис від 28.02.14р. № 06-22-87.

Згаданим рішенням Держекоінспекція приписувало підприємству: розробити план оргтехзаходів по усуненню виявлених недоліків, з встановленням термінів та відповідальних виконавців, затвердити його відповідним наказом, копію наказу і плану представити Державній екологічній інспекції у Харківській області; не допускати використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, отримати позитивний висновок державної екологічної експертизи на розміщення витяжної системи, що розміщена уздовж лінії склейки СГ-2 та артезіанської свердловини; отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від витяжної системи, що розміщена уздовж лінії склейки СГ-2; не допускати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від лінії склейки СГ-2; отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води); представити до Держекоінспекції інформацію стосовно кількості забраної води з артезіанської свердловини в період з 10.10.2012р. по 18.12.2012р.; забезпечити ведення журналу кількості забору води відповідно до форми ПОД - 11; представити до Держекоінспекції акти виконаних робіт до договору від 17.10.2011р. № 121; розробити паспортизацію та інвентаризацію відходів; отримати дозвіл на розміщення небезпечних відходів у 2014р.; про хід виконання припису надати звіт до Держекоінспекції.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті № 364/01-04/06-09 на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

Перелік категорій земель за основним цільовим призначенням визначений ст. 19 Земельного кодексу України.

Під цільовим призначенням земельної ділянки законодавець розуміє використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (ст. 1 Закону України «Про землеустрій»).

Цільове призначення та умови використання земельної ділянки є істотними умовами договору оренди земельної ділянки (ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Судовим розглядом встановлено, що підприємство позивача не є орендарем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. Підприємство орендує за вказаною адресою споруди колишньої птахофабрики на підставі договору від 01.01.08р. №48/А, укладеного iз ФОП ОСОБА_6 В свою чергу, ФОП ОСОБА_6 є орендарем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до умов договору оренди від 17.04.07р., укладеного ФОП ОСОБА_6. iз Валківською РДА, орендар бере у користування земельну ділянку загальною площею 4,42 га з них: земель, що знаходяться під господарським двором - 4,42 га. Сторони договору оренди земельної ділянки визначили, що земельні ділянки земель господарчого двору передаються в оренду для обслуговування виробничих споруд (п. 12 договору).

Суд відзначає, що документація iз землеустрою по відведенню вказаної земельної ділянки для ведення договору оренди розроблялась безпосередньо з огляду на те, що використання земельних ділянок земель господарчого двору передбачалось виключно з метою обслуговування виробничих споруд.

За таких підстав, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність висновків відповідача в цій частині.

Щодо висновку Держекоінспекції про необхідність отримання позивачем спеціального дозволу на користування надрами, суд зазначає наступне.

За результатами проведеної перевірки Інспекція дійшла висновку про порушення підприємством позивача вимог Кодексу України «Про надра» в частині користування надрами за відсутності відповідного дозволу.

Такий висновок ґрунтується на припущеннях Інспекції про використання підприємством позивача підземних вод для виробничих потреб.

Разом з тим судовим розглядом встановлено, що видобування води здійснюється на земельній ділянці, яка не перебуває у власності чи користуванні підприємства позивача.

Суд також не погоджується з висновками Інспекції з огляду на таке:

Згідно статті 1 Водного кодексу України, використання води - процес вилучення води i використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Відповідно до статті 46 Водного кодексу України, водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Статтями 48, 49 цього кодексу встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється юридичними i фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних i громадських потреб на підставі дозволу.

За матеріалами справи, НВПП «Метиз» є орендарем споруд колишньої птахофабрики, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору від 01.01.08р. №48/А, укладеного з ФОП ОСОБА_6. Останній є орендарем земельної ділянки, на якій розташовані зазначені споруди, відповідний договір укладений із Валківською РДА у Харківській області.

Забезпечення господарсько-побутових потреб НВПП «Метиз» у водних ресурсах здійснюється ФОП ОСОБА_6 на підставі договорів передачі води від 20.12.11 (втратив чинність), від 10.12.12 (чинний).

За чинним на момент проведення перевірки договором від 10.12.12р., ФОП ОСОБА_6 передає підземну воду в обсязі 9,613 м.куб/добу або 2,4033 тис. м.куб/piK для господарсько-побутових потреб НВПП «Метиз».

ФОП ОСОБА_6 здійснює зaбip води на підставі дозволів на спеціальне водокористування від 27.12.11р. Укр.№5624 А/Хар., від 19.12.12р. Укр.№6158 А/Хар. (чинний на теперішній час).

Як зазначено в дозволі на спеціальне водокористування від 19.12.12р. Укр.№6158 А/Хар., термін дії якого з 19.12.12р. до 15.10.15р., характеристика водокористування - водокористування на госппобутові потреби НВПП «Метиз», Ліміт забору підземних вод 2,7 тис. м.куб/рік або 10,81 м.куб/добу, у цьому ж обсязі вода може передаватись НВПП «Метиз». Підприємство здійснює облік переданої первинним водокористувачем води, що підтверджується відомостями, відображеними в журналі обліку водоспоживання Типової форми № ПОД-12.

Крім того, у висновку про умови спеціального водокористування №120-с від 15.10.12р., який був підставою для надання дозволу, зазначено про відсутність у ФОП ОСОБА_6 обов'язку на отримання дозволу на користування надрами з огляду на положення ст. 23 Кодексу України «Про надра». У частині 1 статті 23 Кодексу України «Про надра» передбачені випадки користування надрами, що здійснюються без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу. А саме, землевласники i землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських i побутових потреб корисні копалини місцевого значення i торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських i побутових потреб.

Суд відзначає, що у спірних правовідносинах положення ч. 1 ст. 23 Кодексу України «Про надра» на нього не розповсюджуються. Так:

- підприємство не є землевласником чи землекористувачем земельної ділянки, на якій розташований водний об'єкт з якого інша особа (землекористувач) здійснює зaбip води;

- перевіркою не встановлені факти безпосереднього здійснення забору підземних вод підприємством;

- перевіркою підтверджений факт того, що водопостачання підприємства відбувається шляхом передачі води від первинного водокористувача (ФОП ОСОБА_6) на підставі господарської угоди;

- господарські взаємовідносини з передачі води (мета водокористування, обсяги) між первинним водокористувачем та підприємством узгоджені із відповідними контролюючими органами шляхом отримання первинним водокористувачем дозволів на спеціальне водокористування;

- отримана вода використовувалась підприємством виключно з метою задоволення власних господарсько-побутових потреб - забезпечення санітарно-гігієнічних вимог працівникам товариства.

Правомірність використання ФОП ОСОБА_6 підземних вод, у т.ч. шляхом передачі НВПП "Метиз" підтверджується відповідним дозволом на спеціальне водокористування, що спростовує доводи відповідача про необхідність отримання НВПП "Метиз" дозволу на спеціальне користування надрами.

Під час проведення перевірки та підписання акту підприємство неодноразово звертало увагу 1нспекції на те, що технологічний процес виробництва продукції здійснюється без використання водних pecypciв, що не заперечувалось представниками відповідача під час розгляду справи.

При цьому, правомірність використання ФОП ОСОБА_6. підземних вод, у т.ч. шляхом передачі НВПП «Метиз», підтверджується дозволом на спеціальне водокористування.

Дані обставини спростовують доводи 1нспекції про необхідність отримання НВПП «Метиз» дозволу на спеціальне користування надрами.

Щодо висновку про відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовин від витяжної системи, яка начебто розміщена вздовж лінії склейки СГ-2, суд зазначає наступне.

Інспекцією не заперечується факт того, що підприємством отриманий дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 28.12.09р. №6321282001-35.

Згідно з вказаним дозволом за підприємством обліковуються, зокрема, такі джерела викидів як вентиляційні труби iз виробничого цеху.

Доказів обладнання додаткової витяжної системи, яка розміщена уздовж лінії склейки СГ-2, як джерела викидів в атмосферу, перевіряючими не надані.

Як встановлено судом з пояснень представників позивача, з моменту отримання підприємством дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, жодного переобладнання систем витяжки повітря не робилось, кількість вентиляційних труб не збільшувалась.

Позивачем надані відомості про наявність технологічного обладнання, що використовується під час виробництва. Так, з 14.07.09р. підприємством була зарахована до складу виробничих засобів Лінія склейки СГ-2, а 28.12.09р. був отриманий дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №6321282001-35. Отже, під час видачі дозволу враховувались вci потенційні джерела викидів, які можуть мати будь-який вплив на викиди в повітря.

Щодо доводів відповідача про викиди позивачем забруднюючих речовин у повітря, суд зазначає наступне:

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря i може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Перелік найбільш поширених i небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню, затверджений Постановою КМУ від 29.11.01р. № 1598.

Суд відзначає, що акт перевірки не містить посилань на докази того, що підприємством позивача здійснюються викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин, вказаних у Переліку №1598, концентрацію таких речовин у повітрі тощо.

Відповідно до п. 4.5., 4.6. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.08р. № 464, перевірка здійснюється на території суб'єкта господарювання - на виробничих майданчиках, у цехах, у місцях розташування обладнання, земельних ділянках, у тому числі територій та об'ектів природно-заповідного фонду, шляхом візуального огляду iз застосуванням, у разі необхідності, інструментально-лабораторного, радіаційного та інших методів контролю. При здійсненні перевірок на об'єктах, діяльність чи експлуатація яких пов'язана із впливом на довкілля шляхом викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти, розміщення відходів, забруднення ґрунтів, проводиться перевірка здійснення суб'єктом господарювання інструментально-лабораторних вимірювань при виробничому контролі за дотриманням встановлених нормативів, а також, у разі необхідності, здійснення відбору проб та інструментально-лабораторні вимірювання за дотриманням суб'єктами господарювання встановлених нормативів.

Під час проведення перевірки посадовими особами інспекції не здійснювався відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання, а було проведено лише візуальний огляд виробничого приміщення, а відтак висновок про здійснення будь-яких викидів у атмосферне повітря суд вважає недоведеним.

Стосовно висновків Інспекції про не проведення паспортизації та інвентаризації промислових відходів, суд зазначає, що Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів затверджений постановою КМУ від 01.11.1999р. N 2034.

Відповідно п. 9 Порядку, форми паспортів відходів та Інструкції щодо їх ведення розробляються Мінприроди за участю інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади i затверджуються ним за погодженням з МОЗ. Такі документи на даний час не розроблені.

Таким чином, відсутність затвердженої компетентним органом форми паспортів відходів та інструкції щодо їх ведення, виключає порушення підприємством позивача порядку паспортизації відходів.

Щодо відсутності дозволу та лімітів на розміщення та утворення небезпечних відходів у 2014р. підприємством позивача суд зазначає:

Як встановлено судовим розглядом, не заперечується представниками відповідача, підприємством позивача до перевірки був наданий дозвіл на розміщення відходів у 2014 році від 30.10.13р. №ХЛен.494. Названий дозвіл був отриманий у відповідності до приписів Постанови КМУ «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження i перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів від 03.08.98 №1218. На момент отримання дозволу Порядок не вимагав наявності окремого дозволу та лімітів на розміщення та утворення небезпечних відходів. Порядок зазнав відповідних змін на підставі Постанови КМУ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Mіністрів України» від 07.08.13р. №748, яка набула чинності 30.10.2013р. Тобто, на момент оформлення підприємством позивача дозволу та лімітів на розміщення відходів (дозвіл від 30.10.13р. №ХЛен.494), законодавством не вимагалось наявності окремого дозволу та лімітів на небезпечні відходи.

Оцінивши обґрунтованість доводів сторін, з'ясувавши обставини спірних правовідносин та перевіривши їх добутими доказами, суд доходить висновку, що в ході розгляду справи суб'єкт владних повноважень за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірності та обґрунтованості мотивів, покладених в основу спірного рішення, зміст складеного Держекоінспекцією акту перевірки не містить належних та достатніх фактичних даних, які б достеменно засвідчували факт вчинення суб'єктом господарювання діянь, віднесених законодавцем до кола правопорушень.

Натомість викладені в акті судження суб'єкта владних повноважень мають характер припущень, бо не підкріплені належними висновками та не доведені відповідними документами.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов в цій частині належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Наукового виробничого приватного підприємства "МЕТИЗ" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування припису - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Харківській області від 28.02.14 №06-22-87, виданий посадовою особою Державної екологічної інспекцією у Харківській області державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Новіковим Русланом Олександровичем.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 01 липня 2014 року.

Суддя Панченко О.В.