Рішення № 40583557, 23.09.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ЧУЖІ Ю.Г., КОЖУХ О.А.

при секретарі МАРЧИШАКУ Ю.М.

за участю відповідача ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ПАТ «ВіЕс Банк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30 липня 2014 р., -

в с т а н о в и л а :

12.06.2014 Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк», яке є правонаступником Відкритого, а потім - Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк», звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 і мотивувало його наступним. 07.11.2008 ВАТ «Фольксбанк» за договором № KF53593 надало ОСОБА_3 кредит у розмірі 900000,00 грн зі сплатою 23% річних і строком по 06.11.2018. Виконання зобов'язань позичальника було забезпечено іпотекою належних йому земельної ділянки площею 0,0531 га та домоволодіння, що складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 204,30 кв. м, житловою площею 70,40 кв. м, навісу літ. «Б», споруди № 1-3, бруківки літ. «І», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер, про що банк дізнався 15.11.2013, тому 20.11.2013 пред'явив претензію до спадкоємців позичальника шляхом подачі її до Мукачівської державної нотаріальної контори. 26.11.2013 кредитор отримав відповідь з нотаріальної контори про те, що із заявою про прийняття спадщини за ОСОБА_3 ніхто не звертався, а 05.03. і 19.03.2014 кредитор отримав листи з Мукачівської держнотконтори, зі змісту яких випливає, що спадщину за померлим прийняла його дружина ОСОБА_1.

Відповідно до положень ст.ст. 1281, 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора спадкодавця повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину; кожен спадкоємець задовольняє такі вимоги в межах своєї частки у спадковому майні; вимоги кредитора задовольняються шляхом сплати одноразового платежу, якщо між спадкоємцями та кредитором не домовлено про інше.

Вимога, що 13.03.2014 направлялася спадкоємцю щодо погашення боргу, залишилася без задоволення. Станом на 03.06.2014 борг за кредитним договором становить 253167,33 грн і складається тільки із залишку суми виданого позичальнику кредиту.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути на його користь з ОСОБА_1 в межах вартості майна, одержаного в спадщину, борг за кредитним договором від 07.11.2008 № KF53593 у розмірі 253167,33 грн та покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 30.07.2014 у позові відмовлено.

Позивач порушує в апеляції питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким просить позов задовольнити. На думку апелянта, суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, оскільки позов був доведений і борг належало стягнути з єдиного спадкоємця ОСОБА_1 у межах вартості майна, одержаного в спадщину за позичальником.

У письмових запереченнях на апеляцію відповідач вказує, що через позицію банку не може врегулювати з ним спірні правовідносини, вважає скаргу необґрунтованою, рішення суду правильним, тому просить його залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_2, які апеляцію не визнали, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, апеляційний суд приходить до такого.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності. Погодитись із таким рішенням не можна, оскільки своїх висновків суд дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Фольксбанк», у подальшому Публічне акціонерне товариство, що було перейменоване на ПАТ «ВіЕс Банк», уклало 07.11.2008 із ОСОБА_3 кредитний договір № KF53593, на підставі якого кредитор надав позичальнику 900000 грн під 23% річних зі строком повернення по 06.11.2018 (а.с. 5-10, 26, 27). З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальником із ним 07.11.2008 був укладений іпотечний договір, за яким у іпотеку були передані належні позичальнику земельна ділянка площею 0,0531 га та домоволодіння, що складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 204,30 кв. м, житловою площею 70,40 кв. м, навісу літ. «Б», споруди № 1-3, бруківки літ. «І», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11-14).

Позичальник ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, відповідач ОСОБА_1 була його дружиною (а.с. 15-17) і, як вона визнала в запереченнях на позов (а.с. 36-37) та в запереченнях на апеляцію, вона на підставі договору поруки від 07.11.2008 № РО 96208 була поручителем за вищевказаним кредитом. Кредитор листом від 20.11.2013 № 10-3/2848, адресованим Мукачівській державній нотаріальній конторі, вказуючи, що про смерть боржника банку стало відомо 15.11.2013, пред'явив претензію до спадкоємців ОСОБА_3 за боргами, що виникли з кредитного договору від 07.11.2008 № KF53593, боргові зобов'язання визначив у розмірі 279243,36 грн (а.с. 19). Мукачівська держнотконтора листом від 26.11.2013 № 626/02-14 повідомила банк, що внаслідок надходження претензії кредитора було заведено спадкову справу № 195/2013, а станом на 26.11.2013 до нотконтори після смерті ОСОБА_3 спадкоємці не зверталися (а.с. 22). З листів Мукачівської держнотконтори від 05.03.2014 № 147/02-14 і від 19.03.2014 № 170/02-14 випливає, що до нотконтори звернулася ОСОБА_1 для оформлення її спадкових прав на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_3 (а.с. 20, 21). ПАТ «ВіЕс Банк» за вих. № 10-3/510 від 13.03.2014 надіслав ОСОБА_1 повідомлення про наявність боргу за кредитним договором від 07.11.2008 № KF53593, що станом на 13.03.2014 склав 258167,33 грн, і пред'явило вимогу про сплату боргу одноразовим платежем у межах вартості майна, одержаного в спадщину, протягом 14 днів з моменту одержання повідомлення, попередивши, що у разі несплати банк вимушений буде звернутися за захистом прав кредитора до суду (а.с. 23).

ОСОБА_1 здійснювала платежі на погашення боргу, що виник з кредитного договору від 07.11.2008 № KF53593, а саме: 09.01.2014 - 5740,00 грн, 30.05.2014 - 5000,00 грн (а.с. 40), проте, одноразового платежу на користь кредитора із повним погашенням боргу не здійснила. ОСОБА_1 визнала борг у розмірі 258167,33 грн і у березні пропонувала кредитору укласти договір суброгації з метою врегулювання зобов'язань за кредитним договором (а.с. 41-45), однак, згоди з цього питання сторони не досягли.

Розрахунком кредитора, доданим до позовної заяви, стверджується, що станом на 03.06.2014 сума боргу за кредитом, що видавався за договором від 07.11.2008 № KF53593, становить 253167,33 грн і складається тільки із залишку суми виданого позичальнику кредиту, заборгованість за іншими платежами, що могли виникнути з договору, кредитором визначено як нульову (а.с. 4).

Під час апеляційного розгляду справи позивач подав суду заяву від 22.09.2014, якою підтвердив факт сплати ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу за вищевказаним договором 15500,00 грн 04.09.2014, а відповідач подав щодо цього платежу відповідну квитанцію і, крім того, подав квитанцію банку-кредитора, що підтверджує сплату 05.08.2014 на погашення боргу ще 5000,00 грн. Разом із указаною заявою позивач подав копію Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого держнотаріусом Мукачівської держнотконтори ОСОБА_4 30.04.2014 у спадковій справі № 195/2013 за реєстровим № 2-154 на ім'я ОСОБА_1 Відповідно до свідоцтва, спадкоємцем майна ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є його дружина ОСОБА_1, яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі, з урахуванням 2/3 часток у спадщині, від яких відмовились син спадкодавця ОСОБА_5 і донька спадкодавця ОСОБА_6. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 290,50 кв. м, житловою площею 70,40 кв. м, з належними до нього надвірними будівлями та спорудами навісу літ. «Б», споруди № 1-3, бруківки літ. «І», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належав спадкодавцю. Вартість спадщини за висновком експерта-оцінювача ОСОБА_7 від 19.03.2014 становить 844000,00 грн.

За правилами ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.ст. 1216, 1218); у першу чергу право на спадкування за законом має, зокрема, той з подружжя, який пережив спадкодавця (ст. 1261); спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її, не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням (ст. 1268 ч.ч. 1, 2); спадкоємець може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, така відмова є безумовною і беззастережною (ст. 1273 ч.ч. 1, 5); якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну (ст. 1275 ч. 2).

Питання, пов'язані з врегулюванням зобов'язань між кредитором спадкодавця та спадкоємцями регулюються нормами ЦК України, відповідно до яких спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги; кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги (ст. 1281 ч.ч. 1, 2); спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину; кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено (ст. 1282 ч.ч. 1, 2).

Таким чином, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом майна ОСОБА_3, який прийняв спадщину, вартість успадкованого майна перевищує розмір пред'явленого до стягнення кредитором боргу, що виник з кредитного договору від 07.11.2008 № KF53593. Позаяк обставини, передбачені ст. 1219 ЦК України відсутні, то з урахуванням положень ст. 1282 ЦК України ОСОБА_1 є боржником перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину, а вимога про стягнення боргу зі спадкоємця як спосіб захисту прав кредитора у розумінні цієї статті закону та беручи до уваги положення ст.ст. 509, 526, ст. 598 ч. 1, ст.ст. 599, 1049, 1054 ЦК України, положення ст. 8 ч. 1 щодо ст. 1231 ч. 1 цього Кодексу, узгоджується як з нормами спадкового права, так і зі способами захисту права, встановленими ст. 16 ЦК України. Відповідно до положень ЦК України, які регулюють відносини між кредитором і боржником, зокрема тих, що передбачають вільне здійснення особою її цивільних прав (ст. 12 ч. 1, ст. 14 ч. 2, ст. 203 ч. 3 ЦК України та ін.), укладення кредитором із спадкоємцем боржника угод, спрямованих на врегулювання боргових відносин, досягнення відповідних домовленостей з цього приводу (відстрочення, розстрочення сплати боргу тощо) є правом кредитора, а не його обов'язком. Така домовленість, за наявності для того умов, може бути досягнута як у процесі розгляду спору, так і на стадії виконання відповідного судового рішення.

Суд першої інстанції цих обставин та положень закону не врахував. Суд не з'ясував обставин прийняття спадщини за позичальником, хоча на час розгляду справи вже було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_1 як єдиного спадкоємця боржника та була встановлена вартість спадкового майна, що перевищує розмір пред'явленого до стягнення боргу. Не звернув уваги суд і на те, що кредитор не нараховував боржнику проценти за користування кредитом, штрафні санкції і пред'явив до стягнення лише борг за сумою виданого кредиту, що залишилася непогашеною, а відповідач цей борг фактично визнав. Тож борг не містить інших, окрім залишку суми кредиту, складових і розрахунку таких складових, на відсутність якого послався у рішенні суд, не потребується.

За таких обставин, позов був доведений і підлягав задоволенню. Поряд із цим, оскільки суд першої інстанції не прийняв рішення про задоволення позову, колегія суддів констатує, що стягненню підлягає реально наявний борг з урахуванням сплаченого на його погашення на час ухвалення рішення судом. Після пред'явлення позову про стягнення 253167,33 грн і до дня вирішення справи апеляційним судом відповідач сплатив на погашення боргу 20500,00 грн, для повторного стягнення яких підстав немає, тому борг слід стягнути за вирахуванням указаної суми, а саме - в розмірі 232667,33 грн.

Відтак, на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 1, 2, 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити частково, стягнувши на користь позивача з відповідача у межах вартості майна, одержаного у спадщину за боржником, 232667,33 грн на погашення боргу за кредитним договором.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 1, 2, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» задовольнити частково, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30 липня 2014 р. скасувати, позов ПАТ «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити частково, стягнути на користь ПАТ «ВіЕс Банк», 79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11, код ЄДРПОУ 19358632, з ОСОБА_1, Закарпатська область, АДРЕСА_1, податковий номер НОМЕР_1, у межах вартості майна, одержаного в спадщину за ОСОБА_3, борг за кредитним договором від 07.11.2008 № KF53593, який складається із заборгованості за кредитом у розмірі 233167,33 грн (двісті тридцять три тисячі сто шістдесят сім гривень 33 коп.), а також стягнути на користь ПАТ «ВіЕс Банк» з ОСОБА_1 3497,51 грн у відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар жене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді