Постанова № 40583344, 10.09.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2014 року Справа №906/810/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Миханюк М.В. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Грищенко О.М. (довіреність б/н від 23.12.2013р.)

відповідача - Похилько О,С. (довіреність б/н від 09.09.2014р.)

- Кириленко В.П. (довіреність б/н від 09.09.2014р.)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Комерційного виробничо-торгового підприємства "Коростеньхарч" на рішення господарського суду Житомирської області від 23 липня 2014 року у справі №906/810/14 (суддя Маріщенко Л.О.)

за позовом Комунального підприємства теплозабезпечення

до Комерційного виробничо-торгового підприємства "Коростеньхарч"

про стягнення 157963,76 грн.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2014 року, рішенням господарського суду Житомирської області було частково задоволено позов Комунального підприємства теплозабезпечення до КВТП "Коростеньхарч" про стягнення 157963,76 грн., стягнуто з відповідача на користь позивача - 46487,65 грн. - пені, 895,87 грн. - 3% річних, 2098,77 грн. - інфляційних нарахувань, 3133,63 грн. - судового збору, провадження у справі припинено в частині стягнення 76206,78 грн., а в решті позову - відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині стягнення з нього пені у розмірі 46 487,65 грн., в решті рішення залишити без змін, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки суд не взяв до уваги тяжкий фінансовий стан відповідача, зумовлений затримкою проведення платежів з боку держави та причини неналежного виконання зобов'язань перед позивачем і безпідставно відмовив у клопотанні про зменшення розміру пені у відповідності до вимог п.3 ст. 83 ГПК України.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції, вірно оцінив матеріали справи та матеріальний стан відповідача і зменшив розмір пені на 40%.

21 серпня 2014 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 10 вересня 2014 року.

09 вересня 2014 року, розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Гудак А.В. було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено її у складі: Дужич С.П. - головуючий, Миханюк М.В., Саврій В.А.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

01 липня 2012 року, між Комунальним підприємством теплозабезпечення, як виконавцем, та КВТП "Коростеньхарч", як споживачем, було укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення №13, за умовами якого теплопостачальне підприємство зобов'язалося своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. (а.с.8-15)

Відповідно п.7 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць і платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

З вересня 2013 року по квітень 2014 року, на виконання умов Договору, відповідно до рахунків-фактур, позивач поставив відповідачу теплову енергію на суму 101 461,18 грн. (а.с.26-40)

16 червня 2014 року, Комунальне підприємство теплозабезпечення звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до КВТП "Коростеньхарч" про стягнення 157963,76 грн., в тому числі: 77 479,41 грн. - основного боргу, який виник з вересня 2013 року по квітень 2014 року, 77 479,41 грн. - пені, 2106,61 грн. - 3% річних, 898,33 грн. - інфляційних втрат. (а.с.2-4)

07 липня 2014 року, Комунальне підприємство теплозабезпечення повідомило, що борг відповідача за спожиту теплову енергію частково сплачено і складає 6819,74 грн. (а.с.55)

17 липня 2014 року, за актом звірки взаємних розрахунків, зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем за теплову енергію відсутня. (а.с.78)

23 липня 2014 року, позивач заявою уточнив позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкції за Договором №13, та просив стягнути з відповідача на свою користь 895,87 грн. - 3% річних, 2098,77 грн. - інфляційних втрат, 77 479,41 грн. - пені. (а.с.81)

21 липня 2014 року, відповідач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру штрафних санкцій, в якій зазначає, що визнає позов в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 77 479,41 грн., яка була сплачена під час розгляду даного спору та просить зменшити і відмовити у стягненні штрафних санкцій нарахованих на підставі Договору №13, оскільки прострочення своєчасної оплати комунальних платежів відбулося у зв'язку з несвоєчасним надходженням коштів з державного бюджету України, а саме підприємство не могло покрити заборгованості власними силами через тяжкий фінансовий стан. (а.с.84)

23 липня 2014 року, рішенням господарського суду Житомирської області було частково задоволено позов Комунального підприємства теплозабезпечення до КВТП "Коростеньхарч" про стягнення 157963,76 грн., та стягнуто з відповідача на користь позивача - 46 487,65 грн. - пені, 895,87 грн. - 3% річних, 2098,77 грн. - інфляційних нарахувань, 3133,63 грн. - судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 76 206,78 грн. було припинено, а в решті позову - відмовлено.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

З матеріалів справи вбачається, що між Комунальним підприємством теплозабезпечення, та КВТП "Коростеньхарч" було укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення №13, за умовами якого позивач зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. (а.с.8-15)

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

В період з вересня 2013 року по квітень 2014 року, на виконання умов Договору позивач надав відповідачу теплову енергію на загальну суму 101 461,18 грн., проте відповідач, порушуючи умови Договору, неповністю розраховувався за надані послуги та допустив заборгованість у розмірі 77 479,41 грн.

Крім того, до звернення позивача з позовом до суду, відповідач частково погасив розмір заборгованості, надавши Комунальному підприємству теплозабезпечення товар на загальну суму 1272,63 грн. (накладна №7 від 30 квітня 2014 року на суму 660,68 грн. та накладна №25 від 30 травня 2014 року на суму 611,95 грн.) (а.с.66-67)

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, на день звернення з позовною заявою, заборгованість відповідача перед позивачем становила 76 206,78 грн.

Проте, в ході розгляду спору у суді першої інстанції, основна сума заборгованості відповідачем була повністю погашена, що не заперечується представником позивача, і в цій частині відсутній предмет спору. (а.с.69, 78)

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Тому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, про припинення провадження у справі частині стягнення 76 206,78 грн.

Позивач, згідно уточненого розрахунку, крім основного боргу, просить стягнути з відповідача 2098,77 грн. - інфляційних втрат, 895,87 грн. - 3% річних, та 77 479,41 грн. - пені.

Пунктом 18 Договору від 01 липня 2012 року передбачено, що споживач несе відповідальність, згідно із законодавством і цим договором, зокрема, в разі несвоєчасного внесення платежів за послуги шляхом сплати пені та порушення зобов'язань, установлених законодавством і цим договором.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, згідно уточненого розрахунку, є обґрунтований, відповідає чинному законодавству та підлягає задоволенню.

Також, за п.12 Договору №13, у разі несвоєчасної оплати, з споживача стягується пеня у розмірі 1,0% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу, встановленому Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Позивач просив стягнути 77 479,41 грн. - пені, у той же час, відповідач заявив клопотання про зменшення її розміру, оскільки борг повністю погашений, а причиною несвоєчасних розрахунків стала затримка надходжень з Державного бюджету України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд вправі зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін.

Згідно ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокій розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Окрім того, в п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року, роз'яснено, що господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеня виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу, суд першої інстанції повно встановив всі істотні для справи обставини, правильно застосував ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, врахував інтереси сторін, об'єктивні обставини які призвели до виникнення боргу, а також ступінь виконання боржником зобов'язання по Договору та прийшов до правильного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України: господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов Договору та зважаючи, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 549, 551, п.3 ст. 611 ЦК України, п.7.2 Договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції вправі був скористатись наданим йому правом, відповідно до ч.3 ст. 83 ГПК України, виходячи із принципу розумності і співрозмірності, зменшити розмір пені до 46 487,65 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що господарський суд, зменшуючи розмір пені та штрафу, обґрунтовано взяв до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, стягнення з відповідача додатково інфляційних втрат та 3% відсотків річних, важливість збереження підприємства відповідача, належність як позивача так і відповідача до комунальної власності міста.

Інші заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 23.07.14 р. у справі №906/810/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комерційного виробничо-торгового підприємства "Коростеньхарч" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/810/14 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.