Рішення № 40581581, 16.09.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2014 р.Справа № 922/3027/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Чугуївтепло", м. Чугуїв до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Чугуїв про стягнення 9 109,13 грн. за участю представників:

позивача - Заварзіної Н.М. (дов. № 15 від 13.01.2014 р.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Чугуївтепло", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) заборгованості у розмірі 9 109,13 грн., де: 7 815,84 грн. - сума основного боргу, 408,19 грн. - пені, 67,90 грн. - три відсотки річних, 817,20 грн. - інфляції. Також просить суд покласти на Відповідача судовий збір.

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло, надав до суду пояснення до заперечень відповідача, де зазначає, що у тексті позовної заяви було помилково зазначено ТОВ "Тетро" замість Відповідача. У судовому засіданні підтримує заявлений позов у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, у наданому клопотанні просить суд відкласти розгляд справи, у зв'зязку з щорічною відпусткою. Про день та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Суд дослідивши клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, дійшов до висновку про відмову у його задоволенні, оскільки строк розгляду справи відповідно до ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, з дня одержання позовної заяви, спливає 17 вересня 2014 року, а отже немає підстав для відкладення розгляду справи поза межами передбаченими вищезазначеної статті.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно договору № 481 від 04 жовтня 2011 року Комунальне підприємство "Чугуївтепло" (Позивач) постачало теплову енергію Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 (Відповідач). Свої зобов'язання перед Відповідачем щодо поставки теплової енергії КП "Чугуївтепло" виконало в повному обсязі.

В порушення вимог п.п. 6.2., 6.3. договору Відповідач належним чином не виконав прийняті на себе зобов'язання щодо сплати за спожиту теплову енергію. Згідно п. 6.3. договору споживач за 15 днів до початку розрахункового періоду повинен своїм дорученням самостійно сплатити енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої за розрахунковий період. Але свої договірні зобов'язання Відповідач не виконав у повному обсязі, не зважаючи на те, що йому направлялися рахунки за спожиту теплову енергію, які на цей час не сплачені.

Станом на 16.07.14.р. заборгованість, що утворилась з листопада 2013 року по квітень 2014 року (включно) складає 7 815, 84 грн.

У даному випадку розмір пені встановлено договором в розмірі подвійної облікової ставки НБУ і станом на 16.07.2014р. складає 408, 19 грн. та не перевищує 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. На підставі чого Позивач збільшив суму основного боргу згідно встановлених індексів інфляції на суму 817,20 грн. Також Позивачем зараховано 3% річних в сумі 67,90 грн.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

За приписом ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судовому засіданні та у своїх запереченнях зазначає, що Додатки 1а, 1в від 04.10.2011р. і 1а, 1в, (доповнення) від 07.03.2013р. до Договору № 481 від 04.10.2011р. є такими, що не мають відношення до позовного періоду.

Така думка Відповідача є хибною, оскільки: - пунктом 11.3 Договору встановлено, що додатки № 1а, 1б, 1в, 2, 3 є невід'ємною частиною Договору; - в пункті 10.1 Договору зазначено, що договір набуває чинності з дня підписання 04.10.2011р. і діє до 04.10.2012р. Відповідно до п. 10.4 Договору, він вважається продовженим на кожний наступний рік від дати, вказаної у п. 10.1 , якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Пунктом 10. 2 Договору передбачено, що договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін, прийняття відповідного рішення господарським судом, ліквідації однієї із сторін. При цьому, пунктом 10.3 Договору визначено, що припинення дії договору не звільняє відповідача (споживача) від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію.

Оскільки жодна з подій, передбачених п.п. 10.2, 10.4 Договору не відбулася, то Договір з усіма додатками продовжує свою дію на кожний наступний рік від дати, вказаної в п. 10.1 Договору, тобто є дійсним.

Щодо акту звірки розрахунків та актів здачі-прийому наданих послуг з теплопостачання, направлених Відповідачу рекомендованим листом з описом поштового вкладення та, на думку Відповідача, їх безпідставності, як доказів.

П.3.2.2 Договору встановлено, що Відповідач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які пе редбачені договором. Щомісячно до 20-го числа наступного місяця виконувати звірку розрахунків з підписанням акту.

Тобто, обов'язок, щодо складання і підписання щомісяця акту звірки розрахунків належить саме на Відповідачеві.

Враховуючи вказані обставини та вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В розумінні частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2.2 договору передбачена відповідальність сторін, а саме в разі несвоєчасної плати за спожиту теплову енергію-нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості у розмірі 9 109,13 грн., де: 7 815,84 грн. - сума основного боргу, 408,19 грн. - пені, 67,90 грн. - три відсотки річних, 817,20 грн. - інфляції. Документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

На підставі ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (63503, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності: НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Чугуївтепло" (63503, м. Чугуїв, вул. Гагаріна, 15, код 35944142) заборгованість у сумі 9 109, 13 грн. (де: основний борг - 7 815, 84 грн.; пеня - 408,19 грн.; 3% річних - 67,90 грн.; інфляційні втрати - 817,20 грн.) та суму судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.09.2014 р.

Суддя(підпис) І.П. Жигалкін