Рішення № 40581443, 17.09.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/60/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2014 Справа № 908/3036/14

м. Запоріжжя

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району міста Запоріжжя (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А, ідентифікаційний код 32121458)

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу "Трансформаторщик-23" (69121, м. Запоріжжя, вул. М. Чуйкова, 28, кв.72, ідентифікаційний код 20518302)

про стягнення заборгованості в сумі 75 807, 38 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: Пустова А.Л., довіреність № 9125 від 30.12.2013р.

від відповідача: Мартиненко А.В., довіреність № б/н від 10.01.2014р.

Концерн "МТМ" в особі Філії Концерну "МТМ" Ленінського району м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ЖБК "Трансформаторщик-23" про стягнення з відповідача на користь Концерну "МТМ" заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 454 від 01.10.2004р. в сумі 75 807, 38 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 21.08.2014р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 629 ЦК України, ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, ст. 1, 2, 54-57, 66, 67, 82 ГПК України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", "Правилами користування тепловою енергію".

Ухвалою від 22.08.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3036/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 17.09.2014р. о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 17.09.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 22.09.2014р.

Під час розгляду справи учасники судового процесу вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 17.09.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві (а.с.3-5), просить суд стягнути з відповідача на користь Концерну "МТМ" заборгованість за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 454 від 01.10.2004р. в сумі 75 807, 38 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що в період з грудня 2013р. по лютий 2014р. Концерн "МТМ" відпустив відповідачу теплову енергію на суму 76 845, 00 грн., проте відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання за договором та здійснив оплату лише на суму 1 037, 62 грн.

Таким чином, сума основного боргу відповідача перед Концерном "МТМ" складає 75 807, 38 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.09.2014р. підтримав письмові пояснення від 16.09.2014р., зазначивши, що ЖБК "Трансформаторщик-23" визнає суму заборгованості в розмірі 75 807, 38 грн., але у зв'язку із скрутним фінансовим становищем не може погасити даний борг одноразово та просить суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців.

Представник позивача проти заявленого відповідачем клопотання заперечив.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ЖБК "Трансформаторщик-23" (Споживач) та Концерном "МТМ" в особі Філії Концерну "МТМ" Ленінського району (Енергопостачальна організація) укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 454 від 01.10.2004р., за яким Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі Споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 2.2 Договору, теплова енергія постачається Споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби:

опалення та вентиляція - в період опалювального сезону;

гаряче водопостачання - протягом року.

За приписами п.3.2 Договору споживач теплової енергії зобов'язується:

3.2.1. Додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в п. 1.3, 1.4 Договору, не допускаючи їх перевищення.

3.2.2. Виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах згідно рахунків за теплову енергію і в терміни, які передбачені розділом VI договору.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі в національній грошовій одиниці гривні, відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору).

В пункті 6.3 Договору сторони передбачили, що Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його Енергопостачальній ор ганізації.

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що підставою для розрахунків Споживача з Енергопостачальною організацією є Акт надання послуг, підписаний обома Сторонами.

Розрахунок кількості теплової енергії, яка відпущена Споживачу, проводиться на підставі показань розрахункових приладів обліку з урахуванням втрат, або розрахунковим способом - при відсутності приладів обліку (п.6.5 Договору).

В пункті 6.6 Договору сторони визначили обов'язок Споживача перерахувати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію до 20 числа поточного місяця.

Позивачем виконані всі умови договору, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії в період з грудня 2013р. по лютий 2014р. на загальну суму 76 845, 00 грн., а саме:

від 31.12.2013р. на суму 24 214, 74 грн.;

від 31.01.2014р. на суму 25 875, 84 грн.;

від 28.02.2014р. на суму 26 754, 42 грн. (а.с. 21-23).

На оплату вищезазначених актів виставлені рахунки на загальну суму 76 845, 00 грн., а саме:

№ 454/1 від 31.12.2013р. на суму 24 214, 74 грн.;

№ 454/1 від 31.01.2014р. на суму 25 875, 84 грн.;

№ 454/1 від 28.02.2014р. на суму 26 754, 42 грн. (а.с.18-20).

Відповідач свої грошові зобов'язання за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 454 від 01.10.2004р. не виконав належним чином та здійснив оплату отриманих послуг лише на суму 1 037, 62 грн., що не заперечується позивачем та визнається відповідачем.

Таким чином, сума основного боргу відповідача перед Концерном "МТМ" за вказаним договором та у визначеному позивачем періоді складає 75 807, 38 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є про постачання теплової енергії в гарячій воді № 454 від 01.10.2004р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У справі, що розглядається, перерахування на розрахунковий рахунок позивача коштів за спожиту теплову енергію повинно бути здійснено до 20 числа поточного місяця (п. 6.6 Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за про постачання теплової енергії в гарячій воді № 454 від 01.10.2004р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на загальну суму 76 845, 00 грн. відправлені на адресу відповідача, що підтверджено реєстрами отримання документів за відпущену теплову енергію (а.с. 24-26).

Тому вказані акти є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.

Враховуючи встановлений судом факт не виконання ЖБК "Трансформаторщик-23" грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 75 807, 38 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п.6 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Отже, ГПК України передбачено право, а не обов'язок господарського суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання.

В пункті 7.2 постанови від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" пленум Вищого господарського суду України надав господарським судам такі роз'яснення:

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття цих заходів, закон не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування клопотання про розстрочку судового рішення відповідач посилається на важке фінансове становище кооперативу та існування боржників, які не сплачують гроші за житлово-комунальні послуги. Ініціативна група членів кооперативу вживає всіх необхідних заходів, наразі подано до суду 6 позовних заяв про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, отримано 4 рішення на суму 63 118, 34 грн. та подано до Державної виконавчої служби для стягнення в примусовому порядку.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підтвердження обставин, про які йдеться у клопотанні, відповідач не надав жодного доказу.

Господарський суд вважає, що заявником не наведені переконливі доводи щодо наявності саме тих виняткових конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення суду про стягнення суми боргу або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

За змістом ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України та ч. 1 ст.625 Цивільного кодексу України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Ухвалюючи судове рішення в цій частині, суд також приймає до уваги заперечення позивача проти надання відповідачу розстрочки.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Трансформаторщик-23" (69121, м. Запоріжжя, вул. М. Чуйкова, 28, кв.72, ідентифікаційний код 20518302) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301991951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", код МФО 313957, ідентифікаційний код 32121458) 75 807 (сімдесят п'ять тисяч вісімсот сім) грн. 38 коп. заборгованості за постачання теплової енергії в гарячій воді та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.

3. Повне рішення складено 22.09.2014р.

Суддя В.М. Соловйов