Постанова № 40579720, 05.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05 вересня 2014 року 14 год. 00 хв. № 826/10180/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс" до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 15 липня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс" (далі - позивач) до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 13 березня 2014 року № 0003452201 (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначила, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 18 липня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та доказах на їх обґрунтування, наданих суду у судовому засіданні 05 серпня 2014 року та протягом судового розгляду справи. Пояснила, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки прийняте відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

У судове засідання 26 серпня 2014 року представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи вона повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 26 серпня 2014 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 20 січня по 12 лютого 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 26 лютого 2014 року складено акт № 185/26-54-22-01-10/32772863 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 1270397,00 грн., у тому числі за: IV квартал 2010 року - 82887,00 грн.; І квартал 2011 року - 237298,00 грн.; ІІ квартал 2011 року - 88298,00 грн.; ІІІ квартал 2011 року - 114127,00 грн.; IV квартал 2011 року - 103038,00 грн.; І квартал 2012 року - 166688,00 грн.; ІІ квартал 2012 року - 162992,00 грн.; ІІІ квартал 2012 року - 147831,00 грн.; IV квартал 2012 року - 167238,00 грн., чим порушено п.п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон), пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України);

- занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) у загальному розмірі 35093,00 грн., у тому числі за: липень 2012 року - 11758,00 грн.; серпень 2012 року - 11877,00 грн.; вересень 2012 року - 11458,00 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки у порядку адміністративного (досудового) оскарження, виявлено, що господарські операції щодо відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 35093,00 грн. не призвели до заниження податкових зобов'язань з ПДВ. Інші висновки, викладені в акті перевірки, залишено без змін.

На підставі акту перевірки, 13 березня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1187510,00 грн. за основним платежем та у розмірі 161358,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду скарг в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржуване рішення залишено без змін.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Перевірку проведено на підставі наказу від 09 січня 2014 року № 14.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що на підставі даних оборотно-сальдових відомостей по рахунку 28 "Товари" виявлено, що позивачем у додатку К1 до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року завищено суму балансової вартості запасів на початок І кварталу 2011 року на суму 605946,00 грн. та завищено суму балансової вартості запасів на кінець І кварталу 2011 року на суму 9161,00 грн., у зв'язку з чим занижено суму валових доходів у розмірі 109747,00 грн. та завищено суму валових витрат у розмірі 487038,00 грн.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

В акті перевірки зазначено, що позивачем до складу витрат включено витрати на оплату праці та витрати на соціальні заходи, які не пов'язані із веденням господарської діяльності платника, а саме: витрати з оплати праці працівникам, які здійснювали реалізацію товару іншого підприємства (по договору консигнації, діяльність від якої не направлена на отримання доходу).

Зокрема, згідно з наданими до перевірки відомостями валових витрат за перевіряємий період, позивач до складу валових витрат включив витрати на оплату праці працівникам у загальному розмірі 622261,00 грн.

У перевіряємому періоді позивач здійснював реалізацією товару, отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Інвест" (далі - ТОВ "Мед-сервіс Інвест") за договором консигнації (реалізація товару за даним договором складала 80 % в загальному обсязі реалізованого товару), а також за договором поставки (реалізація товару за даним договором складала 20 % в загальному обсязі реалізованого товару).

У ході перевірки відповідачем виявлено, що TOB "Мед-сервіс Інвест" було єдиним постачальником фармацевтичних товарів позивачу у перевіряємому періоді.

Зокрема, за умовами договору консигнації на продаж товарів № 9к, укладеного 03 січня 2008 року між позивачем (консигнатор) та TOB "Мед-Сервіс Інвест" (консигнант), консигнатор зобов'язався за дорученням консигнанта за обумовлену винагороду від свого імені здійснювати в інтересах та за рахунок консигнанта операції з продажу товарів консигнанта на всій території України.

Згідно з п. 5.3 ст. 5, п. 1.5 ст. 1, п. 4.3 ст. 4 договору № 9к, обсяг винагороди, що сплачується консигнантом консигнатору, установлюється у розмірі 1 % від мінімальної ціни реалізованого консигнатором товару.

Товар, переданий в умовах даного договору консигнатору консигнантом для подальшої реалізації, є власністю консигнанта.

При реалізації товару консигнатором за цінами, що перевищують обумовлені сторонами у специфікаціях та інших додатках до даного договору, різниці між ціною продажу і визначеною сторонами мінімальною ціною є додатковою винагородою консигнатора та не підлягає перерахуванню консигнанту.

У ході перевірки відповідачем також виявлено, що товар, отриманий за договором № 9к, реалізовувався тільки за ціною консигнанта, без власної торгової націнки.

Крім того, за договором № 9к отримувався для здійснення продажу тільки той товар, який звільнений від оподаткування ПДВ.

За умовами договору поставки 45фи, укладеного 01 червня 2006 року між TOB "Мед-сервіс Інвест" (постачальник) та позивачем (покупець), постачальник постачає та передає у власність товари, передбачені даним договором, а покупець зобов'язується прийняти товари та своєчасно розрахуватися на умовах, передбачених даним договором. Середній розмір націнки на реалізований власний товар становить 17 %.

Реалізація як власного товару, так і товару, отриманого за договором № 9к, здійснювалась через орендовані у товариства з обмеженою відповідальністю "MC Деволопмент" спеціалізовані магазини-аптеки, кількість яких у перевіряємому періоді складала 26-28 одиниць. Чисельність працівників, які займалися реалізацією товару, отриманого за договором № 9к, так і власного товару, у перевіряємому періоді, складала від 82-194 осіб.

Від реалізації товару, отриманого за договором № 9к , підприємство отримувало тільки 1 % від суми реалізованого товару.

Отже, позивачем здійснювалась діяльність із реалізації товару за договором № 9к та отримувався дохід у розмірі 1 % від обсягу реалізованого товару, яким не компенсовано витрати, понесені позивачем від здійснення даного виду діяльності, у тому числі витрати на оплату праці осіб, що перебували у трудових відносинах з позивачем.

У зв'язку з викладеним, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп. 14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, у результаті чого завищено витрати на оплату праці, суми страхових, зборів (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування у загальному розмірі 5082288,00 грн.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп.5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З урахуванням норм п. 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

До складу валових витрат платника податку належать суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 142.1 ст. 142 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

До складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс" до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Поряд з цим, відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс".

2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс" (ідентифікаційний номер 32772863) решту судового збору у розмірі 4384,80 (Чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин