Рішення № 40579244, 12.09.2014, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 1328/8838/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 вересня 2014 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі : головуючого - судді Невойта П.С.

при секретарі с/з Бішко Б.М.

за участю представників ОСОБА_2, Радкевича П.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Банк Перший», третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Український стандарт» про розірвання договору та стягнення грошових коштів, -

у с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_4, від імені якої діє ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до ПАТ «Банк Перший», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ТзОВ «Будівельна компанія «Український стандарт», в якій просить розірвати договір №1/25 від 30 травня 2008 року про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А», укладений між ОСОБА_4 та ВАТ «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства», стягнути з ПАТ «Банк Перший» на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 160 290,00 гривень.

В обґрунтування вимог позивач зазначила, про те, що 30 травня 2008 року між нею та ВАТ «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства», правонаступником якого є ПАТ «Банк Перший», було укладено договір №1/25 про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» (далі - договір).

Згідно пункту 1.2. договору, з метою отримання у власність об»єкта інвестування, що буде збудований у майбутньому, позивач зобов»язувався передати відповідачу у довірчу власність грошові кошти у сумі, що відповідає вартості вимірних одиниць об»єкта інвестування на момент проведення платежу, а відповідач зобов»язувався використати ці кошти для фінансування будівництва житлових будинків АДРЕСА_1 яке здійснюватиметься ТзОВ «Будівельна компанія «Український стандарт».

Згідно пункту 2.1. договору, об»єктом інвестування за цим договором є двокімнатна квартира АДРЕСА_1. Дата введення об»єкта в експлуатацію - квітень 2010 року.

На виконання умов договору, вона здійснила часткову оплату об»єкта інвестування в розмірі 160 290 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 02 червня 2008 року на суму 160 290 грн., а відповідач відповідно видав свідоцтво №31 про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» житлових будинків АДРЕСА_1

В порушення умов підписаного між сторонами договору, на даний час об»єкт інвестування не введений в експлуатацію та не переданий їй у власність, а тому просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, позовні вимоги підтримав, покликаючись на обставини, вказані у позовній заяві, а також у додаткових поясненнях до позовної заявивід 05.08.2014 року (а.с.170-172). Просить позов задовольнити.

Представник відповідача Радкевич П.І. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив покликаючись на письмові заперечення долучені до матеріалів справи та просив у задоволені позову відмовити.

Представник третьої особи - ТзОВ «Будівельна компанія «Український стандарт» в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи, що стверджується відмітками в журналі реєстрації вихідної кореспонденції. Суд вважає за можливе розглядати справу у його відсутності.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без їх його, суд у відповідності до вимог ст. 169 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 30.05.2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ «Універсальний банк розвитку та партнерства», правонаступником якого є ПАТ «Банк Перший» укладено договір №1/25 про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А». Згідно цього Договору позивач (довіритель за договором) дає згоду на участь у вказаному ФФБ та бере на себе зобов'язання виконувати Правила ФФБ.

Згідно пункту 2.1. договору, об»єктом інвестування за цим договором є двокімнатна квартира АДРЕСА_1. Дата введення об»єкта в експлуатацію - квітень 2010 року, однак станом на сьогоднішній день об'єкт інвестування в експлуатацію не введений та не переданий у власність позивачу.

Уклавши Договір інвестування в нерухомість та управління майном, сторони стали учасниками інвестиційного процесу і правовідносини, які виникли між ними, регулюються спеціальними законами: Законом України "Про інвестиційну діяльність" та Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".

Судом встановлено, що недотримання строку введення об"єкту інвестування в експлуатацію є істотним порушення договору. Позивачка позбавлена можливості отримати квартиру в об"єкті інвестування у встановлений строк, на що вона розраховувала і перспективи отримати цю квартиру у найближчий час немає.

При вирішенні спору слід виходити з положень статей 526, 530, 611, 651, 653 ЦК України і перевірити чи є в позивача право на розірвання договору передбачено ст. 18 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ч.4 ст.18 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" у разі порушення забудовником строків спорудження об"єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов"язків, передбачених частиною першою цієї статті довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов"язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у ФФБ з підстав, визначених цією частиною.

Посилання відповідача на ст.20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», є безпідставними, оскільки дана норма передбачає порядок припинення договору про участь у ФФБ, умови виплати довірителю коштів з ФФБ у разі, зокрема, відмови довірителя від участі в ФФБ. Дана норма не регулює порядок розірвання договору внаслідок істотного порушення його умов стороною.

При цьому суд враховує те, що статтею 18 цього Закону визначено контроль управителя ФФБ за виконання зобов'язань за договором.

Зокрема, у разі виявлення управителем ризику порушень умов договору управитель має право припинити фінансування будівництва, вимагати розірвання договору, повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва цього об'єкта коштів, відшкодування заподіяних забудовником збитків, перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями відповідно до вимог статті 20 цього Закону, що виходять із ФФБ у зв'язку із розірванням договору про участь у ФФБ, а також здійснювати інші заходи щодо виконання забудовником своїх зобов'язань за договором, визначені цим Законом.

Крім того, забудовник зобов'язаний на вимогу управителя протягом строку, визначеного в договорі, повернути грошові кошти на рахунок ФФБ або уступити майнові права на нерухомість, яка є об'єктом будівництва, чи на інші предмети іпотеки управителю з додержанням вимог статті 10 цього Закону, якщо інше не передбачене договором.

Частиною 8 статті 20 Закону передбачено, що у разі дострокового припинення управління майном забудовник, на вимогу управителя ФФБ виду "А", зобов'язаний у визначений правилами ФФБ строк перерахувати на рахунок ФФБ кошти для подальшої виплати довірителю. Для ФФБ виду "А" виплата коштів довірителю не може здійснюватися за рахунок іншого ФФБ або власного майна управителя.

У матеріалах справи відсутні докази про дотримання банком (управителем ФФБ) процедури щодо забезпечення можливості отримання довірителем власних коштів, зокрема, відсутні докази, передбачені Правилами ФФБ та Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" щодо вчинення управителем ФФБ (банком) будь-яких дій, спрямованих на повернення від забудовника грошових коштів у разі їх недостатності в оперативному резерві для подальших виплат довірителям, або інших заходів щодо виконання забудовником своїх зобов'язань, визначених цим Законом.

Рішення господарського суду Львівської області від 28.09.2010 року про зобовязання товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Український стандарт» продовжити будівництво житлових будинків АДРЕСА_1 та здійснювати будівництво у строки, передбачені графіком виконання будівельних робіт, не є способом, спрямованим на повернення від забудовника грошових коштів. До того ж у 2012 році укладено нову угоду про продовження будівництва обєкту новим Генпідрядником, вже без участі ТзОВ «Будівельна компанія «Український стандарт».

Твердження відповідача про те, що позивачем здійснено часткову оплату вартості об'єкта інвестування, та що згідно Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" визначена процедура повернення коштів внесених на користь забудовників, а саме повернення коштів здійснюється лише після наступної реалізації об'єкта будівництва, є невірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 5-р/2012 від 13 березня 2012 року положення ч. 4 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня 2008 року № 800-VI визнані такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними).

Положення частини четвертої статті 3 цього Закону України, згідно з яким забороняється розірвання фізичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта житлового будівництва, суперечить частині другій статті 3, частині другій статті 6, частині четвертій статті 13, частині другій статті 19, частинам першій, четвертій статті 41 Конституції України.

Тому суд прийшов до висновку, що є необхідні та достатні підстави для розірвання вказаного Договору укладеного 30 травня 2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства», правонаступником якого є ПАТ «Банк Перший», у зв"язку із розірванням договору слід стягнути з відповідача на користь позивача внесені нею в рахунок фінансування будівництва кошти.

Крім того суд вважає за необхідне при вирішенні питання чи є підстави для розірвання договору відповідно до вимог 651, 653 ЦК України врахувати правовий висновок зазначений в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі № 6-75с13.

Згідно вимог ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов"яковим для всіх суб"єктів владних повноважень та для судів України. Суди зобов"язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

В постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі № 6-75с13 зазначено, що однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Як було вказано вище, встановлено, що позивачка позбавлена можливості отримати квартиру в об"єкті інвестування у встановлений строк, на що вона розраховувала і перспективи отримати цю квартиру у найближчий час немає, а отже є істотне порушення відповідачем договору. З долучених до матеріалів справи світлин, вбачається, що будівництво будинку не здійснюється. Представник відповідача не заперечив, що терміни будівництва, визначені у договорі не дотримуються. Між Замовником, Генпідрядником та новим Генпідрядником у 2012 році укладено нову угоду про продовження будівництва обєкту новим Генпідрядником, однак з того часу будь-якого будівництва не ведеться. На час розгляду даного спору розслідується кримінальне провадження щодо службових осіб товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Український стандарт» за правовою кваліфікацією ч.2 ст.364 КК України.

За таких обставин слід розірвати договір №1/25 від 30 травня 2008 року про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А», укладений між ОСОБА_4 та Відкритим акціонерним товариством «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства» та стягнути із Публічного акціонерного товариства «Банк перший» на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 160 290 грн.00 коп.

Крім цього в силу ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути судові витрати.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 60, 88, 169, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд , -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Розірвати Договір № 1/25 про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А», укладений 30 травня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства» та ОСОБА_4.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк Перший», ЄДРПОУ 20717958 в користь ОСОБА_4 160290,00 грн. (сто шістдесят тисяч двісті дев'яносто) гривень 00 коп., внесені відповідно до Договору №1/25 про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» від 30 травня 2008 року, а також 1603,00 грн. (одну тисячу шістсот три) гривні 00 коп. витрат по оплаті судового збору, а всього 161893 (сто шістдесят одна тисяча вісімсот дев'яносто три) гривні 00 коп.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з моменту його проголошення через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: П. С. Невойт