Ухвала суду № 40579159, 18.09.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 732/1092/14 Головуючий у І інстанції Карпинська Н. М. Провадження № 11-кп/795/536/2014 Категорія - ч. 2 ст. 307 КК України Доповідач Григор'єва В. Ф.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіГригорєвої В. Ф. суддів - Воронцової С.В., Оседача М.М.,

секретаря судового засідання - Дудко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014270110000116 від 04 квітня 2014 року, за апеляційними скаргами: прокурора у кримінальному провадженні Герасименка П.В. та захисника - адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 липня 2014 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Городня Чернігівської області, українця, громадянина України, не працюючого, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

з участю учасників кримінального провадження: прокурора - Шваб Л.В., захисника-адвоката - ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И Л А:

До апеляційного суду Чернігівської області надійшли апеляційні скарги: захисника - адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, в якій він просить змінити вирок суду щодо обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначити йому більш м'яке покарання, не пов'язане з позбавленням волі, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, та прокурора у кримінальному провадженні Герасименка П.В., в якій він просить скасувати вказаний вирок суду щодо обвинуваченого ОСОБА_4 та ухвалити новий вирок, яким останнього визнати винним за ч. 2 ст. 307 КК України, та викласти обвинувачення (по епізоду зберігання) як незаконне придбання, перевезення та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено JWH-210-F, вагою 0,613 г, що є великим розміром, вчиненому повторно, та призначити ОСОБА_4 покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Даним вироком ОСОБА_4 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна.

Стягнуто з ОСОБА_4 судові витрати за проведення експертиз в розмірі 3423 гривень 86 коп. в дохід держави.

Питання речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник - адвокат ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 вказує, що з вироком суду першої інстанції в частині призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України він повністю погоджується, але вважає, що не в повній мірі враховані всі обставини, які пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, повне визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристику з місця проживання, також те, що до кримінальної відповідальності не притягувався, збитки злочином не спричинені, його молодий вік та проживання разом з дідусем і бабусею, які є пенсіонерами і потребують постійної допомоги, також кількість психотропної речовини, яку фактично реалізував обвинувачений, та призначити більш м'яке покарання - нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК України, звільнивши від його відбування з випробуванням, тобто, застосувати ст. ст. 75, 76 КК України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор вказує на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним щодо особи обвинуваченого, істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, а також невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що призначаючи обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, належним чином не обґрунтував її застосування, оскільки у даному кримінальному провадженні встановлено лише одну пом'якшуючу обставину, а відсутність судимостей та позитивна характеристика є характеризуючими обставинами. Крім того, судом першої інстанції не було належним чином враховано усіх обставин скоєного злочину та рівень його суспільної небезпеки. Зокрема, ОСОБА_4 вчинив три тяжкі злочини з корисливою метою, пов'язаних з розповсюдженням особливо небезпечної психотропної речовини та її зберігання з метою збуту у великих розмірах. В порушення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд встановив інші обставини ніж ті, які зазначені в обвинувальному акті, та які ніким не оспорювалися, вказавши у вироку, що ОСОБА_4 зберігав з метою збуту особливо небезпечну наркотичну речовину, обіг якої заборонено, - JWH-210-F.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 умисно з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою подальшого збуту в 20-тих числах квітня 2014 року незаконно придбав, у тому числі, і 26 квітня 2014 року біля магазину «Фора», розташованого в м. Городня по вулиці Чорновуса у особи, обвинувачення якої виділено в окреме провадження, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено JWH-210-F, та незаконно зберігав її за місцем свого проживання в АДРЕСА_2, з метою збуту. 30.04.2014 року близько 22-ї години 30 хвилин під час проведення огляду за вказаним місцем проживання ОСОБА_4 у шафі під одягом виявлено та вилучено газетний згорток, завернутий в носову хустку з подрібненою, висушеною рослинною масою зеленого кольору, яка згідно висновку експерта № 551 (х) від 07.05.2014 року містить у своєму складі особливо небезпечну наркотичну речовину, обіг якої заборонено JWH-210-F, вагою 0,613 грам, що визнається великим розміром.

24 квітня 2014 року ОСОБА_4 близько 14-ї години 26 хвилин, перебуваючи на пустирі за магазином «Забудовник», що по вул. Волковича в м. Городня, шляхом продажу за 100 гривень збув особі, яка діяла в рамках оперативної закупки з вигаданим прізвищем ОСОБА_5, паперовий згорток з подрібненою, висушеною рослинною масою зеленого кольору, яка згідно висновку експерта № 515 (х) від 24.04.2014 року містить у своєму складі особливо-небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено JWH-210-F, вагою 0,0042 грам.

30.04.2014 року ОСОБА_4 повторно близько 13-ї години, перебуваючи на перехресті вулиць Петровського та Волковича в м. Городня шляхом продажу за 100 гривень збув особі, яка діяла в рамках оперативної закупки з вигаданим прізвищем ОСОБА_5, паперовий згорток з подрібненою, висушеною рослинною масою зеленого кольору, яка згідно висновку експерта № 548 (х) від 30.04.2014 року містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено JWH-210-F, вагою 0,0053 гр.

Речовина JWH-210-F відноситься до списку N 2 «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора з указаних підстав і вважала, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні підлягає задоволенню, а вирок суду скасуванню з винесенням нового вироку з призначенням покарання ОСОБА_4 без застосування ст. 69 КК України, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, так як ОСОБА_4 слідству активно не сприяв, а тільки на фотознімках вказав особу причетну до вчинення злочину, інші докази були здобуті без допомоги ОСОБА_4, пояснення захисника - адвоката ОСОБА_3, який підтримав в судовому засіданні апеляційного суду свою апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого і просив вирок суду змінити і задовольнити його апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 та призначити йому покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, так як останній раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, проживає разом з дідусем та бабусею, допомагає їм по господарству, доглядає хворого дідуся, а апеляційну скаргу прокурора щодо призначення ОСОБА_4 більш суворого покарання вважає безпідставною, а описка зроблена у вироку суду підлягає виправленню шляхом винесення ухвали про виправлення описки, обвинуваченого ОСОБА_4, який підтримав апеляційну скаргу свого захисника та заперечував проти апеляційної скарги прокурора, зазначив, що його батько безробітний, з ними фактично не проживає, ні матеріально, ні фізично не допомагає, щиро розкаявся у скоєному, обіцяв більше такого не вчиняти, зазначив, що допомагає своїм дідусю і бабусі, з якими проживає, доглядає їх, не працевлаштувався на роботу в силу свого молодого віку, обіцяв це виправити або піти служити до армії, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Під час апеляційного провадження судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 умисно з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою подальшого збуту в 20-тих числах квітня 2014 року незаконно придбав, у тому числі, і 26 квітня 2014 року біля магазину «Фора», розташованого в м. Городня по вулиці Чорновуса у особи, обвинувачення якої виділено в окреме провадження, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено JWH-210-F, та незаконно зберігав її за місцем свого проживання в АДРЕСА_2, з метою збуту. 30.04.2014 року близько 22-ї години 30 хвилин під час проведення огляду за вказаним місцем проживання ОСОБА_4 у шафі під одягом виявлено та вилучено газетний згорток, завернутий в носову хустку з подрібненою, висушеною рослинною масою зеленого кольору, яка згідно висновку експерта № 551 (х) від 07.05.2014 року містить у своєму складі особливо небезпечну наркотичну речовину, обіг якої заборонено JWH-210-F, вагою 0,613 грам, що визнається великим розміром.

24 квітня 2014 року ОСОБА_4 близько 14-ї години 26 хвилин, перебуваючи на пустирі за магазином «Забудовник», що по вул. Волковича в м. Городня, шляхом продажу за 100 гривень збув особі, яка діяла в рамках оперативної закупки з вигаданим прізвищем ОСОБА_5, паперовий згорток з подрібненою, висушеною рослинною масою зеленого кольору, яка згідно висновку експерта № 515 (х) від 24.04.2014 року містить у своєму складі особливо-небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено JWH-210-F, вагою 0,0042 грам.

30.04.2014 року ОСОБА_4 повторно близько 13-ї години, перебуваючи на перехресті вулиць Петровського та Волковича в м. Городня шляхом продажу за 100 гривень збув особі, яка діяла в рамках оперативної закупки з вигаданим прізвищем ОСОБА_5, паперовий згорток з подрібненою, висушеною рослинною масою зеленого кольору, яка згідно висновку експерта № 548 (х) від 30.04.2014 року містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено JWH-210-F, вагою 0,0053 гр.

Речовина JWH-210-F відноситься до списку N 2 «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770.

В суді першої інстанції ОСОБА_4 повністю визнав свою вину в пред'явленому обвинуваченні і погодився на розгляд кримінального провадження у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав повністю та підтвердив фактичні обставини кримінального провадження, викладені в обвинувальному акті та у вироку суду. Зазначив, що в скоєному щиро кається і просить суд його суворо не карати, так як являється особою молодого віку, позитивно характеризується, проживає з бабусею та дідусем, які є пенсіонерами та потребують його допомоги, його мати померла у 2008 році, а батько їздить на заробітки.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, які учасниками судового провадження не оскаржуються, тому в цій частині вирок не перевіряється.

Дії ОСОБА_4 судом першої інстанції вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне у великому розмірі придбання, перевезення, зберігання з метою збуту; незаконний збут, в тому числі повторно, особливо небезпечної психотропної речовини.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 незаконно придбав, перевозив та зберігав з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено JWH-210-F, вагою 0,613 г, що є великим розміром, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив описку, вказавши у мотивувальній частині вироку суду, що ОСОБА_4 незаконно придбав, перевозив та зберігав з метою збуту особливо небезпечну наркотичну речовину, замість психотропну, обіг якої заборонено JWH-210-F, вагою 0,613 г, що є великим розміром. Наведена обставина не впливає на обсяг обвинувачення та кваліфікацію дій обвинуваченого, тому, на думку колегії суддів, вона не може бути підставою для скасування вироку суду та постановлення нового вироку, оскільки колегія суддів вважає, що у мотивувальній частині вироку суду допущена описка, яка може бути виправлена судом першої інстанції в порядку ст. 379 КПК України. Тому твердження прокурора в цій частині заслуговують на увагу частково.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд першої інстанції у відповідності з вимогами ст. ст. 65, 66, 67 КК України, врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким, фактичні обставини кримінального провадження,наслідки, що настали, його критичне ставлення до вчиненого, особу винного, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристику з місця проживання, відсутність обставин, які обтяжують покарання та обґрунтовано визнав їх виключними та такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених останнім злочинів і призначив ОСОБА_4 основне покарання із застосуванням ст. 69 КК України, нижче нижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 307 КК України.

Колегія суддів вважає необгрунтованими викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи про неправильне вирішення місцевим судом питання про застосування вимог ст. 69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому за ч.2 ст. 307 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання у кожному конкретному випадку і щодо кожного обвинуваченого, суд зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання, і призначити покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Призначення покарання, відповідного зі ступенем тяжкості вчиненого злочину, особою винного та обставинами, що впливають на визначення його виду і розміру, має на меті не тільки покарати, а й сприяти виправленню засудженого.

Відповідно до ст. 69 КК України та п. п. 5,8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 „Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами від 10 грудня 2004 року за № 18 - за наявності кількох обставин що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особи винного, суд умотивувавши своє рішення може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції статті (санкції частини статті). Ч.2 ст. 66 КК України визначено, що перелік обставин що пом'якшують покарання, передбачених ч.1 вказаної статті не є вичерпним.

Не можуть обтяжувати вину дані про те, що ОСОБА_4 вчинив злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та з корисливих мотивів, на які є посилання в скарзі, оскільки перша обставина відноситься до об'єктивної сторони злочину, а корисливий мотив є лише факультативною ознакою цього злочину.

Апеляційний суд не може погодитись і з твердженням прокурора про те, що суд необґрунтовано визнав обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 - відсутність судимостей та позитивна характеристика, оскільки, відповідно до положень ч. 2 ст. 66 КК України, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статі.

Відповідно до ст. 67 КК України наведені прокурором обставини не можуть обтяжувати покарання особі.

Оцінивши всі обставини справи у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при обранні обвинуваченому міри покарання відповідно до вимог ст. 65 КК врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про його особу, а саме те, що він вчинив злочини вперше, щиро розкаявся у скоєному та свідомо і добровільно сприяв органу досудового розслідування в установлені істини по справі, чим довів своє критичне ставлення до скоєного , що обґрунтовано дало підстави вважати про значне зниження ступеню суспільної небезпечності особи винного, та за наявності декількох пом'якшуючих покарання обставин дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування ст. 69 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі.

При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Так, поза увагою суду залишився той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 лише 20 січня нинішнього року досяг повноліття, з малолітнього віку ріс без батьківського піклування, батько знаходився на заробітках, а мати померла у 2008 році, проживав і проживає разом з дідусем та бабусею похилого віку, які були його опікунами та являються пенсіонерами, він характеризуються за місцем проживання позитивно.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він є напівсиротою, підтверджуються наданим в судовому засіданні лікарським свідоцтвом про смерть № 2586 від 09 грудня 2008 року, згідно якого мати засудженого ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Доводи захисника обвинуваченого, про те, що останній проживає разом з хворими дідусем та бабусею пенсійного віку підтверджені наступними доказами, наданими в судовому засіданні апеляційного суду: копіями пенсійних посвідчень серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 та серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4; випискою із медичної карти амбулаторного хворого № 1612 від 17 вересня 2014 року про те, що ОСОБА_8 страждає на ряд серцевих та неврологічних захворювань, довідкою № 1950, що ОСОБА_7 страждає на туберкульоз лівого колінного суглобу та потребує постійного стороннього догляду.

Довідкою від 11 вересня 2014 року, виданою головою вуличного комітету підтверджено, що разом з ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 фактично проживають: ОСОБА_9, 1970 р.н. (батько), ОСОБА_7 1947 р.н. (дідусь), ОСОБА_8, 1951 р.н. (бабуся), хоча батько обвинуваченого їздить на заробітки.

Окрім того, виходячи з доведеного в суді обвинувачення, яке ніким не оспорюється, слідує, що злочинна діяльність обвинуваченого тривала незначний час, а саме була розпочата 20 числах квітня 2014 року та припинена співробітниками міліції 30 квітня 2014 року. Окрім того обидва епізоди збуту психотропної речовини, були контрольованими оперативними закупками , а тому вказаними діями не було заподіяно тяжких наслідків, при цьому належить взяти до уваги незначну вагу психотропної речовини, що була предметом скоєння кримінального правопорушення.

Як в ході досудового розслідування так і в суді першої та апеляційної інстанції, обставин, які б свідчили про те, що обвинувачений становить небезпеку для суспільства та, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, не встановлено, не наведено таких даних і в апеляційній скарзі прокурора. Мета покарання - це виправлення та перевиховання особи, яка скоїла злочин та попередження скоєння нею нових злочинів та не повинно бути карою та розправою за скоєння злочину. Ті обставини, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, його суспільна небезпечність не є безумовної підставою для призначення йому покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства.

З огляду на викладене, відповідно до вимог ст. 75 КК України, колегія суддів вважає можливим звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням з встановленням максимального іспитового строку та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2,3,4 ст.76 КК України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та перевиховання та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень і буде відповідати основним засадам та принципам індивідуалізації, обгрунтованості, гуманності, законності та справедливості призначення покарання, та дасть можливість обвинуваченому оцінити свої дії та стати на шлях виправлення в результаті проведення органами кримінальної виконавчої інспекції профілактичних заходів.

З урахуванням наведеного, підстав для погіршення становища обвинуваченого, про що йдеться в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не знаходить, а приходить до висновку про можливість задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого про необхідність зміни судового рішення за наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 77 КК України, яка регламентує застосування додаткових покарань, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Даний перелік додаткових покарань є вичерпним, серед яких додаткове покарання у виді конфіскації майна відсутнє, а тому якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті є обов'язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується і посилання на ст. 69 КК України є не потрібним.

Згідно роз'яснень п.19 постанови №8 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року „Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 „Про практику призначення судами кримінального покарання", якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті є обов'язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбуття покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки статтею 77 КК передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня. При прийняті такого рішення у вироку мають бути наведені відповідні мотиви, посилатись на ст. 69 КК України непотрібно.

З огляду на викладене підстав для призначення обвинуваченому додаткового покарання в виді конфіскації майна при звільненні останнього від відбування покарання з випробуванням та посилання при цьому на ст. 69 КК України колегія суддів не вбачає.

Отже, з огляду на викладене суд обґрунтовано обрав ОСОБА_4 покарання саме у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України, підстав визначати інші вид та розмір покарання не вбачається.

Разом із тим колегія суддів приходить до висновку, що наведені конкретні обставини справи та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 (позитивно характеризується за місцем проживання, проживає разом з хворими дідусем і бабусею, яких доглядає і допомагає їм по господарству, визнав вину повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, його мати померла у 2008 році), за відсутності обставин, які обтяжують покарання, дають підстави вважати, що виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Таким чином, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 підлягає зміні.

Тому підстав для скасування оскаржуваного вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, як про це вказано в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не знаходить.

Під час апеляційного розгляду кримінального провадження не встановлено істотних порушень кримінального процесуального закону та порушень прав обвинуваченого ОСОБА_4 на захист, які б потягли за собою безумовне скасування вироку суду.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Герасименка П.В. - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 липня 2014 року щодо ОСОБА_4 - змінити.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання призначеного судом - у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання чи роботи;

- періодично з'являтися для реєстрації до органу кримінально-виконавчої інспекції.

В порядку ст. 379 КПК України суду першої інстанції рекомендувати виправити описку у мотивувальній частині вироку суду щодо предмету кримінального правопорушення.

В решті вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 липня 2014 року щодо ОСОБА_4 - залишити без змін.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Григорєва В.Ф. Воронцова С.В. Оседач М.М.