Рішення № 40579141, 09.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Справа № 911/2672/14

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль";

до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Фірма Фортуна";

про стягнення 3 047 940,33 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Сінькевич В.А. (довіреність № 35-29-18 від 08.04.2014 р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Фірма Фортуна" про стягнення 3 047 940,33 грн. заборгованості за Договором про оренду приміщень аеропорту № 2.6.13-11 від 23.05.1994 року з яких: 2695317,14 грн. основного боргу, 152821,32 грн. пені, 43199,13 грн. 3 % річних, 156602,74 грн. інфляційних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.07.2014 року порушено провадження у справі № 911/2672/14 та призначено справу до розгляду на 21.07.2014 року.

В судові засідання, які відбулись 21.07.2014 року та 12.08.2014 року, представник відповідача не з'являвся, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 02.07.2014 року не виконав, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 12.08.2014 року та до 09.09.2014 року відповідно.

Крім того, в судовому засіданні 12.08.2014 року представником позивача, в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, було подано клопотання про продовження строку розгляду спору, яке задоволено судом та продовжено строк розгляду спору.

В судовому засіданні 09.09.2014 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 09.09.2014 року повторно не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки, про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.1994 року між Державним міжнародним аеропортом Бориспіль, правонаступником якого є Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (Орендодавець, позивач) та Приватним підприємством «Фортуна», правонаступником якого є Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Фірма Фортуна» (Орендар, відповідач) було укладено Договір про оренду приміщень аеропорту № 2.6.13-11 (далі-Договір).

Цей Договір вступає в силу з дня підписання його Сторонами та діє до останньої дати оренди. Строк оренди встановлюється: з 18.10.1994 року до 30.06.1999 р. (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 1.3. Договору, у випадку, якщо за три місяці до терміну закінчення Договору жодна з сторін письмово не заявить про свої наміри припинити його, то Договір автоматично продовжується на тих же умовах і на такий же строк.

Як свідчать матеріали справи, що не заперечено та не спростовано відповідачем, орендні відносини за наведеним Договором тривали до 2014 року.

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець надає, а Орендар отримує в оренду приміщення, що умовно позначається: «Ресторан», «Снек-бар» (надалі - Приміщення) загальною площею 444,0 кв. м.,описані в Ордерах (Додатки 2,3) та вказані на схемах 1, 2, які додаються та є невід'ємними частинами цього Договору. Кожне приміщення орендується виключно для надання послуг громадського харчування. Факт прийняття відповідачем наведених приміщень в оренду підтверджується Ордерами, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Також, з наявних у справі доказів вбачається, що площа орендованих приміщень була збільшена і в 2005 році сторонами було укладено Додаткову угоду № 11 від 30.05.2005 року, згідно з п. 1.1 якої, додатково до приміщень, що передані Орендарю за Договором № 2.6.13-11 від 23.05.1994 року, загальною площею 541,10 кв. м., Орендодавець передає, а Орендар отримує у строкове платне користування приміщення в інформаційному бюро на першому поверсі Терміналу «В» площею 5,7 кв. м. (далі - Приміщення) за схемою, що додається до Угоди. Таким чином площа всіх приміщень за Договором, після підписання Сторонами Акту передачі-приймання Приміщення, наданого за Угодою, становитиме 546,80 кв. м. Приміщення розташовані за адресою: 08300, Україна, Київська обл., м. Бориспіль - 7, аеропорт.

Додатковою угодою № 12 від 17.09.2007 року до Договору, Сторони узгодили, що починаючи з 01.01.2007 року базовим місяцем розрахунку та першим місяцем оплати за новими ставками визначається січень 2007 року (п. 1 додаткової угоди).

Згідно п. 1 Додаткової угоди № 13 від 13.10.2008 року, орендна плата за Договором за січень 2007 року становить 126 845,56 грн., без урахування ПДВ.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 12 від 17.09.2007 року, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Якщо індекс інфляції за поточний місяць складає менше 100%, то орендна плата визначається на рівні орендної плати за попередній місяць.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 11 від 30.05.2005 року Орендодавець зобов'язується щомісяця до 10 числа місяця наступного за місяцем, в якому надавались Послуги, виставляти Орендарю рахунок з врахуванням змінення цін, до якого включена оплата за даним Договором за місяць та надавати Акт приймання-здачі виконаних Послуг, який є контролюючим та звітним документом Сторін щодо якості надання-отримання Послуг.

Пунктом 2.1.2 Додаткової угоди № 11 від 30.05.2005 року до Договору Сторони погодили, що Орендар зобов'язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Орендодавця рахунок та Акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється Орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний Акт приймання-здачі виконаних Послуг Орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію Орендодавця протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів Акт приймання-здачі виконаних Послуг не буде повернутий Орендодавцю, він вважається підписаним Сторонами.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт користування відповідачем орендованими за Договором (з наведеними Додатковими угодами) приміщеннями до 01.04.2014 року, тобто до повернення орендованого майна позивачу за відповідними Актами передачі-приймання приміщення від 01.04.2014 року.

Також, позивач зазначив та надав докази щомісячного виставлення на виконання п. 4.4 Договору рахунків-фактур відповідачу для сплати орендних платежів.

Однак, що відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання зі сплати орендних платежів за період травня 2013 року по квітень 2014 року не виконав, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість в сумі 2 695 317,14 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Також, позивач зазначив, що відповідач в порушення 2.1.2 Додаткової угоди № 11 від 30.05.2005 року до Договору не одержував в бухгалтерії Орендодавця рахунки та Акти приймання-здачі виконаних послуг та не повертав позивачу підписані Акт приймання-здачі виконаних Послуг у визначені Договором строки, тому з огляду на відповідну умову Договору (Додаткової угоди) Акти вважаються підписаними. Відповідачем факт існування орендних відносин не заперечено та не спростовано, не надано доказів сплати орендних платежів.

Крім того, 22.08.2014 року позивач насилав на адресу відповідача Акти звіряння розрахунків за спірним Договором за період 31.05.2013 року по 31.12.2013 року та за період 23.05.1994 року по 30.04.2014 року, які залишені без відповіді.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором найму (оренди), за яким, згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, суд дійшов висновку про доведеність факту існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 2 695 317,14 грн. орендних платежів за період з 20.06.2013 року, а отже вимога про її стягнення є обґрунтованою, відповідачем належним чином не запереченою та не спростованою, а отже підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 152821,32 грн. на підставі п. 3.4 Договору, інфляційні в сумі 156602,74 грн. та 3 % річних 43199,13 грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 3.4 Договору стягнення заборгованості по оплаті здійснюється з нарахуванням пені у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше 10% (десяти відсотків) від суми, призначеної до оплати.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована на заявлену суму боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за шість місяців прострочення по кожному платежу окремо, що відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних та інфляційних проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, таким чином, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню.

Таким чином, суд перевіривши розрахунок сум пені, інфляційних та 3% річних, погоджується з розрахунком наданим позивачем, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з відповідача заборгованості по орендним платежам в сумі 2695317,14 грн. основного боргу, пені в сумі 152821,32 грн., інфляційних в сумі 156602,74 грн. та 3 % річних в сумі 43199,13 грн., що разом складає 3 047 940,33 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Фірма Фортуна" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 11, код 02035451) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код 20572069) 2695317 грн. (два мільйони шістсот дев'яносто п'ять тисяч триста сімнадцять гривень) 14 коп. основного боргу, 152821 грн. (сто п'ятдесят дві тисячі вісімсот двадцять одна гривня) 32 коп. пені, 156602 грн. (сто п'ятдесят шість тисяч шістсот дві гривні) 74 коп. інфляційних та 43199 грн. (сорок три тисячі сто дев'яносто дев'ять гривень) 13 коп. 3 % річних та 60959 грн. (шістдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень) 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.09.2014 р.

Суддя Карпечкін Т.П.