Ухвала суду № 40578466, 16.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2014 р. м. Київ К/800/9241/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Муравйова О.В.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 року

у справі № 2а-9725/12/2070

за позовомІндустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової службидоТовариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С.М.»простягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - позивач, МДПІ) звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С.М.» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «С.К.С.М.») про стягнення заборгованості.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року в частині задоволення позову, в цій частині прийнято нову постанову, якою відмовлено МДПІ у задоволенні позову.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «С.К.С.М.» було надано до МДПІ податкові декларації з орендної плати з юридичних осіб на загальну на суму 3 137 203,74 грн. (№ 564 від 21.01.2009 року на суму 423887,42 грн.; № 1270 від 27.01.2010 року на суму 1084250,25 грн.; № 1145 від 27.01.2011 року на суму 1084250,31 грн.; № 1084 від 10.02.2012 року на суму 90354,19 грн.; № 2243 від 12.03.2012 року на суму 90354,19 грн.; уточнюючий документ № 9022568146 від 27.04.2012 року на суму 93064,82 грн.; № 9025691501 від 11.05.2012 року на суму 90354,19 грн.; № 9033375282 від 14.06.2012 року на суму 90354,19 грн.; № 9041065383 від 17.07.2012 року на суму 90354,18 грн.)

Судом першої інстанції встановлено, що МДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «С.К.С.М.» з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за землю згідно податкової декларації орендної плати № 564 від 21.01.2009 року за звітний період липень 2009 року, за результатами якої складено акт від 09.09.2009 року № 5726/15-339/31797878/298.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «С.К.С.М.» порушено пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: платник не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання у сумі 85320,30 по строку сплати 31.08.2009 року, фактично сплатив 02.09.2009 року.

30.11.2009 року МДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «С.К.С.М.» з питань своєчасності сплати орендної плати за землю згідно податкової декларації орендної плати № 564 від 21.01.2009 року за звітний період серпень 2009 року, за результатами якої складено акт від 30.11.2009 року № 6689/15-339/31797878.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «С.К.С.М.» порушено пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: платником податку на землю несвоєчасно сплачено орендну плату за землю у сумі 85320,30 грн. по строку сплати 30.09.2009 року, фактично сплачено 28.10.2009 року.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки № 6689/15-339/31797878, МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2009 року № 0003801503/0 на суму податкового зобов'язання по податку з орендної плати за землю у вигляді штрафу у розмірі 10% від податкового боргу 2000,00 грн., що складає 200,00 грн.

МДПІ було винесено першу та другу податкові вимоги № 1/652 від 07.10.2009 року та № 2/736 від 25.11.2009 року, які були направлені поштою та отримані представником відповідача 20.10.2009 року та 09.12.2009 року, відповідно, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно зворотного боку облікової карти ТОВ «С.К.С.М.», несплачена сума податкового боргу з орендної плати за землю становить 3 137 442,61 грн.

Відповідно до вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 5.4.1 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки визначені Законом визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно п. 286.2, п. 286.3 ст. 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Пунктом 287.3 ст. 283 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 57.3 ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 56.11 ст. 56 ПК України, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Підпунктом 59.1 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У підпункті 59.5 ст. 59 ПК України визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого.

Судом першої інстанції встановлено, що заборгованість ТОВ «С.К.С.М.» перед бюджетом в сумі 3 137 422,61 грн. з орендної плати з юридичних осіб сформована наростаючим підсумком з січня 2009 року.

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до вимог п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Згідно пп. 102.2.1., пп. 102.2.2. п. 102.2. ст. 102 ПК України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальній справі винесено рішення про її закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суду погоджується з позицією суду першої інстанції, що заборгованість ТОВ «С.К.С.М.» в рамках 1095 днів, а саме - в період з 28.08.2009 року по 27.08.2012 року з урахуванням часткової сплати складає 3 137 031,61 грн., (яка відповідачем до бюджету не сплачена та не оскаржена) підлягає стягненню, а сума заборгованості у розмірі 411,00 грн., виникла в період, що перевищує 1095 днів, отже, стягненню на підлягає.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права.

В свою чергу, відповідно до вищевикладеного висновки суду апеляційної інстанції є не обґрунтованими, та такими, що суперечать вимогам діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

За таких обставин, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 року підлягає скасуванню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 року - скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді О.В. Муравйов Н.Г. Пилипчук