Ухвала суду № 40578373, 16.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2014 р. м. Київ К/800/26842/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Муравйова О.В.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Яроцька Ю.О.

відповідача: Чижевський М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року

у справі № 813/9573/13-а

за позовомЗакритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт» доДрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області проскасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт» (далі по тексту - позивач, ЗАТ «Трускавецькурорт») звернулось з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу ЗАТ «Трускавецькурорт», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЗАТ «Трускавецькурорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Леміш Груп» за період з 01.06.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 18.09.2013 року №95/22-1/30322940.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 7.4.1, пп. 7.4.4., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено податок на додану вартість на суму 3336676,94 грн., не підтверджено реальність здійснення операцій з ТОВ «Леміш Груп».

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2013 року №0002562210, яким ЗАТ «Трускавецькурорт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1714561.00 грн. (за основним платежем - 1371649,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 342912,00 грн.).

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, ОДПІ повідомлено 28.08.2013 року ЗАТ «Трускавецькурорт» про проведення 29.08.2013 року позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Леміш груп» за період з 01.06.2010 року по 31.12.2012 року та зобов'язано відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Леміш груп» за період з 01.06.2010 року по 31.12.2012 року.

Згідно листа від 03.09.2013 року №1544 ЗАТ «Трускавецькурорт» повідомило ОДПІ про неможливість надати оригінали первинних документів для перевірки, оскільки вони вилучені заступником начальника відділу УБОЗ ГУ МВС України у Львівській області, майором міліції Мацейком Р.М. відповідно до протоколу виїмки від 03.07.2012 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було направлено запит до УБОЗ ГУ МВС України у Львівській області про надання доступу до документів або надання копій, які є предметом перевірки №1318/10/22-1 від 04.09.2013 року.

На вказаний запит ОДПІ отримано лист УБОЗ ГУ МВС України від 12.09.2013 року №24/6-4021РБ, в якому зазначено, що первинні документи ЗАТ «Трускавецькурорт» щодо проведення взаєморозрахунків з ТОВ «Леміш Груп» скеровані в ГСУ МВС України для приєднання до матеріалів кримінальної справи, тому надати доступ працівникам податкового органу до вказаних документів неможливо.

Відповідач звернувся із запитом до ГСУ МВС України про надання копій документів, які є предметом перевірки №1550/10/22-1 від 13.09.2013 року.

Проте, ОДПІ доступ до вилучених первинних документів ЗАТ «Трускавецькурорт» правоохоронними органами наданий не був, належним чином завірені копії вказаних документів на адресу відповідача не надсилались.

Зазначені первинні документи як на час проведення перевірки та і на час розгляду в суді були в матеріалах кримінальної справи і на запити (в тому числі і ОДПІ) не надавались.

Висновки ОДПІ про заниження ЗАТ «Трускавецькурорт» податку на додану вартість ґрунтуються лише на інформації, яка міститься в довідці від 21.12.2010 року № 1/23-2/30322940 «Про результати проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності та опрацювання встановлених ризикових операцій ЗАТ «Трускавецькурорт», довідці від 02.03.2012 року №1/22-10/30322940 «Про результати проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності та опрацювання встановлених ризикових операцій ЗАТ «Трускавецькурорт», а також у вироках Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2012 року у справі №2610/9798/2012 по обвинуваченню керівника та засновника ТОВ «Леміш груп» ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених частиною 5 статті 27, частини 1 статті 205, частини 2 статті 358 Кримінального кодексу України та від 24.01.2012 року по справі №1-2005/11 по обвинуваченню керівника та засновника ТОВ «Леміш груп» ОСОБА_6 у скоєнні злочинів, передбачених частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що вищевказані вироки суду не можуть бути самостійною і достатньою підставою для донарахування ЗАТ «Трускавецькурорт» податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки, питання реальності господарських операцій між ЗАТ «Трускавецькурорт» та ТОВ «Леміш груп» при їх ухваленні не досліджувалося, обставини формування позивачем податкового кредиту не встановлювалися.

В свою чергу слід зазначити, як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки від 18.09.2013 року №95/22-1/30322940 про результати позапланової невиїзної перевірки ЗАТ «Трускавецькурорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Леміш Груп» за період з 01.06.2010 року по 31.12.2012 року, (в якому зазначалось про заниження ЗАТ «Трускавецькурорт» в період з 01.06.2010 року по 31.12.2012 року податку на додану вартість на суму 1 371 649, 00 грн.) на підставі якого було винесено спірні податкові повідомлення - рішення і був предметом розгляду у кримінальній справі, за результатами розгляду якої винесено постанову про закриття кримінального провадження, з підстав відсутності в діяннях службових осіб ЗАТ «Трускавецькурорт» складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ОДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді О.В. Муравйов Н.Г. Пилипчук