Ухвала суду № 40578272, 16.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2014 р. м. Київ К/800/59683/13

К/800/63003/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Муравйова О.В.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Тучина Ф.А.

відповідача: не з'явився

третьої особи: Тучина Ф.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія Т» та Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року

у справі № 826/8740/13-а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Глорія Т» доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби за участю третьої особи Приватного підприємства «Фактор»проскасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глорія Т» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Глорія Т») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) за участю третьої особи Приватного підприємства «Фактор» (далі по тексту - третя особа, ПП «Фактор») про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2013 року. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати в частині відмови у задоволенні позову з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати в частині задоволення позовних вимог з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Глорія Т», просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача та третьої особи, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Глорія Т» з питань фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Горизонталь», ТОВ «Еліт Консал», ТОВ «Агентство «Віасат», ПП «Фактор», ТОВ «Промелектро 75» за період з 01.01.2011 року по 31.07.2012 року, за результатами якої складено акт від 29.01.2013 року №110/22-4/31571463.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 138.2 ст. 138 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: занижено суму податку на прибуток у розмірі 780 392 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду; п. 198.3, п. 196.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 843 488 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 06.02.2013 року: №0000012204, яким ТОВ «Глорія Т» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 843 488,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 150771,25 грн.; №0000022204, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 780 392,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5308,25 грн. та від 01.06.2013 року №0002224, яким до ТОВ «Глорія Т» застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 575,00 грн.

Суд апеляційної інстанцій погодився частково з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Глорія Т» (замовник) та ПП «Фактор» (виконавець) було укладено договори №1 від 08.06.2011 року, № 1ЮР від 01.07.2011 року та №1УБ від 01.07.2011 року, відповідно до умов яких виконавець приймає на себе зобов'язання за завданням замовника надавати послуги, а замовник зобов'язується прийняти послуги та сплатити їх вартість.

Фактичне виконання умов вищевказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, актами про надання послуг, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та ПП «Фактор».

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ПП «Фактор» на час спірних відносин було зареєстроване як платник податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Також, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки ТОВ «Глорія Т» стали податкові декларації позивача: №3 від 31.01.2012 р. на суму 50000 грн., ПДВ 10000 грн.; №2 від 31.01.2012 р. на суму 250000 грн., ПДВ 50000 грн.; №1 від 30.01.2012 р. на суму 45000 грн., ПДВ 9000 грн.; №3 від 30.06.2011 р. на суму 235342,29 грн., ПДВ 47068,46 грн.; №195 від 29.06.2011 р. на суму 41666,67 грн., ПДВ 8333,33 грн.; №181 від 29.07.2011 р. на суму 14377,50 грн., ПДВ 2875,50 грн.; №104 від 04.07.2011 р. на суму 75991,04 грн., ПДВ 15198,21 грн.; №2 від 29.07.2011 р. на суму 308333,33 грн., ПДВ 61666,67 грн.; №1 від 28 07.2011 р. на суму 50000 грн., ПДВ 10000 грн.; №1 від 30.08.2011 р. на суму 50000 грн., ПДВ 10000 грн.; №2 від 30.08.2011 р. на суму 231250 грн., ПДВ 46250 грн.;№4 від 30.09.2011 р. на суму 197500 грн., ПДВ 39500 грн.; №3 від 30.09.2011 р. на суму 50000 грн., ПДВ 10000 грн.; №5 від 31.10.2011 р. на суму 50000 грн., ПДВ 10000 грн.; №6 від 31.10.2011 р. на суму 222500 грн., ПДВ 44500 грн.; №8 від 30.11.2011 р. на суму 210000 грн., ПДВ 42000 грн.; №7 від 30.12.2011 р. на суму 50000 грн., ПДВ 10000 грн.; №12 від 30.12.2011 р. на суму 210000 грн., ПДВ 42000 грн. №11 від 30.12.2011 р. на суму 50000 грн., ПДВ 10000 грн.; №11 від 29.02.2012 р. на суму 50000 грн., ПДВ 10000 грн.; №10 від 29.02.2012 р. на суму 42000 грн., ПДВ 8400 грн.; №9 від 24.02.2012 р. на суму 40000 грн., ПДВ 8000 грн.; №8 від 21.02.2012 р. на суму 49000 грн., ПДВ 9800 грн., №7 від 15.02.2012 р. на суму 48000 грн., ПДВ 9600 грн.; №6 від 10.02.2012 р. на суму 49000 грн., ПДВ 9800 грн., №5 від 09.02.2012 р. на суму 48000 грн., ПДВ 9600 грн.; №4 від 03.02.2012 р. на суму 49000 грн., ПДВ 9800 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Глорія Т» за період, що перевірявся при взаємовідносинах з ПП «Фактор» сплачено податку на додану вартість всього в сумі 533 392, 17 грн.

Таким чином, колегія суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що податкове повідомлення - рішення від 06.02.2013 року №0000012204 є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму основного платежу 553 392,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 124 497,5 грн.

В свою чергу, щодо господарських взаємовідносин ТОВ «Глорія Т» з ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Агентство Віасат», ТОВ «Промелектро-75», слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту від 26.10.2011 року № 1396/23-9/3 7240498 про результати невиїзної документальної перевірки TOB «Еліт Консалт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.03.2011 року по 31.07.2011 року, під час перевірки було встановлено, що підписи від імені директора TOB «Еліт Консалт» в податковій звітності за період з 01.03.2011 року по 31.07.2011 року та реєстраційних документах виконані іншою особою.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при перевірці також було використано акт від 15.08.2011 року №1121/2305/34415153 по основному постачальнику TOB «Еліт Консалт» - TOB «ІНОВА» та акти від 22.12.2011 року №884/23-1/36862548, від 01.09.2011 року № 611/23-1/36862548, від 18.10.2011 року №734/23-1/36862548, від 09.09.2011 року №625/23-1/36862548 по TOB «Агенство «Віасат» та акт від 13.11.2012 року №7593/22-7/37889322 по TOB «КФ «Горизонталь».

Також, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано дійшли висновку, щодо відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Агентство Віасат», ТОВ «Промелектро-75» за період з 01 січня 2011 року по 31 липня 2012 року.

Таким чином, колегія суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Глорія Т» в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06.02.2013 року №0000012204 в частині основного платежу на суму 290 096 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 26 273,75 грн., №000002224 в частині визначення основного платежу з податку на прибуток в сумі 339 959,35 грн. та частині застосування штрафних (санкцій) у розмірі 5308,25 грн., та від 01.06.2013 року №0002224.

Колегія суду приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, правова оцінка обставин справи дана вірно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційних скарг не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для їх задоволення.

За таких обставин, касаційні скарги відповідача та позивача підлягають залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія Т» залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді О.В. Муравйов Н.Г. Пилипчук