Ухвала суду № 40578261, 05.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" серпня 2014 р. м. Київ К/800/22255/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., при секретарі судового засідання Гончар Н.О., за участю представників позивача Бітенка Є.О., відповідача Мартинюк О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Доломіт" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 у справі № 804/4858/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доломіт" до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулося до суду із позовною заявою, у якій просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.03.2013 № 0000191500/0, яким позивачеві державним податковим органом збільшено суму основного грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ділі - ПДВ) у розмірі 477 333,00 грн. та фінансових санкцій - 238 666,50 грн. за порушення вимог Податкового кодексу України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 позовні вимоги задоволено.

Апеляційний адміністративний суд постановою від 01.04.2014 судове рішення першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у задовленні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де, з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, порушує питання скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі судове рішення першої інстанції.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - Криворізьку північну міжрайонну державну податкову інспекцію у Дніпропетровській області Державної податкової служби його правонаступником - Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що оспорюване позивачем податкове повідомлення - рішення Державна податкова інспекція прийняла на підставі акта від 25.02.2013 про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток при проведенні господарських операцій з ТОВ "ВК Віконні системи" за період з 01.01.2010 по 31.01.2013, у ході якої встановлено порушення Товариством п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ за вказаний період.

Таке порушення полягало у формуванні позивачем податкового кредиту за наслідками операцій із ТОВ "ВК Віконні системи" за відсутності документів, які б підтверджували реальність виконаних робіт у межах договору на виконання субпідрядних робіт від 27.09.2012 № 270912, зокрема: документів, що підтверджують здійснення з боку генеральної організації (позивачем) за виконанням субпідрядником (ТОВ "ВК Віконні системи"), що передбачено умовами договору; протоколів (актів), що підтверджують проведення субпідрядником перевірок та випробувань якості підрядних робіт, матеріалів, конструкцій, що також передбачено умовами договору; доказів участі ТОВ "ВК Віконні системи" у здачі та вводі об'єкта будівництва, що передбачено умовами договору. Крім того, у ході податкової перевірки ТОВ "ВК Віконні системи" встановлено, що останнє не має матеріально - технічної бази для здійснення відповідної підприємницької діяльності, податковий кредит вказаного підприємства сформовано з підприємствами, операції яких спрямовані на отримання лише податкової вигоди.

Задовольняючи позовні вимоги щодо безпідставного нарахування позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ, суд першої інстанції виходив з того, що єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є податкові накладні, відповідність вимогам Податкового кодексу України яких встановлено у ході розгляду справи, та наявність господарської операції, реальність якої підтверджена актами приймання передачі проектної документації актами виконаних робіт форми № КБ-2В та форми № КБ-3, довідками про вартість підрядних робіт, видатковими накладними рахунками, здійсненими платежами та актом готовності об'єкта до експлуатації. При цьому судом встановлено, що на час спірних господарських взаємовідносин ТОВ "ВК Віконні системи" мало податкову правосуб'єктність та відповідну ліцензію, що необхідна для ведення діяльності, здійснювану вказаною юридичною особою. Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем з урахуванням вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено обґрунтованість висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Апеляційний адміністративний суд, не погоджуючись з позицією суду першої інстанції, зазначив, що не можуть бути належними доказами реальності надання вищевказаних послуг акт готовності об'єкту до експлуатації, який підписаний лише сторонами (замовником, генпідрядником, генпроектувальником та субпідрядником). Натомість у Сертифікаті серії ДП № 16412242187 від 27.11.2012, виданий ІДАБК у Дніпропетровській області, який засвідчує закінчення будівництва об'єкту "Розміщення маслоекстраційного заводу після реконструкції комплексу будівель і споруд за адресою вул. Коломойцівська, 3 в Коломойцівському промисловому вузлі, Саксаганського району м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області", відсутня інформація про субпідрядника ТОВ "ВК Віконні системи", а такі документи, як Ліцензія на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, та Дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, видані ТОВ "ВК Віконні системи", не можуть бути достатніми доказами реальності надання вищевказаних послуг.

Відповідно до пп. 14.1.27 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

З наведеного випливає, що будь-які витрати мають бути здійснюваними саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями.

Аналогічні вимоги містить і п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Матеріали справи свідчать, що до видів діяльності Товариства відносяться діяльність у галузі будівництва.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Судами попередніх інстанцій встановлена наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для формування податкового кредиту.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Правова підстава для податкового обліку відповідної операції передбачена ст. 44 Податкового кодексу України.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. В цьому випадку існують підстави для застосування ст. 228 Цивільного кодексу України із наслідками щодо нікчемності правочину. Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, тому існують підстави для внесення відповідних змін у податковому обліку платника податку та його контрагента, зокрема щодо попередньо відображених безтоварних операцій.

Враховуючи вид діяльності позивача, а також те, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі або зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, суд першої інстанції вірно зазначив, що у даному випадку реальність підтвердження господарських операцій обумовлена наявністю первинних документів, зазначених вище.

Доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом через те, що останній не має основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, тощо є безпідставними, оскільки наявність або відсутність матеріально - технічної бази у контрагента господарюючого суб'єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього та не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами або порушення позивачем правил оподаткування.

За викладених обставин суд першої інстанції застосував норми матеріального та процесуального права та спір у справі в цій частині вирішив правильно, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення ухвалене судом першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Доломіт"

задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2013.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко