Ухвала суду № 40576652, 11.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2601/14 Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко І.П. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Авто Інвест» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування рішення та податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко Авто Інвест» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, Міністерства доходів і зборів України та просило визнати протиправним та скасувати рішення від 24.12.2013 та податкове повідомлення - рішення від 27.08.2013 №39926552202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2014 року позов задоволено частково: визнано протиправним податкове повідомлення-рішення від 27.08.2013 №39926552202. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що спірні фінансово-господарські операції позивача з ТОВ «НТБ Плюс» не спричиняють реального настання правових наслідків та проведені з метою ухилення від оподаткування, тобто з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ніко Авто Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «НТБ Плюс» за серпень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складений Акт № 201/26-55-22-02/36926449 від 08.08.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення ТОВ «Ніко Авто Інвест» суми, що підлягає відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів у вересні 2012 року на загальну суму 192694,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки, 27.08.2013 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 39926552202, яким ТОВ «Ніко Авто Інвест» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 192694 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 48174 грн.

За результатами розгляду скарги позивача від 05.11.2013 року за вих. № 214/13 на податкового повідомлення-рішення № 5631/10/26-15-10-04-10 від 27.10.2013 та № 39926552202 від 27.08.2013 Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення № 18156/6/99-99-10-0115 від 24.12.2013, яким відмовлено в задоволенні скарги.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, з огляду на що дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Відмовляючи в решті позовних вимог, суд виходив з того, що рішенням, з прийняттям якого у позивача виникають певні обов'язки та яке впливає на його інтереси, є саме податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві №39926552202 від 27.08.2013 року, в свою чергу рішення, прийняте Міністерством доходів і зборів України за результатами розгляду скарги № 18156/6/99-99-10-0115 від 24.12.2013, жодним чином не впливає на права позивача, - з огляду на що дійшов висновку про відсутність підстав до його скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Таким чином, перегляду в апеляційному порядку підлягає лише та частина позовних вимог, які були задоволенні судом першої інстанції та стали підставою звернення апелянта зі скаргою.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог .

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «ПСК Строн» (генпідрядник) та ТОВ «НТБ Плюс» (субпідрядник) укладено договір № НТБ-27/07 від 03.08.2011, відповідно до умов якого, субпідрядник виконує на свій ризик власними і залученими силами і засобами увесь передбачений п. 3.1 даного договору фронт (обсяг) робіт, здає у визначені договором строки роботи замовнику та генпідряднику, а замовник приймає виконані належним чином підрядні роботи та оплачує їх вартість в порядку, передбаченому цим договором.

В матеріалах справи містяться акти приймання виконаних будівельних робіт, що підтверджують виконання умов договору, та банківські виписки.

Крім того, на виконання умов договору ТОВ «НТБ Плюс» виписало на користь позивача податкові накладні: № 1 від 10.08.2011 року на загальну суму 310000,00 грн., № 2 від 12.08.2011 року на загальну суму 212000,00 грн., № 3 від 12.08.2011 року на загальну суму 212000,00 грн., №4 від 26.08.2011 року на загальну суму 175542,39 грн. № 5 від 26.08.2011 року на загальну суму 246619,87 грн.

Висновки податкового органу про завищення позивачем сум ПДВ за період, що перевірявся, ґрунтуються виключно на даних, викладених в податковій звітності контрагента та Акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НТБ Плюс», що є порушенням принципу персональної відповідальності платника податку.

Колегія суддів зауважує, що право на податковий кредит та бюджетне відшкодування не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Податковим органом не подано доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності його контрагентів або про допущені ним порушення податкового законодавства.

Крім того, чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту .

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем на порушення вимог вищезазначеної статті не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про фіктивний характер угод між позивачем та ТОВ «НТБ Плюс» за серпень 2011 року. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, ще доводи, викладені відповідачем у акті перевірки та апеляційній скарзі не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2014 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 16 вересня 2014 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.