Постанова № 40575944, 17.09.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2014 року №813/1008/14

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

за участю сторін:

представника позивача Терлак К.-М.М.,

представника відповідача Павлюк Б.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Екополіс» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2014 року №0000022210, №0000032210, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Екополіс» (надалі - ТзОВ «ІБК «Екополіс») звернулося 05.02.2014 року до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі -ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), у якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022210 від 10.01.2014 року, а також податкове повідомлення-рішення №0000032210 від 10.01.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оспорювані ним податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом із порушенням норм матеріального права та є такими, що суперечать чинному законодавству України.

Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а відповідно, протиправними, оскільки ТзОВ «ІБК «Екополіс», діючи в рамках та в межах чинного законодавства України, правомірно було сформовано витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, а також правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за господарськими операціями, які мали місце між позивачем та ТзОВ «БК «Кристал-Захід», ТзОВ «Гурон Груп», ТзОВ «Екскомбуд», ПП «Геліос Ера Плюс», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6

Позивач стверджує, що його операції з даними особами носили реальний і товарний характер. Реальність господарських операцій підтверджується належними та допустимими доказами - актами виконаних робіт, актами наданих послуг, розрахунками за такі операції, податковими накладними та іншими документами, які засвідчують реальність результатів робіт і послуг, які придбавалися позивачем.

Позивач вважає, що усі наявні первинні та інші документи, що складалися в рамках таких господарських операцій, та які відповідають усім приписам чинного законодавства, в своїй сукупності безсумнівно свідчать про реальність операцій, а контролюючий орган необґрунтовано та базуючись здебільшого на своїх припущеннях ствердив про зворотне.

Тож, позивач переконаний, що при проведенні перевірки відповідачем не було дано належної оцінки усім наявним доказам, у зв'язку з чим його висновки є необґрунтованими та помилковими, а прийняті ним рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Коморного О.І. від 07.02.2014 року провадження у даній адміністративній справі відкрито та призначено попереднє судове засідання.

На підставі розпорядження щодо проведення повторного автоматичного розподілу справ від 20.05.2014 року №44-Р та на виконання вимог статті 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України було здійснено повторний автоматичний розподіл справи №813/1008/14 між суддями Львівського окружного адміністративного суду, за результатами якого останню передано на розгляд судді Сасевичу О.М.

Ухвалою від 21.05.2014 року адміністративну справу №813/1008/14 прийнято суддею Сасевичем О.М. до свого провадження та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою судді від 04.06.2014 року у даній адміністративній справі закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

На заперечення позовних вимог 04.03.2014 року відповідачем було подано заперечення на адміністративний позов, а також доповнення до заперечень, якими останній обґрунтовує законність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а його позиція полягає в наступному.

Як було встановлено відповідачем за результатами перевірки позивача, ряд господарських операцій між ТзОВ «ІБК «Екополіс» та його контрагентами, фактично не мали місце та не відбувалися. Зокрема, про це свідчить факт відсутності у контрагента позивача трудових ресурсів і механізмів, без яких не можливо виконати будівельні роботи, замовлені позивачем, а серед постачальників цього підрядника відсутні особи, вид діяльності яких був би «виконання будівельних робіт». А тому, відповідач вважає доведеною відсутність технічної можливості виконання задокументованих робіт, що, в свою чергу, є достатнім та допустимим доказом нереальності таких господарських операцій. Відповідно, за відсутності фактичного здійснення господарської операції, у позивача відсутнє й право на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту. Окрім того, по ряду інших контрагентів позивача, при документуванні виконаних будівельних робіт і наданих послуг, сторонами не було деталізовано в первинних документах змісту робіт і послуг (не вказано який конкретно етап робіт виконувався, не конкретизовано роботи по етапах із зазначенням їх кількості та об'єму, не вказано які саме послуги та з яких питань надавалися, не вказано їх кількості, вартості та місця надання, не вказано які саме дослідження проводилися, не вказано контрагентів з якими проводилися переговори і зустрічі, не конкретизовано фінансової консультації та консультації з питань комерційної діяльності тощо). З огляду на вказане, відповідач приходить до висновку, що такі роботи й послуги в дійсності не виконувалися та не надавалися, а за відсутності фактичного здійснення господарської операції, у позивача було відсутнє право на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Ураховуючи наведене відповідач стверджує, що позивач допустив порушення податкового законодавства, а спірні податкові повідомлення-рішення вважає такими, що прийняті у відповідності до чинного законодавства України і підстав для їх скасування не вбачає.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві і поясненнях, та просила суд позов задовольнити й скасувати податкові повідомлення-рішення №0000022210 від 10.01.2014 року, №0000032210 від 10.01.2014 року.

Представник відповідача проти позову заперечила, наголосила на правомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень №0000022210 від 10.01.2014 року та №0000032210 від 10.01.2014 року, надала пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову. Відповідач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у повній відповідності із чинним законодавством України та просить у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «ІБК «Екополіс» як юридична особа зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради 17.10.2005 року. На податковий облік позивача взято 19.10.2005 року. У періоді, який перевірявся, ТзОВ «ІБК «Екополіс» було зареєстровано як платник ПДВ, згідно Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 03.11.2005 року. Позивач здійснює діяльність у сфері будівництва (наявна ліцензія на провадження будівельної діяльності).

Як підтверджується матеріалами справи, в період із 08.08.2013 року по 21.08.2013 року Головним управлінням Міндоходів у Львівській області було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «ІБК «Екополіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт №31/22-70/33805210 від 29.08.2013 року, у якому зафіксовано наступні порушення податкового законодавства, допущені ТзОВ «ІБК «Екополіс» у своїй діяльності:

1) п.п.44.1, 44.3, 138.2, 138.8, 139.1.9 Податкового кодексу України, за рахунок чого занижено податок на прибуток підприємства у загальній сумі 328 384 грн.;

2) п.п.198.1-198.3, 198.6, 200.1, 201.6, 201.4, 201.1 Податкового кодексу України, за рахунок чого завищено податковий кредит на загальну суму 257 119 грн.;

3) п.п.4.2.9, 4.3.20, 8.1.1, 8.1.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.164.1, 164.2.17, 164.2.19, 167, 168.1.1 Податкового кодексу України, за рахунок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 37 263,48 грн.;

4) ст.ст.2, 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА №1020 від 24.12.2010 року, а саме: заповнення не у повному обсязі податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку відповідно до форми №1 ДФ.

На підставі вказаного акту №31/22-70/33805210 від 29.08.2013 року ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0001182210 від 25.09.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства (+328 384 грн.) та штрафними санкціями (80 451 грн.), податкове повідомлення-рішення №0001192210 від 25.09.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (+257 119 грн.) та штрафними санкціями (64 280 грн.), податкове повідомлення-рішення №0002811730 від 25.09.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (+37 263,48 грн.) та штрафними санкціями (9 825,87 грн.).

Не погоджуючись із рішеннями ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області позивачем було оскаржено їх в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у Львівській області за первинною скаргою №70 від 10.10.2013 року.

У зв'язку з поданням первинної скарги, для перевірки доводів скаржника (позивача), ГУ Міндоходів у Львівській області було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань, викладених в первинній скарзі №70 від 10.10.2013 року на податкові повідомлення-рішення за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної позапланової перевірки відповідачем було складено акт №60/22-70/33805210 від 15.11.2013 року, у якому зафіксовано наступні порушення податкового законодавства, допущені ТзОВ «ІБК «Екополіс» у своїй діяльності:

1) п.п.139.1.9, 138.2 Податкового кодексу України, що полягали в:

- завищенні від'ємного значення з податку на прибуток за 2011 рік на суму 120 682 грн.;

- завищенні від'ємного значення з податку на прибуток за 2012 рік на суму 376 478 грн.;

- заниженні податку на прибуток у загальній сумі 138 404 грн., у тому числі: за 2011 рік - на 6 581 грн., за 2012 рік - на 131 824 грн.

2) п.п.198.1-198.4, 198.6, 201.1 Податкового кодексу України, що полягало в заниженні податку на додану вартість у загальній сумі 111 646 грн., у тому числі: серпень 2012 року - 27 970 грн., вересень 2012 року - 1 425 грн., грудень 2012 року - 82 251 грн.;

3) ст.ст.2, 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА №1020 від 24.12.2010 року, а саме: заповнення не у повному обсязі податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку відповідно до форми №1 ДФ.

Рішенням №18832/10/10-8005/1027 від 12.12.2013 року про результати розгляду скарги ГУ Міндоходів у Львівській області було скасовано повідомлення-рішення №0001182210 від 25.09.2013 року в частині 189 980 грн. основного платежу з податку на прибуток та 47 495,25 грн. штрафних санкцій, а в іншій частині залишено без змін; скасовано повідомлення-рішення №0001192210 від 25.09.2013 року в частині 145 473 грн. основного платежу з податку на додану вартість та 36 368,5 грн. штрафних санкцій, а в іншій частині залишено без змін; скасовано повідомлення-рішення №0002811730 від 25.09.2013 року в частині 37 263,48 грн. основного платежу з податку на доходи фізичних осіб та 9 825,87 грн. штрафних санкцій; зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2011 рік на 120 682 грн. та за 2012 рік на 376 478 грн.

Зазначене рішення ГУ Міндоходів у Львівській області №18832/10/10-8005/1027 від 12.12.2013 року було прийняте на підставі акту перевірки №31/22-70/33805210 від 29.08.2013 року, оспорюваних податкових-повідомлень рішень, розрахунків штрафних санкцій, інших документів, а також на підставі акту позапланової перевірки №60/22-70/33805210 від 15.11.2013 року.

Із урахуванням рішення ГУ Міндоходів у Львівській області №18832/10/10-8005/1027 від 12.12.2013 року ДПІ у Личаківському районі було винесено податкове повідомлення-рішення №0000022210 від 10.01.2014 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства (+138 404 грн.) та штрафними санкціями (32 955,75 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0000032210 від 25.09.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (+111 646 грн.) та штрафними санкціями (27 911,5 грн.).

Не погоджуючись із даними рішеннями ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, а саме: податковими повідомленнями-рішеннями №0000022210 і №0000032210, та вважаючи свої права й надалі порушеними діями та рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивачем було заявлено означений позов.

Як випливає зі змісту акту №31/22-70/33805210 від 29.08.2013 року, акту №60/22-70/33805210 від 15.11.2013 року, рішення №18832/10/10-8005/1027 від 12.12.2013 року, орган доходів і зборів дійшов висновку, що ряд операцій між ТзОВ «ІБК «Екополіс» і його контрагентами не носили реальний характер, а саме.

За висновками відповідача окремі операції, які документувалися по відносинах між ТзОВ «ІБК «Екополіс» і ПП «Геліос Ера Плюс», ТзОВ «Гурон Груп», ТзОВ «БК «Кристал-Захід», ТзОВ «Екскомбуд», насправді не мали місця, а тому включення коштів, сплачених за виконані роботи по таких операціях до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (як операційні витрати), та формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, сплачених у ціні таких робіт, було безпідставним і протиправним.

Так, відповідач вважає нереальною господарську операцію між ТзОВ «ІБК «Екополіс» і ПП «Геліос Ера Плюс» щодо виконання робіт з винесення каналізації котеджного містечка на вул.Яневій, 10 у м.Львові, що було оформлено актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року (типова форма КБ-2в) від 29.12.2012 року. Вартість таких робіт - 75 030 грн. і ПДВ 15 006,13 грн.

Відповідач вважає, що такі роботи насправді не виконувалися, оскільки за даними аналітичної системи ГУ Міндоходів України у ПП «Геліос Ера Плюс» відсутні трудові ресурси й механізми, без яких не можливо виконати роботи за договором підряду, укладеним між позивачем та ПП «Геліос Ера Плюс», а серед постачальників підрядника були відсутні особи, вид діяльності яких був би «виконання будівельних робіт». А тому, відповідач вважає доведеною відсутність технічної можливості виконання задокументованих робіт, що, в свою чергу як вважає відповідач, є достатнім та допустимим доказом нереальності таких господарських операцій. Відповідно, за відсутності фактичного здійснення господарської операції, у позивача відсутнє й право на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Однак, такі висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій та, відповідно, про порушення позивачем податкового законодавствами суд оцінює критично.

На переконання суду декларована відсутність у контрагента позивача матеріальних і трудових ресурсів для виконання робіт сама по собі не є однозначним свідченням нездійснення таких робіт та не свідчить про безтоварність і нереальність господарських операцій. Наявність власного персоналу чи основних засобів не є обов'язковою умовою виконання такого типу робіт, оскільки вони можуть бути залучені підрядником на інших умовах (за цивільно-правовими договорами або ж іншим способом, у тому числі й поза правовим полем). А відсутність у підрядника контрагентів, вид діяльності яких був би «виконання будівельних робіт», також не слід вважати достатнім доказом невиконання робіт, позаяк це може свідчити про інші обставини, - наприклад, про виконання таких робіт особами, які не декларують відповідного виду діяльності, виконання робіт фізичними особами, виконання робіт без їх офіційного декларування тощо. Суд також відзначає, що в даному контексті предметом інтересу позивача як господарюючого суб'єкта є в першу чергу бажаний для нього результат, тобто, виконання підрядником робіт, згідно поставлених вимог, а не детальні умови чи організаційні аспекти їх виконання (такі як умови залучення підрядником ресурсів та засобів для виконання робіт). При цьому, провадячи свою підприємницьку діяльність, позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку легальності чи правомірності діяльності своїх контрагентів, дотримання ними законодавства України, повноваження їх представників, легальності наявних у них матеріальних засобів і ресурсів, умов залучення ним ресурсів для виконання замовлених робіт тощо, - для цього позивачу не надано відповідних повноважень та компетенції.

Окрім того, відповідач вважає нереальною господарську операцію між ТзОВ «ІБК «Екополіс» і ТзОВ «Гурон Груп» щодо виконання робіт, що оформлено актом приймання виконаних робіт №1105 від 30.11.2011 року, в якому засвідчено виконання робіт із улаштування перекриттів ребристих на висоті від опорної площадки до 6 м, виготовлення просторових каркасів та опалубки на об'єкті будівництва по вул.Братів Тимошенків, 2б у м.Львові. Вартість таких робіт становить 149 293 грн. і ПДВ 29 859 грн.

Відповідач вважає такі роботи, які виконувалися ТзОВ «Гурон Груп», нереальними, оскільки в складеному сторонами акті приймання виконаних робіт не вказано який конкретно етап робіт виконувався, не конкретизовано роботи по даному етапі зі зазначенням їх кількості та об'єму, тобто не вказано їх зміст і кількість. А тому, відповідач приходить до висновку, що такі роботи в дійсності не виконувалися, а за відсутності фактичного здійснення господарської операції, у позивача було відсутнє право на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

З аналогічних підстав відповідач вважає нереальними господарські операції між ТзОВ «ІБК «Екополіс» і ТзОВ «БК «Кристал-Захід» щодо виконання робіт, що оформлено актами приймання виконаних робіт №1 від 30.03.2012 року, №2 від 30.03.2012 року, №3 від 30.03.2012 року, №4 від 30.03.2012 року, №5 від 28.04.2012 року, №6 від 28.04.2012 року, №7 від 31.05.2012 року, №8 від 27.05.2012 року, №9 від 29.06.2012 року, №10 від 29.06.2012 року, №11 від 29.06.2012 року, №12 від 30.07.2012 року, №13 від 30.07.2012 року, №14 від 30.07.2012 року, №15 від 30.08.2012 року, №16 від 30.08.2012 року, №17 від 28.09.2012 року, №18 від 31.10.2012 року, №19 від 31.10.2012 року, №20 від 30.11.2012 року, №21 від 30.11.2012 року, №22 від 29.12.2012 року, №23 від 29.12.2012 року, в яких засвідчено виконання ряду будівельних робіт (штукатурка стін та перегородок, влаштування стяжки тощо) на об'єкті будівництва по вул.Братів Тимошенків, 2б у м.Львові.

А також з тих же підстав - господарські операції між ТзОВ «ІБК «Екополіс» і ТзОВ «Екскомбуд» щодо виконання робіт, що оформлено актом виконаних робіт №1 від 12.04.2012 року, в якому засвідчено виконання земляних робіт на об'єкті будівництва по вул.Горбачевського, 4а у м.Львові. Вартість таких робіт становить 58 000 грн. і ПДВ 11 600 грн.

Однак, суд вважає такі висновки відповідача хибними й необґрунтованими, виходячи з такого.

Суд відзначає, що ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. При цьому, чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція. Із метою податкового обліку господарські операції можуть опосередковуватися складенням будь-яких первинних документів, зміст яких наведеним законодавчим вимогам, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення відповідних операцій або звичаєвій практиці. Суд також зазначає, що законодавством України не встановлено конкретного ступеню деталізації опису господарської операції у первинному документі. Достатньою умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів ідентифікувати таку операцію та зробити висновок про те, що така операція була здійснена реально (при цьому, такий висновок за потреби може обґрунтовуватися не лише одним первинним документом (актом тощо), а й іншими доказами, які в сукупності дозволяють встановити необхідні обставини). А тому, відсутність максимальної деталізації виду чи змісту виконаних робіт не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є достатнім свідченням не виконання певних господарських операцій.

Спростовуючи ж сумнівні висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій з ПП «Геліос Ера Плюс», ТзОВ «Гурон Груп», ТзОВ «БК «Кристал-Захід», ТзОВ «Екскомбуд» та на підтвердження їх реальності ТзОВ «ІБК «Екополіс» було подано суду ряд документів.

Так, позивачем представлено копію договору підряду на виконання робіт №1211 від 12.11.2012 року з ПП «Геліос Ера Плюс» з додатками (договірна ціна, кошторис, розрахунок), розглянувши який, суд приходить до висновку про те, що він є належним доказом досягнення його сторонами домовленостей щодо здійснення, у відповідності до погоджених умов, конкретної господарської операції, спрямованої на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких юридичних осіб.

Для підтвердження факту виконання господарської операції за вказаним договором та її документування позивачем було представлено копію акта від 29.12.2012 року приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року (типова форма КБ-2в). Дослідивши зазначений акт, суд відзначає, що за своїм змістом він засвідчує факт виконання робіт та передачі їх результатів від підрядника до позивача. При цьому, такий первинний документ відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містить необхідні для первинних документів дані, що дозволяє достовірно встановити обсяги та зміст відповідної господарської операції.

Окрім того, дослідивши представлені акт приймання виконаних робіт №1105 від 30.11.2011 року, складений із ТзОВ «Гурон Груп», акти приймання виконаних робіт №1 від 30.03.2012 року, №2 від 30.03.2012 року, №3 від 30.03.2012 року, №4 від 30.03.2012 року, №5 від 28.04.2012 року, №6 від 28.04.2012 року, №7 від 31.05.2012 року, №8 від 27.05.2012 року, №9 від 29.06.2012 року, №10 від 29.06.2012 року, №11 від 29.06.2012 року, №12 від 30.07.2012 року, №13 від 30.07.2012 року, №14 від 30.07.2012 року, №15 від 30.08.2012 року, №16 від 30.08.2012 року, №17 від 28.09.2012 року, №18 від 31.10.2012 року, №19 від 31.10.2012 року, №20 від 30.11.2012 року, №21 від 30.11.2012 року, №22 від 29.12.2012 року, №23 від 29.12.2012 року, складені зі ТзОВ «БК «Кристал-Захід», акт виконаних робіт №1 від 12.04.2012 року, складений із ТзОВ «Екскомбуд», суд приходить до висновку, що як первинні документи вони за своїм змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані, що дозволяє достовірно встановити обсяги та зміст відповідних господарських операцій.

Також, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Гурон Груп», ТзОВ «БК «Кристал-Захід», ТзОВ «Екскомбуд» позивачем було представлено копію договору підряду на виконання робіт №01/05/2010-01 від 01.05.2010 року, укладеного між ТзОВ «ІБК «Екополіс» і ТзОВ «БК «Комфортбуд - 1» на виконання робіт із реконструкції з надбудовою житлового будинку по вул.Братів Тимошенків, 2б у м.Львові (за договором про заміну сторони у зобов'язанні від 01.08.2011 року ТзОВ «Гурон Груп» прийняло на себе права та обов'язки підрядника за таким договором), копію договору підряду №2702 від 27.02.2012 року (з додатками та змінами) ТзОВ «БК «Кристал-Захід» було укладено на виконання окремих видів будівельних робіт на об'єкті реконструкції з розширенням будинку по вул.Братів Тимошенків, 2б у м.Львові, копію договору підряду №2202 від 22.02.2012 року (з додатками та змінами), укладеного між ТзОВ «ІБК «Екополіс» і ТзОВ «Екскомбуд» на виконання окремої частини робіт на об'єкті будівництва житлового комплексу по вул.Горбачевського, 4а у м.Львові. Розглянувши такі договори, суд приходить до переконаня про те, що вони є належним доказом досягнення їх сторонами домовленостей щодо здійснення, у відповідності до погоджених умов, конкретних господарських операцій, спрямованих на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких юридичних осіб.

Позивачем також було надано й інші документи, які беруться судом до уваги, що опосередковано підтверджують дійсне виконання ПП «Геліос Ера Плюс», ТзОВ «Гурон Груп», ТзОВ «БК «Кристал-Захід», ТзОВ «Екскомбуд» робіт за згаданими вище договорами, оскільки наявність таких документів обумовлена фактом реального виконання робіт, як-от копії: банківських виписок, які підтверджують здійснення розрахунків між позивачем та ПП «Геліос Ера Плюс», ТзОВ «Гурон Груп», ТзОВ «БК «Кристал-Захід», ТзОВ «Екскомбуд» за виконувані роботи; актів здачі-приймання товарно-матеріальних цінностей для використання при виконанні будівельних робіт, які засвідчують рух матеріальних цінностей між замовником і підрядниками; схеми виносу каналізації; технічних умов №15-5159 від 15.10.2012 року на підключення котеджного містечка до системи водопостачання та каналізації; декларації про початок виконання підготовчих робіт по будівництву котеджного містечка на вул.Яневій, 10 у м.Львові; декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 25.03.2014 року (об'єкт по вул.Братів Тимошенків, 2б у м.Львові); картограми земляних робіт; актів використання послуг екскаваторів; подорожніх листів на перевезення будівельних матеріалів; актів огляду прихованих робіт тощо.

Окрім того, в матеріалах справи наявні документи, які засвідчують господарську доцільність та потребу у виконанні ПП «Геліос Ера Плюс», ТзОВ «Гурон Груп», ТзОВ «БК «Кристал-Захід», ТзОВ «Екскомбуд» будівельних робіт, а також використання їх результатів у діяльності позивача. Зокрема, позивачем надано копії договору підряду в капітальному будівництві від 05.02.2010 року, укладеного ТзОВ «ІБК «Екополіс» та ТзОВ «Дрімлайн» на виконання робіт з реконструкції із розширенням будинку на вул.Братів Тимошенків, 2б у м.Львові; акти приймання виконаних робіт до такого договору підряду; договору підряду №01.1/10 від 01.10.2012 року, укладеного ТзОВ «ІБК «Екополіс» та КВП «Енергомонтаж» на виконання робіт з винесення інженерних мереж котеджного містечка по вул.Яневій, 10 у м.Львові; договору підряду №22/02/12 від 22.02.2012 року, укладеного ТзОВ «ІБК «Екополіс» та ТзОВ «Байки» на виконання будівельних робіт з будівництва житлового комплексу по вул.Горбачевського, 4а у м.Львові. Як випливає з даних документів, позивач виступав як виконавець будівельних робіт на відповідних об'єктах, а тому залучення ним до виконання певних робіт на таких об'єктах третіх осіб (ПП «Геліос Ера Плюс», ТзОВ «Гурон Груп», ТзОВ «БК «Кристал-Захід», ТзОВ «Екскомбуд») відповідає таким обставинам і свідчить про дійсну необхідність в отриманні результату робіт, що виконувалися підприємствами, та про їх використання у власній діяльності позивача.

Також по вказаних вище господарських операціях із ПП «Геліос Ера Плюс», ТзОВ «Гурон Груп», ТзОВ «БК «Кристал-Захід», ТзОВ «Екскомбуд» позивачем представлено копії податкових накладних №1 від 06.12.2012 року, №2 від 27.12.2012 року, №33 від 29.12.2012 року, які були виписані ПП «Геліос Ера Плюс», №1105 від 30.11.2011 року, яка була виписана ТзОВ «Гурон Груп», №7 від 20.03.2012 року, №1 від 03.04.2012 року, №3 від 09.04.2012 року, №7 від 13.04.2012 року, які були виписані ТзОВ «Екскомбуд», №2 від 30.07.2012 року, №1 від 22.08.2012 року, №4 від 30.08.2012 року, №2 від 28.08.2012 року, №4 від 28.09.2012 року, №1 від 10.10.2012 року, №2 від 31.10.2012 року, №3 від 31.10.2012 року, №3 від 26.11.2012 року, №4 від 30.11.2012 року, №4 від 29.12.2012 року, №2 від 22.11.2012 року, які були виписані ТзОВ «БК «Кристал-Захід». Розглянувши зазначені податкові накладні, суд відзначає, що вони оформлені у відповідності до приписів чинного законодавства та не містять недоліків, які би вказували на їх дефектність. При цьому, відповідач не обґрунтовує свої висновки недоліками таких податкових накладних та відобразив у актах перевірок їх наявність (окрім податкової накладної за квітень 2012 року, виписаної ТзОВ «Екскомбуд», яка однак позивачем представлена).

А тому, беручи до уваги всі встановлені дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що наведені відповідачем у акті перевірки обставини не є достатніми та допустимими доказами нереальності господарських операцій між ТзОВ «ІБК «Екополіс» і ПП «Геліос Ера Плюс», ТзОВ «Гурон Груп», ТзОВ «БК «Кристал-Захід», ТзОВ «Екскомбуд», та вони спростовуються зібраними доказами, які достатньо достовірно й обґрунтовано підтверджують факти виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Окрім того, на думку відповідача окремі операції, які документувалися по відносинах між ТзОВ «ІБК «Екополіс» і ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, також не мали місця, а тому включення коштів, сплачених за надані послуги по таких операціях до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (адміністративні витрати), було безпідставним і протиправним.

Так, відповідач вважає нереальними господарські операції між ТзОВ «ІБК «Екополіс» і ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, щодо надання консультаційних послуг за договором №01/03-12 від 01.03.2012 року, послуг з дослідження ринку будівельних матеріалів за договором від 10.01.2012 року, послуг з фінансових консультацій за договором №01/2012 від 04.01.2012, відповідно.

Відповідач вважає послуги, які надавалися ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, нереальними, оскільки в складених сторонами актах приймання наданих послуг не вказано які саме консультаційні послуги та з яких питань вони надані, не вказано їх кількості, вартості та місця надання, не вказано які саме дослідження проводилися, не вказано контрагентів з якими проводилися переговори і зустрічі, не конкретизовано фінансової консультації та консультації з питань комерційної діяльності, тобто не вказано їх зміст і кількість. А тому, відповідач приходить до висновку, що такі послуги в дійсності не надавалися, а за відсутності фактичного здійснення господарської операції, у позивача було відсутнє право на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Однак, суд вважає такі висновки відповідача також сумнівним і необґрунтованим. Як уже було зазначено вище, чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція. Із метою податкового обліку господарські операції можуть опосередковуватися складенням будь-яких первинних документів, зміст яких відповідає наведеним законодавчим вимогам, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення відповідних операцій або звичаєвій практиці. При цьому, чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція. Із метою податкового обліку господарські операції можуть опосередковуватися складенням будь-яких первинних документів, зміст яких відповідає приписам закону, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення відповідних операцій або звичаєвій практиці. Також законодавчо не встановлено конкретного ступеню деталізації опису господарської операції у первинному документі, достатньою ж умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів ідентифікувати таку операцію та зробити висновок про те, що така операція була здійснена реально. А тому, відсутність максимальної деталізації виду чи змісту наданих послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є достатнім свідченням не виконання певних господарських операцій.

Позивачем на підтвердження підставності здійснення зазначених вище господарських операцій представлено копію договору від 10.01.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_5 щодо надання послуг по сприянню в укладенні позивачем з третіми особами договорів, предметом яких є придбання ТМЦ. До складу таких послуг входить дослідження відповідного ринку матеріалів, організація переговорів і зустрічей. Розглянувши такий договір, суд приходить до висновку про те, що він є належним доказом досягнення його сторонами домовленостей щодо здійснення, у відповідності до погоджених умов, конкретної господарської операції, спрямованої на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких юридичних осіб. При цьому, суд також бере до уваги, доводи позивача щодо відповідності таких послуг видам діяльності ФОП ОСОБА_5, одними з яких є « 74.87.0 надання інших комерційних послуг», що включає надання посередницьких послуг, діяльність консультантів тощо та « 72.40.0», що включає діяльність з порталами пошуку і мережі Інтернет.

Також, на підтвердження факту виконання вказаного договору та документування наданих послуг позивачем представлено копії актів приймання-передачі наданих послуг, які складалися позивачем та ФОП ОСОБА_5 щомісячно впродовж 2012 року, й у яких відображено найменування наданої послуги, її вартість тощо. Дослідивши зазначені акти, суд відзначає, що за своїм змістом вони засвідчують факт надання послуг та передачі їх результатів від виконавця до позивача. При цьому, такі первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані, що дозволяє встановити обсяги та зміст відповідної господарської операції. Окрім того, позивачем представлено копії звітів про виконання договору, які щомісячно складалися ФОП ОСОБА_5 та надавалися позивачу, й які містять уречевлені результати наданих послуг, а зокрема, пропозиції щодо залучення конкретних постачальників ТМЦ, як це і було обумовлено договором. Окрім того, позивачем надано суду копії укладених договорів поставки, купівлі-продажу ТМЦ та копії документів, що свідчать про виконання таких договорів, а отже, це засвідчує реальне зацікавлення у результатах надаваних ФОП ОСОБА_5 послуг і їх використання у діяльності позивача.

Тож, виходячи з сукупності досліджених доказів, суд не знаходить належного підтвердження висновкам відповідача щодо нереальності операцій, які мали місце між ТзОВ «ІБК «Екополіс» і ФОП ОСОБА_5

На підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ФОП ОСОБА_6 позивачем представлено копію договору №01/2012 від 04.01.2012 року, предметом якого є надання послуг у формі фінансових консультацій і консультацій з питань комерційної діяльності. Розглянувши такий договір, суд приходить до висновку про те, що він є належним доказом досягнення його сторонами домовленостей щодо здійснення, у відповідності до погоджених умов, конкретної господарської операції, спрямованої на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких юридичних осіб. При цьому, суд також бере до уваги, доводи позивача щодо відповідності таких послуг видам діяльності ФОП ОСОБА_6, одними з яких є « 70.22 консультування з питань комерційної діяльності та консультування» та « 63.99 надання інших інформаційних послуг».

Також, на підтвердження факту виконання вказаного договору та документування наданих послуг позивачем представлено копії актів приймання-передачі наданих послуг, які складалися позивачем та ФОП ОСОБА_6 щомісячно впродовж 2012 року, й у яких відображено найменування наданої послуги, її вартість тощо. Дослідивши зазначені акти, суд відзначає, що за своїм змістом вони засвідчують факт надання послуг та передачі їх результатів від виконавця до позивача. При цьому, такі первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані, що дозволяє встановити обсяги та зміст відповідної господарської операції. Окрім того, позивачем представлено копії звітів по виконання договору, які щомісячно складалися ФОП ОСОБА_6 та надавалися позивачу, й які містять деталізований склад наданих послуг.

А тому, виходячи з сукупності досліджених доказів, суд не знаходить належного підтвердження висновкам відповідача щодо нереальності операцій, які мали місце між ТзОВ «ІБК «Екополіс» і ФОП ОСОБА_6

На підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ФОП ОСОБА_4 позивачем представлено копію договору №01/03-12 від 01.03.2012 року, предметом якого є надання консультаційних послуг, у тому числі юридичних послуг, пов'язаних з підготовкою, організацією та управлінням господарською діяльністю позивача, представництвом та захистом його прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, судах. До складу таких послуг, зокрема, входить надання керівництву позивача порад, консультацій, рекомендацій, проектів документів тощо. Розглянувши такий договір, суд приходить до переконання про те, що він є належним доказом досягнення його сторонами домовленостей щодо здійснення, у відповідності до погоджених умов, конкретної господарської операції, спрямованої на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких юридичних осіб.

Також, на підтвердження факту виконання вказаного договору та документування наданих послуг позивачем представлено копії актів приймання-передачі наданих послуг, які складалися позивачем та ФОП ОСОБА_4 щомісячно впродовж квітня-вересня 2012 року, й у яких відображено найменування наданої послуги, її вартість тощо. Дослідивши зазначені акти, суд відзначає, що за своїм змістом вони засвідчують факт надання послуг та передачі їх результатів від виконавця до позивача. При цьому, такі первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані, що дозволяє встановити обсяги та зміст відповідної господарської операції. Окрім того, ТзОВ представлено копії письмових консультацій, які надавалися ФОП ОСОБА_4 позивачу.

А тому, виходячи з сукупності досліджених доказів, суд не знаходить належного підтвердження висновкам відповідача щодо нереальності операцій, які мали місце між ТзОВ «ІБК «Екополіс» і ФОП ОСОБА_4

При цьому, суд бере до уваги й доводи позивача про те, що надання і споживання таких послуг обумовлене організаційною структурою ТзОВ «ІБК «Екополіс», яка не передбачає наявності працівників спеціальності та кваліфікації, необхідних для виконання таких функцій, що підтверджується штатним розписом підприємства від 18.02.2012 року з шістьма штатними одиницями.

Також позивачем було надано суду копії банківських виписок, які засвідчують сплату на користь ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 коштів за надані послуги, тобто підтверджує намір позивача реально виконувати укладені договори з вказаними особами та понесені позивачем витрати у зв'язку з цим.

Отже, беручи до уваги усі докази в їх сукупності, суд не знаходить достатнього та належного підтвердження того, що господарські операції між ТзОВ «ІБК «Екополіс» і ПП «Геліос Ера Плюс», ТзОВ «Гурон Груп», ТзОВ «БК «Кристал-Захід», ТзОВ «Екскомбуд», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 є нереальними та безтоварними. Навпаки, зібрані докази по справі дозволяють дійти висновків про реальне здійснення таких господарських операцій. При цьому, суд відзначає, що зазначені господарські операції були документовані їх учасниками належним чином та у відповідності до чинного законодавства України.

Згідно п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Статтею 138 Податкового кодексу України визначено склад витрат та порядок їх визнання, зокрема, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6-138.9, 138.10.2-138.10.4, 138.11 ст.138 Податкового кодексу України, інші витрати, визначені згідно з п.п.138.5, 138.10.5, 138.10.6, 138.11, 138.12 ст.138, п.140.1 ст.140 і ст.141 Податкового кодексу України, крім витрат, визначених у п.138.3 ст.138 та у ст.139 Податкового кодексу України.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розд.ІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.139.1.9. ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

А тому, зважаючи на викладені та встановлені обставини справи вони, беручи до уваги реальність господарських операцій позивача, на переконання суду, свідчать про правомірність дій ТзОВ «ІБК «Екополіс» із формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, по операціях, які були предметом перевірки податкового органу.

Суд також відзначає, що нормами ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, зазначено, що право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що у платника податку виникає право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за умови підтвердження відповідними первинними документами здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків було сформовано податковий кредит, та наявності належним чином оформлених податкових накладних.

А тому, зважаючи на наявність податкових накладних та підтвердження реальності здійснення господарських операцій, суд доходить до висновку про підставне й правомірне віднесення ТзОВ «ІБК «Екополіс» до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого на користь контрагентів у ціні робіт, а до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, коштів сплачених за придбані роботи й послуги.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

При винесенні рішення суд також вважає за потрібне відмітити необхідність дотримуватися позиції Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Так, наведені ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами при закупівлі товарів, робіт і послуг, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки та заперечення, та ним не було спростовано доводів позивача. А отже, відповідачем належними документально обґрунтованими доказами не підтверджено наявності правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд при вирішенні справи також звертає увагу на те, що у контексті податкових спорів практика Європейського суду з прав людини свідчить, що встановлення обов'язку сплатити податок/позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит чи бюджетне відшкодування ПДВ) розглядається як позбавлення власності. Відповідно, воно повинно здійснюватися лише на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (п.53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії», п.23 Європейського суду з прав людини у справі «Бізнес Саппорт Сентр» проти Болгарії»). Також, у рішенні у справі «Щокін проти України» (п.49) Європейський Суді з прав людини вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року. Таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом, чого у даному випадку податковим органом дотримано не було.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000022210 від 10.01.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000032210 від 10.01.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Екополіс» сплачений судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 вересня 2014 року.