Постанова № 40575940, 16.06.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2014 року справа № П/811/1514/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0002251701 від 25.04.2014р. та рішення №0002261701 від 25.04.2014 року про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач, Кіровоградської ОДПІ) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002251701 від 25.04.2014 року та рішення №0002261701 від 25.04.2014 року про застосування штрафних санкцій.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням та рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що вказані рішення порушують права позивача, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків перевіряючого податкового органу.

Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкового повідомлення-рішення та рішення на його підставі, являються неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

За таких обставин, відповідач зазначає, що оскаржувані рішення винесені правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ухвали суду від 16.06.2014 року подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в якості суб'єкта господарювання виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області 12.11.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_8 (т.1,а.с.39).

Види діяльності за КВЕД: діяльність нерегулярного пасажирського транспорту; організація перевезень вантажів; діяльність автомобільного вантажного транспорту; діяльність автомобільного регулярного транспорту (т.1, а.с.76-77).

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

На підставі наказу №363 від 25.02.2014 року посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено документальну виїзну планову перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт №226/11-23-17-01/НОМЕР_1 від 10.04.2014 року (т.1,а.с.12-34).

В акті перевірки податковим органом зафіксовано порушення:

- п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - внаслідок чого податковим органом визначено суму податкового зобов'язання з єдиного внеску на загальну суму 74516,09 грн., в тому числі за 2011 рік - 12145,00 грн., за 2012 рік -54709,22 грн., за 2013 рік - 7661,87 грн.;

- п. 138.1 пп.138.1.1 ст.138, п.177.2, п.177.3, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України - донараховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 27803,03 грн., в тому числі за 2012 рік - 24490,98 грн., за 2013 рік - 3312,05 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення № 0002251701 від 25.04.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 41704,55,00 грн., в тому числі за основним платежем - 27803,03 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13901,52 грн. (т.1, а.с.35);

- рішення №0002261701 від 25.04.2014 р., яким позивачу застосовано штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску в сумі 82191,85 грн., в тому числі 74516,09 грн. - донарахованого внеску та 7675,76 грн. - штрафної санкції (т.1,а.с.36).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов наступних висновків.

Відповідач в Акті перевірки позивача посилається на недотримання, позивачем вимог п. 138.1 ст. 138, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

За приписами п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачем було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік, відповідно до якої позивач визначив загальний оподатковуваний доход, отриманий від провадження господарської діяльності у розмірі 1337642,00 грн. Згідно розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції визначена у розмірі 1 200 409,00 грн., витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату склали - 53 953,70 грн., інші витрати складають - 70 110,00 грн., а чистий оподатковуваний доход визначений у розмірі 13169,30 грн. Отже, згідно зазначеної декларації витрати позивача за 2012 рік становлять 1200409,00грн.+53953,70 грн. +70110,00 грн. = 1 324 472,70 грн. (т.1,а.с.41-43).

Також, позивачем було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік, відповідно до якої позивач визначив загальний оподатковуваний доход, отриманий від провадження господарської діяльності у розмірі 1 938 215,10 грн. Згідно розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції визначена у розмірі 1784341,30 грн., витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 63853,70 грн., інші витрати складають - 75100,00 грн., а чистий оподатковуваний доход визначений у розмірі 14920,10 грн. Отже, згідно зазначеної декларації витрати позивача за 2013 рік становлять 1 923 295,00 грн. = 1784341,30 грн. + 63853,70 грн. +75100,00 грн. (т.1,а.с.44-46).

Податковим органом під час перевірки зроблено висновок, що до складу задекларованих витрат за 2012 рік, позивачем включено витрати не операційної діяльності, а саме вартість придбаних запасних частин та шин в сумі 157663,46 грн. При цьому, проведеною документальною позаплановою перевіркою Кіровоградської ОДПІ, яка оформлена актом №264/11-23/17-01/НОМЕР_1 від 21.11.2013 року зменшено витрати за 2012 рік в частині придбання запчастин на суму 98127,40 грн.

Отже, податковим органом зроблено висновок, що позивачем завищено витрати за 2012 рік на суму 59536,06 грн. (157663,46 грн. - 98127,40 грн.).

Крім того, податковим органом за результатами перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, зроблено висновок, що вартість придбаних запчастин, дизпалива, мастил та придбаних послуг на загальну суму 1806241,31 грн. відображена з врахуванням податку на додану вартість, що входить до ціни придбаних товарів та послуг. Таким чином, сума завищення склала 301040,22 грн.

Також податковим органом встановлено, що до складу витрат, понесених в 2013 році ФОП ОСОБА_1 віднесено вартість придбаних запчастин в сумі 83467,60 грн.

Отже, податковим органом, зроблено висновок, що позивачем завищено витрати в 2013 році на суму 384507,82 грн. (301040,22 грн.+83467,60 грн.).

Матеріалами справи встановлено, що основним видом діяльності позивача вантажний автомобільний транспорт (т.1, а.с.77).

У ФОП ОСОБА_1 перебувають транспортні засоби: VOLVO FH-12, реєстраційний номер НОМЕР_3; VOLVO FH-12460, реєстраційний номер НОМЕР_4; VOLVO FH-12, реєстраційний номер НОМЕР_5, що підтверджуються відповідними свідоцтвами на реєстрацію транспортних засобів (т.1,а.с.97-99).

При цьому, для здійснення господарської діяльності позивачем було взято в експлуатацію у ОСОБА_2 автомобіль марки КАМАЗ 5320, реєстраційний номер НОМЕР_6 та причіп ГКБ 8350, реєстраційний номер НОМЕР_7, що підтверджується відповідними довіреностями (т.1, а.с.103-105).

З метою зберігання вказаних вище транспортних засобів, між позивачем (замовник) та ТОВ Агентство «БіКОР» (виконавець) 01.02.2011 року та 01 жовтня 2013 року укладено договори про надання послуг по відстою та зберіганню автотранспортних засобів №20 та №3 (т.1,а.с.101-102). Проаналізувавши зміст долучених до матеріалів справи договорів, судом встановлено, що автомобілі зберігались на території автостоянки за адресою: вул.Героїв Сталінграду, 22-а, м. Кіровоград у відповідності з діючими Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою КМУ №115 від 22.01.1996 року.

Судом встановлено, що позивач протягом 2012-2013 років придбав запчастини та витратні матеріали, необхідні для утримання, ремонту та експлуатації транспортних засобів, про що складено рахунки на оплату, податкові та видаткові накладні (т.1, а.с.113-183, 188-247, т.2, а.с.1-199, 201-234).

Судом перевірено зміст зазначених документів та їх відповідність вимогам законодавства, що ставляться до документів первинного бухгалтерського обліку. Порушень щодо порядку їх оформлення, зазначення реквізитів та інших даних згідно із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку судом не встановлено.

Зазначені документи відповідають вимогам п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт придбання, оплати та використання запчастин та витратних матеріалів у власній господарській діяльності позивача, що не заперечується відповідачем, оскільки позивач вважає, що витрати на технічне обслуговування автомобіля відносяться згідно з п.138.1 ст.138 ПК України до інших витрат, однак не вважаються витратами операційної діяльності.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна книга доходів та витрат позивача, в якій дані щодо доходів та витрат позивача співпадають з даними визначеними позивачем у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 та 2013 роки (т.1, а.с.84-96).

Як було зазначено вище, до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення (пп. «г» п.138.8.5 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.14.1.138 ст.14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Транспортні засоби такі як вантажні автомобілі підпадають під поняття основних засобів, якщо вони використовуються фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності.

У зв'язку із використанням вищенаведених транспортних засобів у власній господарській діяльності, а саме діяльність вантажного автомобільного транспорту підставі укладених договорів, у позивача виникають витрати на утримання, ремонт та експлуатацію транспортних засобів, які в свою чергу відповідно до пп. «г» п.138.8.5 ст.138 ПК України включаються до складу загальновиробничих витрат, а тому відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України відноситься до складу витрат операційної діяльності.

З огляду на викладене, позивачем обґрунтовано включено до складу витрат у 2012-2013 роках витрати, пов'язані із використанням автотранспортних засобі, дані витрати підтверджуються первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, а тому висновок акту перевірки про заниження оподаткованого доходу на суму 27803,03 грн., внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по податку на доходи з фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у 2012 році на суму 24490,98 грн. та у 2013 році на 3312,05 грн., є необґрунтованими.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0002251701 від 25.04.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 27803,03 грн., за штрафними санкціями - 13901,52 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо рішення №0002261701 від 25.04.2014 року суд зазначає наступне.

Згідно ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з ч.2 ст.9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Податковим органом, під час проведення перевірки зроблено висновок про завищення позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2012 та 2013 рік на суму 81616,36 грн.

Крім того, податковим органом на підставі акту перевірки №460/17-1/НОМЕР_1 від 21.09.2012 року та акту перевірку №264/11-23-17-01/НОМЕР_1 від 21.11.2013 року, зроблено висновок про завищення чистого доходу за 2011 рік на суму 35000,00 грн. та за 2012 рік на суму 98127,40 грн.

За результатами перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0002761701 від 05.12.2013 року про збільшення суму ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 14719,12 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.01.2014 року, прийнятої за результатами розгляду адміністративної справи №811/4066/13-а визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002761701 від 05.12.2013 року. Вказаним рішенням визнано, що позивач обґрунтовано включив до валових витрат вартість придбаних технічних рідин та запчастин до автомобіля на суму 98127,40 грн.

Оскільки судом встановлено безпідставність висновків акту перевірки в частині заниження оподаткованого доходу на суму 214743,76 грн., тому й безпідставним є висновки акту перевірки в частині того, що в порушення п.2, п.3 ст.7, п.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивачем на дану суму оподаткованого доходу не нараховані суми єдиного внеску у розмірі 82191,85 грн.

Отже, рішення №0002261701 від 25.04.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем - 74516,09 грн., за штрафними санкціями - 7675,76 грн., внаслідок порушення п.2, п.3 ст.7, п.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є протиправним, а тому позовні вимоги в частині визнання його протиправним і скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірності оскаржуваних рішень, а відтак позов підлягає задоволенню в повному.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 182,70 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002251701 від 25.04.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 41704,55,00 грн., в тому числі за основним платежем - 27803,03 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13901,52 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати рішення №0002261701 від 25.04.2014 р., яким позивачу застосовано штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску в сумі 82191,85 грн., в тому числі 74516,09 грн. - донарахованого внеску та 7675,76 грн. - штрафної санкції.

4.Зобов'язати Державну казначейську службу у Кіровоградській області стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ін.код - НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (Код ЄДРПОУ - 38758683).

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.В. Жук