Постанова № 40575554, 31.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 липня 2014 рокусправа № 2а/0470/14881/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року у справі № 2а/0470/14881/12 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгпромплюс" про накладання арешту на кошти, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби (далі - позивач) звернулась до суду з позовом про накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгпромплюс" (далі - відповідач), що знаходяться в банку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податковий борг у сумі 22385,13грн., який останній не сплачує. Позивачем були проведені відповідні заходи, в результаті яких встановлено, що рухоме та нерухоме майно за відповідачем не зареєстровано. За таких обставин, керуючись пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), позивач просить суд накласти арешт на кошти платника податків, що знаходяться в установах банку на розрахункових рахунках відповідача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року у задоволенні позову було відмовлено.

Постанова обґрунтована тим, що реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися з додержанням норми п. 94.2 ст. 94 ПК України.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та помилкове посилання судом першої інстанції на норми ст. 94 ПК України, оскільки звернення до суду із зазначеним позовом ґрунтується на нормах пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України.

В судове засідання апеляційної інстанції представники сторін не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгпромплюс" зареєстроване як юридична особа 15.06.2010 р. та включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за кодом 37150623, знаходиться на облікову у позивача.

Відповідно до акту перевірки від 05.08.2011 р. №1345/15-2/37150623 позивачем відносно відповідача прийняті податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість від 05.10.2011 р. №0003551502/0, №0003541502/0 якими було визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25 292,64 грн.. Зазначені податкові повідомлення-рішення від 05.10.2011 р. відповідачеві направлені, але повернулися 19.11.2011 р. на адресу позивача з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Таким чином згідно ст. 58 ПК України податкові повідомлення-рішення від 05.10.2011р. №0003551502/0, №0003541502/0 податковою інспекцією вважалися врученими та узгодженими 19.11.2011 р., тобто відповідач зобов'язаний був сплатити суму зазначеного податкового зобов'язання у строк до 29.11.2011р.

Відповідачем податкове зобов'язання з податку на додану вартість по строку сплати до 29.11.11р. сплачено частково, внаслідок чого податковий борг з податку на додану вартість станом на 21.11.2012р. становить 22385,13 грн.

Податкову вимогу від 06.12.2011 № 1140 було направлено відповідачу, та отримано керівником товариства з обмеженою відповідальністю "Торгпромплюс" - Кузьменко 19.01.12р.

Станом на 21.11.2012р. податковий борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгпромплюс" з податку на додану вартість складає 22358,13грн., що підтверджено довідкою про стан розрахунків з бюджетом від 21.11.2012р..

Згідно листів Держтехнагляду від 23.08.2012, Держкомзему від 13.09.2012, КП "ДМБТІ" від 10.09.2012 та інформації з центрального серверу баз даних УДАІ ГУ МВС України майно від 23.10.2012 № 143/18-119, майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідача відсутнє.

В ході проведених заходів встановлено відсутність майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу та відсутність факту самостійного погашення платником податків податкового боргу

Відповідно до підпункту 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки Податковим кодексом України розрізняються поняття арешту майна платника податків та арешту коштів на банківському рахунку.

Так, згідно абз. 2 пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 цього Кодексу арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Разом з тим, поза увагою суду залишились норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК, якими встановлені окремі, порівняно з пунктом 94.2 ст. 94 цього Кодексу, підстави для застосування арешту коштів на рахунку платника податків.

Суд першої інстанції не звернув увагу на такий зміст правового регулювання, встановленого підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК, та зробив помилковий висновок про обмеженість підстав для накладення арешту на кошти відповідача нормами пункту 94.2 ст.94 цього Кодексу.

Таким чином, застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду, у цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Враховуючи викладене, та надані позивачем докази наявності у відповідача податкового боргу та відсутності майна, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена постанова скасуванню, а позов має бути задоволеним.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року у справі № 2а/0470/14881/12 - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби - задовольнити.

Накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгпромплюс" (ЄДРПОУ 37150623), що знаходяться на розрахункових рахунках у банку АКБ «НОВИЙ», МФО 305062, № 26008300639801, № 26007300639802 з метою забезпечення погашення податкового боргу у сумі 22385 (двадцять дві тисячі триста вісімдесят п'ять) грн. 13 коп..

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак