Ухвала суду № 40574997, 17.09.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 136/1084/14-ц Провадження № 22-ц/772/2403/2014Головуючий в суді першої інстанції Кривенко Д. Т.Категорія 50Доповідач Береговий О. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2014 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Берегового О. Ю.,

суддів: Панасюка О. С., Зайцева А. Ю.,

при секретарі: Руденко О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 04.07.2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину ,-

встановила:

ОСОБА_4 звернулась до Липовецького районного суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним чином:

18 лютого 2002 року між ними, як подружжям, було розірвано шлюб. Від даного шлюбу вони мають доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка змінила своє прізвище на "ОСОБА_5", на що вказує свідоцтво видане Відділом ДРАЦС Липовецького РУЮ Вінницької області.

На даний час ОСОБА_5 являється студенткою І курсу Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського денної форми навчання за спеціальністю "Психологія", з терміном навчання з 01.09.2013 року по червень 2017 року, у зв'язку із чим потребує матеріальної допомоги. Позивачка самотужки не має можливості утримувати дитину, забезпечувати її всім необхідним.

Відповідач працює неофіційно, а отже має регулярний дохід, відтак має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання доньки, яка продовжує навчання, проте у добровільному порядку такої допомоги не надає.

За наведених обставин позивачка просила суд стягнути з відповідача у примусовому порядку аліменти на її користь на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду і до закінчення дочкою навчання.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 04 липня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання повнолітньої дочки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі по 500 (п'ятсот) гривень щомісячно, без урахування часу канікул, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову 22.05.2014 року і до закінчення донькою навчання, але не більш, як до досягнення нею 23-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив зазначене рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з на ступного.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон ним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропуіцення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідно сини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосу ванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судо чинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослі джені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясу вання обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що шлюб між сторонами було припинено шляхом його розірвання 18 лютого 2002 року, на що вказує свідоцтво про розірвання шлюбу видане 18.02.2002 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Липовецького РУЮ Вінницької області, про що було зроблено запис за №23.

Батьками дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1, зазначено: батьком - ОСОБА_2, матір'ю ОСОБА_8

Як вбачається із свідоцтва про зміну мені серія НОМЕР_2 ОСОБА_5 змінила своє прізвище на "ОСОБА_5".

Із довідки виданої Вінницьким державним педагогічним університетом імені Михайла Коцюбинського від 19.03.2014 року за №19/50 вбачається, що ОСОБА_5 навчається у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського на І курсі денної форми навчання за спеціальністю "Психологія".

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Пунктом 20 постанови Пленуму від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

При цьому право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (ч. 3 ст. 199 СК України).

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про те, що у ОСОБА_4 виникло право на отримання аліментів для утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчатися після досягнення повноліття.

В поданій апеляційній скарзі апелянт ставив питання про скасування рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 04.07.2014 року посилаючись на те, що ОСОБА_4 не мала права звернення до суду про стягнення аліментів на утримання своєї дочки, оскільки остання з нею не проживає. Також зазначив, що суд першої інстанції стягнув аліменти з відповідача, саме на користь позивача, а не повнолітньої доньки.

З копій паспортів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 /а.с. 3, 4/, а також довідки виконавчого комітету Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області № 1771 від 14.08.2014 року /а.с. 8/ вбачається, що їх зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_1.

Проживання доньки в гуртожитку, про що свідчать надані Вінницьким державним педагогічним університетом ім. М. Коцюбинського довідки /а.с. 33-36/, обумовлене саме навчанням і не є її постійним місцем проживання. Проживання в гуртожитку потребує відповідної оплати і не свідчить про фінансову самостійність доньки від позивачки, в зв'язку з чим аліменти стягнуто саме на користь позивачки, на утриманні якої знаходиться повнолітня донька, яка навчається, що не суперечить закону і є правом суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач в даний час знаходиться у вкрай скрутному становищі, оскільки ніде не працює, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, здійснює догляд за своїм батьком, колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, врахував ці обставини.

Судом першої інстанції повно досліджено обставини справи, перевірено доводи і заперечення сторін, дано належну оцінку доказам та ухвалено рішення, яке відповідає матеріалам справи та вимогам закону. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 04.07.2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: