Постанова № 40574048, 18.09.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2014 року Справа № 813/4751/14

17 год. 45хв. Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О. ,

при секретарі судового засідання Дорош Х.Р.,

за участю представників сторін:

від позивача - Качмар В.М., Бакаленко О.І.

від відповідача - Каранець Р.В.

від третьої особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС-Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про визнання незаконними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТС-Україна» звернулося до суду з позовом в якому просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 27.05.2014 року № 0002462210/7763, № 0002452210/7762, № 000248/13-07-22-08/7740, № 000249/13-07-22-08/7742, №0003081702/7818.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту перевірки від 13.05.2014 р. №189/153/22-10/32484309 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.05.2014 року № 0002462210/7763 про донарахування 74436,00 грн. податку на прибуток та 18609,00 грн. штрафних санкцій; № 0002452210/7762 про донарахування 36015,00 грн. зобов'язання з податку на додану вартість та 9004,00 грн. штрафних санкцій; № 000248/13-07-22-08/7740 про донарахування 3390,88 грн. податку на прибуток іноземних юридичних осіб та 847,72 грн. штрафних санкцій; № 000249/13-07-22-08/7742 про донарахування 170,00 грн. штрафних санкцій; № 0003081702/7818 про донарахування 1070,25 грн. податку на доходи фізичних осіб та 267,56 грн. штрафних санкцій. Дані рішення прийняті на підставі висновків, що були зроблені податковим органом в ході перевірки Товариства з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, які є безпідставними, не ґрунтуються на фактичних обставинах та не відповідають нормам чинного законодавства.

За клопотанням ОСОБА_5, учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС-Україна», в порядку статті 53 КАС України, його залучено у дану справу в якості третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, пояснили, що безпідставно вказано, що підприємством занижено ціну реалізації виробничих приміщень, оскільки реалізація виробничих приміщень здійснювалась за ринковою ціною. Також безпідставно вказано про завищення витрат у сумі 213418 грн., оскільки Товариством було надано для перевірки акт виконаних робіт за грудень 2012 року складеного ТзОВ «Монтаженергопроект» 28 грудня 2012 року, на підставі якого позивачем було включено ці витрати до складу витрат, а виплати в 2013 році здійснювались на підставі акту виконаних робіт за грудень 2012 для погашення заборгованості. Що стосується твердження про завищення витрат у зв'язку із включенням до складу витрат на збут амортизаційних відрахувань, на виробничі приміщення, які були продані, то в даному випадку амортизація була нарахована на ці об'єкти нерухомого майна до моменту продажу, а після продажу майна було припинено нарахування амортизаційних витрат з наступного місяця після виведення майна з експлуатації. Крім того, безпідставним є твердження про те, що Товариством не утримано і не сплачено податок з доходів, виплачуваних на користь нерезидента, як оплата вартості фрахту в 2013 р., оскільки приватний підприємець AMPEX ANDRZEJ PASZCZETNIK ід. код 8151732538 є резидентом Республіки Польща, з якою укладено міжнародний договір України, а це є підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача, у судовому засіданні в якому був присутнім подав заперечення в якому, позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема що позивачем занижено ціну реалізації виробничих приміщень, Товариством не було надано жодних актів виконаних робіт складених ТзОВ «Монтаженергопроект» за період 2013 року. Також представник зазначив, що позивачем було включено до складу витрат на збут амортизаційних відрахувань, на виробничі приміщення, які були продані, та виведені з експлуатації. Крім того Товариством включено до складу витрат, витрати на електромонтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи по електропостачанню виробничих приміщень, що були реалізовані на ТзОВ «ОКАП». Що стосується того, що приватний підприємець AMPEX ANDRZEJ PASZCZETNIK ід. код 8151732538 є резидентом Республіки Польща, то даний факт має підтверджуватись довідкою, яка не була представлена до перевірки, та яка б підтверджувала що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Представник третьої особи, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить позов задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

З 23.04.2014 р. по 05.05.2014 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ІТС-Україна», з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.05.2014 року № 189/153/22-10/32484309(далі - акт перевірки). У висновках вказаного акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення Товариством вимог пп. 135.5.11 п.135.5. ст.135, п. 138.2. п.138.5., пп. 138.10.2 п.138.10 ст.138, пп. 139.1.9 п.139, п.146.15 ст.146, п.146.13 ст.146 Податкового Кодексу України, чим занижено податок на прибуток у сумі 74436 грн., порушено вимоги пп. 14.1.111, пп. 14.1.244 п.188.1 ст.188, п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу України, чим занижено податкове зобов'язання по ПДВ за березень 2013 р. у сумі 36015 грн., та порушено п.160.5. ст.160 Податкового Кодексу України, у зв'язку з тим, що позивачем не утримано і не сплачено податок з доходів, виплачуваних на користь нерезидента, як оплата вартості фрахту в 2013 р. в сумі 3390,88 грн.

На підставі акта перевірки від 13.05.2014 року № 189/153/22-10/32484309, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 27.05.2014 року № 0002462210/7763 про донарахування 74436,00 грн. податку на прибуток та 18609,00 грн. штрафних санкцій; №0002452210/7762 про донарахування 36015,00 грн. зобов'язання з податку на додану вартість та 9004,00 грн. штрафних санкцій; № 000248/13-07-22-08/7740 про донарахування 3390,88 грн. податку на прибуток іноземних юридичних осіб та 847,72 грн. штрафних санкцій; № 000249/13-07-22-08/7742 про донарахування 170,00 грн. штрафних санкцій; № 0003081702/7818 про донарахування 1070,25 грн. податку на доходи фізичних осіб та 267,56 грн. штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТзОВ «ОКАП» у 2013 році було укладено ряд договорів купівлі-продажу, а саме: Договір від 06.03.2013 року 9/10 частин будівлі складу ДОК літ. Б-1, пл.877,7 м.кв., на суму 956447 грн.; Договір від 13.03.2013 року 1/10 частини будівлі складу ДОК літ. Б-1, пл.877,7 м.кв., на суму 106271 грн.; Договір від 06.03.2013 року 9/10 частин КПП ДОК літ. В-1, на суму 52299 грн.; Договір від 13.03.2013 року 1/10 частини КПП ДОК літ. В-1, на суму 5811 грн.; Договір від 05.06.2013 року 1/2 частин будівлі складу ГЗМ ДОК літ. Г-1, пл.43,3 м.кв., на суму 19229 грн.; Договір від 06.06.2013 року 1/2 частин будівлі складу ГЗМ ДОК літ. Г-1, пл.43,3 м.кв., на суму 19229 грн.; Договір від 05.06.2013 року 1/2 частини приміщення, пл.124,4 м.кв., на суму 50919,5 грн.; Договір від 06.06.2013 року 1/2 частини приміщення, пл.124,4 м.кв., на суму 50919,5 грн.; Договір від 05.06.2013 року 1/2 частини будівлі складу алюмінієвого літ. Д-1, пл. 330,6 м.кв., на суму 53524 грн.

Відповідно до висновків ПП «Компанії «Експерт» про вартість нерухомого майна від 04.03.2013 року оціночна вартість будівлі складу ДОК літ. Б-1, пл.877,7 м.кв. становила 1062719 грн.; КПП ДОК літ. В-1 - 58111 грн.; будівлі складу ГЗМ ДОК літ. Г-1, пл.43,3 м.кв. - 38458 грн.; приміщення, пл.124,4 м.кв. - 101839 грн.; будівлі складу алюмінієвого літ. Д-1, пл. 330,6 м.кв. - 107048 грн. Відповідно до ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», встановлення визначення вартості майна на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами є результатами практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Тобто, беручи до уваги висновки ПП «Компанії «Експерт» про вартість нерухомого майна від 04.03.2013 року та укладенні договори купівлі-продажу, вартість за яку було реалізовано приміщення і оціночна вартість є ідентичними. ДПІ не є суб'єктом оціночної діяльності, тому твердження про заниження вартості, викладені в акті перевірки є безпідставними. Реалізація виробничих приміщень здійснювалась за ринковою ціною та з дотриманням усіх вимог чинного законодавства, жодних належних доказів, що підтверджують заниження ціни реалізації виробничих приміщень, відповідачем не надано, а тому твердження відповідача, про те що підприємством занижено ціну реалізації виробничих приміщень на суму електромонтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт по електропостачанню цих приміщень в розмірі 214019,16 грн. в т.ч. ПДВ 35669,86 грн., є безпідставними та такими що не відповідають дійсності.

Що стосується, віднесення позивачем до складу витрат електромонтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт по електропостачанню виробничих приміщень в розмірі 214019,16 грн. в т.ч. ПДВ 35669,86 грн., що виконувались ТзОВ «Монтаженергопроект» відповідно до договору №24/10/12-01 від 24.10.2012 року, то в даному випадку судом встановлено, що частина робіт та матеріалів стосуються не самих виробничих приміщень, які були продані ТзОВ «ОКАП», а території та інших об'єктів, які на цій території розташовані і продовжували використовуватись ТзОВ «ІТС-Україна» після відчуження нерухомого майна. Крім того, віднесення всієї суми - 178349 грн. до витрат передбачене п.146.12. ст.146 Податкового Кодексу України, згідно якої сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

В акті перевірки вказано, що вході перевірки встановлено взаємовідносини між ТзОВ «ІТС-Україна» та ТзОВ «Монтаженергопроект», при цьому інспекторам не надавались будь-які акти виконаних робіт за період 2013 року, у зв'язку з цим, відсутнє підтвердження фактичного виконання робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, а зокрема з долучених Договору №24/10/12-01 від 24.10.2012 року укладеного між ТзОВ «ІТС-Україна» та ТзОВ «Монтаженергопроект» та акту виконаних робіт за грудень 2012 року складеного 28 грудня 2012 року, роботи що виконувались ТзОВ «Монтаженергопроект» були виконані в грудні 2012 року. Натомість в 2013 році жодних робіт не виконувалось, а всі суми що сплачувались ТзОВ «ІТС-Україна» були перераховані на підставі акту виконаних робіт саме за грудень 2012 року, для погашення заборгованості за роботи що були виконанні ще в 2012 році, отже на думку суду ці витрати мають бути включені до складу витрат.

З акту перевірки вбачається, що позивачем включено до складу витрат на збут 18402 грн. амортизаційних відрахувань, з яких 5262 грн. - на виробничі приміщення, які були продані в березні 2013 року, 9060 грн. на виробничі приміщення, які були продані в червні 2013 року та на інше нереалізоване майно.

Відповідно до п.146.15 ст.146 Податкового Кодексу України, нарахування амортизації окремого об'єкта припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем виведення з експлуатації такого об'єкта основних засобів або передачі його до складу невиробничих необоротних матеріальних активів за рішенням платника податку або суду.

Судом встановлено, що позивачем було нараховано амортизацію на ці об'єкти нерухомого майна станом на перше число місяця і включено до складу витрат, а після продажу майна припинено нарахування амортизаційних витрат з наступного місяця після виведення майна з експлуатації. Зокрема, із оборотно-сальдових відомостей по рахунку 131 за березень та квітень 2014 року вбачається, що амортизація на основні засоби «будівля складу ДОК-1 Б» в розмірі 4993,45 грн. та приміщення КПП в розмірі 268,29 грн. нараховувалась за березень 2013 року і у зв'язку із продажем в березні 2013 року не нараховувалась за квітень 2013 року. З оборотно-сальдових відомостей по рахунку 131 за червень та липень 2014 року вбачається, що амортизація на основні засоби «будівля складу алюмінієвого В-1» в розмірі 345,00 грн., «будівля складу алюмінієвого Д-1» в розмірі 369,77 грн. «будівля складу ГЗМ Г-1» в розмірі 157,54 грн., «розчинний вузол Б-2 в розмірі 5184,07 грн. «склад Б-1 в розмірі 1927,19 грн. та склад Д-1 в розмірі 1067,31грн. нараховувалась за червень 2013 року і у зв'язку із продажем у червні 2013 року не нараховувалась за липень 2013 року.

Отже висновки відповідача про завищення Товариством витрат у зв'язку із включенням до складу витрат на збут 18402 грн. амортизаційних відрахувань не відповідають дійсності, оскільки амортизаційні витрати на приміщення, що були продані здійснювались до першого числа наступного місяця після виведення майна з експлуатації, що відповідає нормам п.146.15 ст.146 Податкового Кодексу України.

Крім того, суд прийшов до висновку, що твердження відповідача (ст. 27 акту перевірки), про те що позивачем занижено податкове зобов'язання по ПДВ за березень 2013 року на суму 36015 грн., теж не відповідає дійсності, оскільки вказана сума виникла лише у зв'язку із бухгалтерською помилкою, допущеною в уточнюючому розрахунку при коригуванні даних нової звітної декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року. Вищенаведене підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість позивача за березень 2013 року та уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2013 року.

Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.2 статті 198 Податкового Кодексу України: Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

Тобто, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. Право на нарахування податкового кредиту виникає в момент списання коштів з рахунку платника або в момент отримання товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, а не у час їх декларування. Відтак, висновок перевіряючих про заниження податкового зобов'язання з ПДВ за березень 2013 року в сумі 36015 грн. є помилковим.

Відповідно до положень п.14.1.260 ст.14 Податкового кодексу України, фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для:перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Відповідно до п.160.5 ст. 160 Податкового кодексу України, сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, є він платником цього податку чи ні, а також є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Проте, суд звертає увагу, що відповідно до положень п.103.4 ст.103 Податкового кодексу України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом довідки або нотаріально засвідченої копії, яка засвідчує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Між Урядом України і Урядом Республіки Польща укладена Конвенція про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 12.01.1993 року.

Судом досліджено, долучену до матеріалів справи довідку, та встановлено, що приватний підприємець ANDRZEJ PASZCZETNIK іден. код 8151732538 є резидентом Республіки Польща, такі ж самі дані в тому числі ідентифікаційний код, вказані в договорі про надання транспортних послуг автомобільного перевезення №2 від 14.05.2014 року, тобто AMPEX та ANDRZEJ PASZCZETNIK є одним і тим же підприємцем та безсумнівно є резидентом Республіки Польща, що в свою чергу підтверджує безпідставність донарахування відповідачем податку з доходів, виплачуваних на користь нерезидента в розмірі 3390,80 грн.

Суд у свою чергу звертає увагу, що скасування донарахування податку на прибуток,зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток іноземних юридичних осіб тягне за собою, і скасування штрафних санкцій, що були нараховані на дані суми.

Водночас, суд доходить до висновку, що слід відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення №0003081702/7818 про донарахування 1070,25 грн. податку на доходи фізичних осіб та 267,56 грн. штрафних санкцій, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, а позивачем не наведено жодних фактів, що спростували б висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, викладені у акті перевірки та в запереченнях на позовну заяву.

Згідно ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд акцентує увагу на практиці Європейського суду з прав людини. Так, у п.110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберга таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасовувати оскаржувані рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об"єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності донарахування йому суми грошового зобов"язання по податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України,податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова від 27.05.2014 року №0002462210/7763, №0002452210/7762, №000248/13-07-22-08/7740, №000249/13-07-22-08/7742 є протиправними та підлягають до скасування. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова від 27.05.2014 року №0002462210/7763, № 0002452210/7762, № 000248/13-07-22-08/7740, № 000249/13-07-22-08/7742.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС-Україна» сплачений судовий збір в сумі 258,89 грн.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 23.09.2014 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна