Рішення № 40573701, 19.09.2014, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

19.09.2014

Справа № 336/405/14-ц

Пр. № 2/336/790/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозовій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення безпідставно списаних грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно списаних з її карткового рахунку грошових коштів у сумі 458 грн. 80 коп.

В позові зазначає, що має банківський рахунок НОМЕР_2, який обслуговується відповідачем за договором банківського рахунку, укладеному сторонами 1 жовтня 2013 року. 6 грудня 2013 року вона отримала грошовий переказ «Юністрім» у сумі 458 грн. 80 коп., що підтверджується чеком терміналу, розташованого в Шевченківській філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», проте отримати ці кошти в банкоматі того ж відділення в той же день не змогла через відсутність коштів на рахунку. Причини списання грошових коштів позивачці не пояснили ані у відділенні банківської установи, ані в головному офісі, куди вона звернулася 9 грудня 2013 року. Розпорядження про списання грошових коштів, в тому числі про договірне списання, вона банку не надавала. У зв'язку з викладеним просить про визнання дій відповідача щодо списання грошових коштів незаконними, стягнення з відповідача цієї суми.

В судовому засіданні підтримала вимоги позову. Просить про ухвалення рішення на її користь.

Представник відповідача в судовому засіданні 13 травня 2014 року проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що 27 квітня 2007 року сторони уклали договір кредитування, відповідно до умов якого позивач отримала кредит у розмірі 3000 грн. зі сплатою тридцяти відсотків річних на суму залишку заборгованості. Кредит надавався у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку, а договір складається з заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою. Оскільки зобов'язання за вказаним договором позичальником не виконані, між тим відповідно до п. 4.6 Умов надання банківських послуг позичальник поручає банку здійснювати списання грошових коштів з усіх поточних рахунків в валюті кредиту, в межах сум, які підлягають сплаті банку, при настанні термінів платежів, спірна сума була правомірна списана банком відповідно до умов договору між сторонами за умови наявності заборгованості у позивача в сумі 10620 грн. 03 коп.

В судове засідання 16 вересня 2014 року представник відповідача не з'явився, надавши письмове звернення з проханням вирішувати справу у його відсутність, що в силу ст. ст. 158, 169 ЦПК України зумовило проведення судового розгляду без участі представника відповідача, а також письмові заперечення проти доповненого позову.

З письмових заперечень представника банківської установи випливає, що списання грошових коштів з карткового рахунку позивачки 6 грудня 2013 року сталося у відповідності до вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, згідно із п. 1.4 якої договірне списання - це списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, і таке списання відповідає положенням ст. 1071 ЦК України про те, грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження у випадках, встановленим договором між банком та клієнтом. Так як в наведеному пункті Умов надання банківських послуг міститься положення про дозвіл позичальника на списання грошових коштів з будь-якого його рахунку у випадку наявності заборгованості за договором кредитування, списання суми у 458 грн. 80 коп. грунтується на договорі між сторонами, відповідає вимогам «Інструкції…» та закону. Оскільки в силу п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг сторони домовились, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання, але якщо жодна із сторін на заявляє про його припинення, він автоматично продовжується на такий самий строк, позивач не надав банку заяву про закриття карткового рахунку, договір про надання банківських послуг, в тому числі п. 4.6 Умов надання банківських послуг, продовжує діяти.

У зв'язку з викладеним представник відповідача просить про залишення позову без задоволення (а. с. 80-81).

Позивач в судовому засіданні 16 вересня 2014 року, заперечуючи проти тверджень про право відповідача на безспірне списання грошових коштів з будь-якого рахунка позичальника у зв'язку із заборгованістю за кредитним договором, заявила, що строк дії договору про отримання споживчого кредиту сплив 27 квітня 2008 року, і не лише безспірне списання, а навіть звернення з вимогою про повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суперечить змісту ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Більш того, по мірі спливу строку дії договору кредитування від 27.04.2007 року вона повністю розрахувалася з банківською установою, платіжну картку з того часу не використовує, про наявність заборгованості вперше дізналася, коли звернулася до суду за захистом свого права. Вимоги про стягнення заборгованості банківська установа не висувала ані в позасудовому порядку, ані в суді, рівно як і не надавала відомості про її розмір, тому сума заборгованості не є безспірною, а позивач не може погодитися з її списанням в односторонньому порядку.

У зв'язку з викладеним просить про задоволення позову.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Як встановлено судом, на банківський рахунок позивача НОМЕР_2 о 10 годині 51 хвилині 6 грудня 2013 року зараховано переказ у сумі 458 грн. 80 коп., а о 10 годині 55 хвилин цього ж дня ОСОБА_1 відмовлено в отриманні цих коштів через відсутність грошей на рахунку (а. с. 6).

Відповідно до ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

В силу ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується прийняти і зарахувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком, банк не має права визначати та контролювати напрямки використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Як випливає із змісту ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження, за виключенням, коли грошові кошти можуть бути списані без розпорядження клієнта, а саме: на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Пунктом 5.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті встановлено, що примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі (орган державної виконавчої служби) на підставі виконавчих документів, установлених законами України.

Наведені положення цивільного законодавства свідчать про можливість списання грошових коштів з рахунка його володільця лише за його розпорядженням або на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом, тобто договором банківського рахунку.

Між тим відповідачем не надано суду фактичних даних про те, що умови саме договору банківського рахунку між сторонами містять право на списання коштів без дозволу клієнта, тому суд погоджується з тим, що списання 458 грн. 80 коп. 6 грудня 2013 року з банківського рахунку позивача НОМЕР_2 є безпідставним.

Згідно із п. 4.6 Умов та правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору, клієнт доручає банку здійснювати списання з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах сум, що належать сплаті банку за цим договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з карткового рахунку у випадку настання строків платежів по іншим договорам клієнта в розмірах, визначених цими договорами.

Що стосується тверджень представника відповідача про право банка на списання грошових коштів з банківського рахунку позивачки на виконання умов іншого договору, суд не може погодитися з їхньою обґрунтованістю, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 27 квітня 2007 року сторони уклали договір кредитування (а. с. 26-27), який є публічним договором і до якого застосовуються правила законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до п. 9.12, договір між сторонами діє протягом дванадцяти місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на той самий строк (а. с. 33).

Виходячи з наведеного положення договору між сторонами, дія договору не може простиратися на строк пізніший, ніж 27 квітня 2009 року (12 місяців до 27 квітня 2008 року + той самий строк, а саме: 12 місяців).

Відповідно до п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Як випливає з роз'яснень у пункті 31 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.12.2012 року, при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк, а згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

За змістом ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю в три роки, перебіг якого починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи з викладеного, початок давності для стягнення платежів за договором кредитування між сторонами слід обчислювати з моменту невиконання позичальником своїх зобов'язань, які, як встановлено судом, вона припинила виконувати у 2008 році.

Навіть якщо виходити з того, що кредитний договір між сторонами діяв до 27 квітня 2009 року, оскільки за спливом дванадцяти місяців ніхто із сторін не заявив про припинення його дії, в усякому випадку списання грошових коштів у грудні 2013 року без дозволу клієнта і без звернення до суду є таким, що посягає на встановлену законом позовну давність, а тому в силу наведених положень законодавства про захист прав споживачів є неприпустимим.

При цьому суд не погоджується з твердженнями представника позивача про те, що за умови відсутності заяв сторін про припинення договору кредитування він (договір) відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг продовжує діяти до теперішнього часу, оскільки саме з наведеного пункту можна вивести, що договір лонгується на такий же строк лише один раз, а існування договірних відносин без обмеження строку означало б істотне звуження прав позичальника, за яких всупереч принципам розумності, справедливості і законності відбувалося б необмежене нарахування заборгованості за договором.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі безпідставного списання банком з рахунка клієнта банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити проценти та відшкодувати збитки, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для списання грошових коштів без дозволу володільця рахунка, у зв'язку з чим вважає за необхідне захистити право позивачки в обраний нею спосіб.

Відповідно до правил цивільного процесуального законодавства судовий збір, пільги щодо сплати якого є у позивача, підлягає стягненню з відповідача у доход держави.

Керуючись ст. ст. 254, 256, 257, 261, 1066, 1067, 1071, 1073 ЦК України, ст.ст. 10, 59, 88, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Визнати дії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» щодо списання грошових коштів в розмірі 458 грн 80 коп. з карткового рахунку НОМЕР_2 незаконними.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпропетровськ ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 458,80 грн. як безпідставно списані з карткового рахунку НОМЕР_2.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпропетровськ ЄДРПОУ 14360570) на користь держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання в суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в залі судового засідання під час проголошення рішення, - в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя О.В. Щаслива