Постанова № 40573367, 17.09.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2014 року № 813/3939/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судових засідань Цар Х.М.,

представника позивача Синявської-Чаус О.О., Захарчука І.В.,

представник відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "Лада-сервіс" про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовною заявою до приватного підприємства "Лада-сервіс" про стягнення заборгованості в сумі 3082,32 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за 2012-2013 роках середньооблікова чисельність працюючих у відповідача становила 8 осіб, що зобов'язувало відповідача створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, проте з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність відсутня. Таким чином кількість робочих місць незайнятих інвалідами на підприємстві теж відсутня, жодної особи-інваліда не було працевлаштовано, чим порушено норми ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та не сплачено відповідні штрафні санкції.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи, заперечень по суті позовних вимог не надав, а тому справа розглядається на основі наявних доказів, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 71 КАС України.

Заслухавши присутнього представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Судом встановлено, що відповідач приватне підприємство "Лада-сервіс" зареєстроване як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в фонді соціального захисту інвалідів та використовує найману працю фізичних осіб.

З матеріалів справи судом встановлено, що середньооблікова чисельність працівників ПП "Лада-сервіс", що використовувалась відповідачем у 2012-2013 роках становила 8 осіб, з них 0 осіб інваліди. Відповідно, норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів для зазначеного підприємства становить 1 особа у 2012-2013 роках.

Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.

Поняття робоче місце інваліда, спеціальне робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 06.10.2005 року № 2961-IV (набрав чинності з 01.01.2006 року), і розуміється як робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875-XII (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону, а саме: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Основні правила визначення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та застосування штрафних санкцій за невиконання цього нормативу встановлено статтями 19, 20 Закону.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до частини другої статті 19 даного Закону України покладається на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю.

Частиною 1 ст. 20 даного Закону України встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 даного Закону України порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" від 10.02.2007 року № 42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 року за № 117/13384 звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.

Судом встановлено, що норматив робочих місць відповідача для забезпечення працевлаштування інвалідів становив 1 особу. Однак фактично не працевлаштовано жодної особи-інваліда, будь-яких доказів щодо інформування відповідних державних органів про готовність та наявність можливості працевлаштування особи-інваліда підприємством суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що ухвалою суду від 14.07.2014 року за клопотанням представника відповідача було зупинено провадження у справі для надання часу відповідачу надати додаткові докази в обгрунтування заперечень на адміністартивний позов. Однак впродовж наданого відповідачу часу і станом на 17.09.2014 року відповідачем не було надано суду жодних додаткових доказів в обгрунтування заперечень на адміністративний позов.

Розрахунком заборгованості по сплаті до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій та пені за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2012-2013 роки визначено суму штрафних санкцій в розмірі 14 531 грн, в тому числі пеня в сумі 929,14 грн.

Станом на дату судового засідання відповідач вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не виконав, вказану суму заборгованості не сплатив, а отже позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ПП "Лада-сервіс", не було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, наслідком чого є наявність вини в діях останнього.

За наведених обставин, суд вважає, що позов підставний і обґрунтований, а тому підлягає до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, зокрема, частини 4, судові витрати у формі судового збору з відповідача стягувати не належить.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Лада-сервіс" (81300, м. Мостиська, вул. Промислова, 22, ЄДРПОУ 20811893) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (79000, м. Львів, пл. Маланюка, 6, ЄДРПОУ 38008294) заборгованість в розмірі 14 531 (чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять одна) грн. 26 коп.

Судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 22.09.2014 року.

Суддя Сидор Н.Т.