Постанова № 40573341, 11.09.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2014 року 810/4763/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Глазун Т.О.,

представника позивача - Кривошея О.І.

представника відповідача - Завальської С.В.,

за позовом приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 10»до проПереяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство «Будівельно-монтажне управління № 10» з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2014 № 0005422210 та № 0005432210, якими позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 227313,00 грн. та нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 135988,50 грн. відповідно.

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновок податкового органу про:

повторне віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, задекларованих у минулих періодах та відсутніх у позивача під час проведення планової перевірки у січні 2013 року, що, як наслідок, призвело до завищення позивачем податкового кредиту на суму 229915,07 грн.

безпідставне формування позивачем податкового кредиту на суму 12285,67 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Іскандер Армафіт». На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «БМУ №10» та ТОВ «Іскандер Армафіт» є фіктивними та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки:

повторного віднесення до податкового кредиту податкових накладних, виписаних контрагентами позивача у 2012 році на суму ПДВ 229915,07 грн. (період, що підлягав плановій перевірці у січні 2013 року) не відбувалось. На час попередньої перевірки таких податкових накладних дійсно на підприємстві не було (визначене податковим органом на підставі вказаного факту грошове зобов'язання сплачено позивачем добровільно), проте, у січні 2013 року їх знайшли та у відповідності до норм чинного законодавства (з урахування 365-ти денного терміну з моменту виписки) віднесли до податкового кредиту;

по взаємовідносинам з ТОВ «Іскандер Армафіт» операції з поставки контрагентом товару мали реальний характер. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, а тому ПП «БМУ №10» правильно визначило податкові зобов'язання з податку на додану вартість по вказаним взаємовідносинам.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Приватне акціонерне товариство «Будівельно-монтажне управління № 10» є юридичною особою, що зареєстрована Яготинською районною державною адміністрацією 22.08.1995.

Взято на податковий облік в органах ДПС 22.08.1995 за № 37, перебуває на обліку в Переяслав-Хмельницькій ОДПІ.

У квітні 2014 року на підставі наказу Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 13.03.2014 № 169 посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 01.03.2013, за результатами якої було складено Акт від 10.04.2014 № 216/2200/03083417.

Перевіркою встановлено порушення позивачем положень пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 14888,00 грн. та до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 227313,00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на твердженнях, що:

позивачем повторно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, задекларованих у минулих періодах, що, як наслідок, призвело до завищення позивачем податкового кредиту на суму 229915,07 грн.

позивачем безпідставно сформовано податковий кредит на суму 12285,67 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Іскандер Армафіт». На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «БМУ №10» та ТОВ «Іскандер Армафіт» є фіктивними та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди.

У ході перевірки посадовими особами відповідача було використано дані Акта Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції від 08.01.2013 № 1/2200/03083417, відповідно до якого було встановлено, що у вересні 2011 року та у період з липня 2012 року по вересень 2012 року позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 240505,40 грн., не підтверджену оригіналами податкових накладних.

За наслідками перевірки Яготинською МДПІ було винесено відповідне податкове повідомлення-рішення, яким нараховані позивачу грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 240505,40 грн. на штрафні санкції у розмірі 60126,25 грн.

У січні 2013 року позивач найшов оригінали вищенаведених податкових накладних та знову відніс по податкового кредиту суми ПДВ у складі зазначених податкових накладних на суму 229915,07 грн. (за мінусом двох податкових накладних по взаємовідносинам з ТОВ «Будмашпост» та ТОВ «Фієста», які не знайшли).

Податковий орган вважає, що вчинивши вищенаведені дії, позивач повторно відніс до складу податкового кредиту податкові накладні, вже задекларовані підприємством у минулих періодах, що призвело до завищення ПП «БМУ №10» податкового кредиту на суму 229915,07 грн.

Також, у ході перевірки податковим органом використано дані Акта ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 16.08.2013 № 177/26-52-22-02/37054156 «Про проведення зустрічної звірки ТОВ «Іскандер Армафіт» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «КПД-Будтехніка»», відповідно до якого встановлено ТОВ «КПД-Будтехніка» (контрагент контрагента позивача) відсутнє за місцезнаходженням, у товариства відсутні основні фонди, майно та трудові ресурси, а відтак не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «КПД-Будтехніка» та ТОВ «Іскандер Армафіт».

Оскільки придбаний у ТОВ «КПД-Будтехніка» товар ТОВ «Іскандер Армафіт» продало позивачу, відповідач дійшов висновку про фіктивність господарських відносин між позивачем та ТОВ «Іскандер Армафіт» по ланцюгу.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.04.2014 № 0005422210 та № 0005432210, якими позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 227313,00 грн. та нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 135988,50 грн. відповідно.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, щопідтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон України від 16.07.1999 №996-ХІV) визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що право на включення до складу податкового кредиту певних сум виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Судом встановлено, що у вересні 2011 року та у період з липня 2012 року по вересень 2012 року позивачем на підставі виписаних ТОВ «Фієста», ПП «ОСОБА_4», ПП «Цемент», ПП «Буденергоресурс», КП «Яготинський ВУВКГ», ТОВ «Гуд Трейд» податкових накладних було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 240505,40 грн.

Під час планової перевірки підприємства у січні 2013 року (Акт від 08.01.2013 № 1/2200/03083417) на вимогу податкового органу позивач не зміг надати оригінали вищезазначених податковий накладних, а тому, податковий орган дійшов висновку про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту на суму 240505,40 грн. на підставі вказаних податкових накладних.

За наслідками перевірки Яготинською МДПІ було винесено відповідне податкове повідомлення-рішення від 11.01.2013 № 0000012300, яким нараховані позивачу грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 240505,40 грн. на штрафні санкції у розмірі 60126,25 грн.

При цьому, суд зазначає, що позивач повністю погодився з позицією податкового органу, висвітленою в Акті перевірки від 08.01.2013 № 1/2200/03083417 та сплатив нараховані штрафні санкції у розмірі 60126,25 грн. та грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 10590,33 грн. (по взаємовідносинам з ТОВ «Будмашпост» та ТОВ «Фієста», оскільки податкові накладні по цим відносинам дійсно були відсутні і знайдені у подальшому не були). Факт сплати підтверджується копією платіжного доручення від 21.01.2013 № 270.

Проте, в кінці січня 2013 року (вже після підписання Акта перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення) позивачем було знайдено оригінали податкових накладних, виписаних вищенаведеними контрагентами у період з липня 2012 року по вересень 2012 року на загальну суму ПДВ 229915,07 грн. (на решту суму грошового зобов'язання, нарахованого під час попередньої перевірки).

Користуючись своїм правом, встановленим статтею 198 Податкового кодексу, позивачем було віднесено зазначену суму ПДВ до податкового кредиту у декларації за грудень 2012 року (подана наприкінці січня 2013 року).

Зазначений факт також висвітлено в Акті перевірки від 10.04.2014 № 216/2200/03083417.

При цьому, після подання декларації з ПДВ за грудень 2012 року у позивача зник обов'язок сплатити суму грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2013 № 0000012300, оскільки решта самостійно не сплаченої суми (а саме: 229915,07 грн.) була «перекрита» декларуванням у січні 2013 року податкового кредиту на таку ж суму. Зазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією зворотного боку облікової картки ПП «БМУ № 10» та декларацією з ПДВ позивача за грудень 2012 року.

Тобто, повторного віднесення одних і тих самих сум ПДВ до податкового кредиту не відбувалось, оскільки раніше задекларований позивачем податковий кредит на суму 229915,07 грн. по взаємовідносинам з контрагентами за період з липня 2012 року по вересень 2012 року було «знято» податковим органом за наслідками планової перевірки Акт від 08.01.2013 № 1/2200/03083417, що відображено в зворотному боці облікової картки ПП «БМУ № 10».

Наведене спростовує твердження податкового органу про завищення позивачем сум податкового кредиту за грудень 2012 року.

Щодо твердження податкового органу про безтоварність господарських відносин між позивачем та ТОВ «Іскандер Армафіт», суд зазначає наступне.

22 травня 2012 року між позивачем та ТОВ «Іскандер Армафіт» укладено договір поставки (без номера), відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «Іскандер Армафіт») брав на себе зобов'язання поставити позивачу товар, визначений у видаткових накладних (труби, муфти, радіатори).

На підтвердження дійсної поставки товарів позивачем надано податкову накладну від 23.05.2012 № 78 (том 1, а.с.167), видаткову накладну, специфікацію до договору та рахунок фактуру.

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 73714,01 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

За наслідками здійснення вищезазначеної господарської операції позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у складі ціни поставлених контрагентом товарів у розмірі 12285,67 грн.

Дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що поставка товарів ТОВ «Іскандер Армафіт» та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковою накладною, видатковою накладною та банківською випискою.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ПП «БМУ № 10» понесло реальні витрати на оплату поставлених ТОВ «Іскандер Армафіт» товарів. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується банківською випискою та податковою накладною. Суд звертає увагу, що позивачем надано суду належним чином засвідчені копії усіх вищенаведених первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки контрагентом товарів.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача був зареєстрованою юридичною особою та був платником податку на додану вартість.

В Акті перевірки не має жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Іскандер Армафіт» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням наданих представником позивача та досліджених судом первинних документів, а саме: податкової накладної, видаткової накладної, специфікації, рахунку фактури, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Іскандер Армафіт».

А відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Іскандер Армафіт».

З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставин, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вказаними операціями, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Іскандер Армафіт».

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що твердження податкового органу про порушення позивачем положень пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу є помилковими.

Це означає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача від 25.04.2014 № 0005422210 та № 0005432210 прийняті безпідставно, а тому підлягають скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області від 25.04.2014 № 0005422210 та № 0005432210

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 10» сплачений судовий збір у розмірі 271 (двісті сімдесят одна) гривня 98 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 вересня 2014 р.