Постанова № 40572706, 09.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Справа№ 5011-65/10455-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Яковлєва М.Л.

за участю представників:

від прокуратури: не з'явився,

від позивача-1: представник - Калюжний А.П. - за довіреністю,

від позивача-2: представник - Калюжний А.П. - за довіреністю,

від позивача-3: представник - Жданов Д.О. - за довіреністю,

від відповідача: представник - Дработенко Ю.О. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А2215

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2013 р.

у справі № 5011-65/10455-2012 (суддя Головіна К.І.)

за позовом заступника Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України,

2. Військової частини А2215,

3. Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вастон", м. Вінниця (попереднє найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц")

про припинення договору оренди та повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 р. заступник Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини А2215, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц" про визнання таким, що припинив свою дію договору №43 від 22.04.2005 р., витребування з користування відповідача орендованого у Військової частини А2215 майна, яке йому було передано відповідно до умов договору №43 від 22.05.2005 р., зобов'язання відповідача актом прийому-передачі повернути Військовій частині А2215 майно, набуте на підставі акту прийому-передачі від 22.04.2005 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що термін дії договору оренди № 43 від 22.04.2005 р., що був укладений між Військовою частиною А-2215 та відповідачем, припинив свою дію 22.04.2010 р., тому майно, передане в тимчасове платне користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц", підлягає поверненню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2013 р. у справі №5011-65/10455-2012 відмовлено у позові Заступника Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини А 2215, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц" про припинення договору оренди та повернення орендованого майна, стягнуто солідарно з Міністерства оборони України, Військової частини А-2215, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в сумі 2146 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Військова частина А2215 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, прийнято з порушенням норми матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує правомірність оскаржуваного рішення та просить залишити його без змін.

Також, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить замінити відповідача по даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафто-комерц» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 143, кв. 23, ідентифікаційний код 25392930) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вастон» (21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, 59-а, кв. 49, ідентифікаційний код 25392930).

До відзиву на апеляційну скаргу додана копія протоколу №6 Загальних зборів учасників ТОВ «Нафто-комерц» код ЄДРПОУ 25392930, з якого вбачається, що зборами вирішено, зокрема, змінити найменування та місцезнаходження відповідача.

У відповідності до роз'яснень, що викладені у п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», із змінами і доповненнями, за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

У зв'язку з тим, що була здійснена заміна найменування відповідача, колегія суддів зазначає про це в описовій частині постанови.

Представники позивачів в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Прокуратура явку свого представника в судове засідання не забезпечила, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представника прокуратури в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2005 р. між Військовою частиною А-2215 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вастон", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц" (орендар) був укладений договір оренди № 43 (договір).

У відповідності до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає на підставі дозволу № 153/148/540 від 29.09.2003 р. начальника служби пального Головного командування ВПС ЗСУ полковника Односталко В.С. в строкове оплатне користування обладнання та резервуарний парк, які входять в експлуатаційний комплект складу паливно-мастильних матеріалів, розміщене за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Соцмістечко, що знаходиться на балансі в/ч А-2215, вартість якого визначена згідно з актом експертної оцінки і становить (без ПДВ) станом на 31.01.2005 р. 89135,00 грн.; ПДВ - 17827,00 грн. Вартість об'єкта оцінки з урахуванням ПДВ становить: 106962,00 грн.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

У пунктах 2.5, 2.6 договору передбачено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.5 договору після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право перед іншими суб'єктами підприємницької діяльності на його продовження на вищезазначених цим договором умовах на новий термін, або на придбання орендованого майна за залишковою вартістю.

Згідно п. 7.1 договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з розділом 1 цього договору по акту приймання-передачі майна, який підписується сторонами одночасно з цим договором.

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 22 квітня 2005 року до 22 квітня 2010 року.

Пунктом 10.6 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

22.04.2005 р. між сторонами був підписаний акт прийому-передачі військового майна, яке входить в експлуатаційний комплект складу паливно-мастильних матеріалів та знаходяться за адресою: м. Бориспіль, в/містечко № 1.

У позовній заяві вказано, що зазначений договір оренди № 43 від 22.04.2005 р. припинив свою дію, а тому відповідач зобов'язаний повернути Військовій частині А-2215 майно, що передане в оренду, шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі.

Однак, до спірного договору оренди № 43 сторони уклали додаткові угоди, а саме: додаткову угоду № 5 від 11.02.2009 р. та додаткову угоду № 7 від 01.07.2009 р.

Згідно з додатковою угодою № 5 від 11.02.2009 р. сторони замінили орендаря правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц" та уточнили об'єкт оренди, а додатковою угодою № 7 від 01.07.2009 р., укладеної між Військовою частиною А-2215 та відповідачем, був продовжений строк дії договору оренди № 43 від 22.04.2005 р. на той самий строк і на тих же умовах.

Зокрема, пунктом 6 додаткової угоди № 7 визначено, що у зв'язку із відсутністю заяв жодної із сторін про припинення або зміну договору оренди № 43 від 22.04.2005 р., у відповідності до його п. 10.6, сторони вважають договір подовженим на той самий строк та на тих самих умовах. Орендодавець на момент підписання цієї угоди підтверджує належне виконання орендарем своїх зобов'язань за договором, та відсутність претензій до орендаря.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги твердження позивачів про те, що додаткова угода № 7 від 01.07.2009 р. Військовою частиною А-2215 не підписувалась. Факт підписання та обізнаності позивача-2 про умови цієї угоди підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи № 8273/13-32/8274/13-33/10122/13-33 від 18.10.2013 р., проведеною за згодою сторін у даній справі.

За таких обставин, строк дії договору оренди № 43 від 22.04.2005 р. був сторонами продовжений та Військова частина А-2215 дала погодження на його пролонгацію на тих же умовах і на той же строк, а, отже, спірний договір не припинив свою дію.

Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції закону на час спірних правовідносин) відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Статтею 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Орендоване майно (крім таких видів нерухомого майна, як приміщення, частини будівель, споруд, а також іншого окремого індивідуально визначеного майна) включається до балансу орендаря із зазначенням, що це майно є орендованим. Орендовані приміщення, частини будівель, споруд та інше окреме індивідуально визначене майно залишаються на балансі підприємства чи господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), із зазначенням, що це майно передано в оренду, та зараховується на позабалансовий рахунок орендаря із зазначенням, що це майно є орендованим.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором найму (оренди) (ст. 759 ЦК України), за умовами якого наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі ст.ст. 193, 202 ГК України та ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначалося, умовами додаткової угоди № 7 до договору оренди сторони погодили продовження строку дії договору оренди майна до 22.04.2015 р., у зв'язку з чим підстави для припинення договору оренди, на які вказують позивачі, відсутні.

При цьому, суд першої інстанції правомірно відхилив посилання позивачів на виконання ним п. 10.6 договору оренди, який передбачає право орендодавця повідомити орендаря про припинення або зміну умов договору впродовж одного місяця після закінчення строку його чинності, оскільки в матеріалах справи не міститься належних доказів отримання таких листів відповідачем, а з наданих позивачем копій конвертів не вбачається, що відповідачу направлялись саме повідомлення про припинення договору та у передбачений договором строк.

Таким чином, від Військової частини А-2215 на адресу відповідача протягом одного місяця (передбаченого п. 10.6 договору) у період з 22.03.2010 р. по 22.04.2010 р. листи з пропозицією про припинення договірних відносин по договору оренди № 43 від 22.04.2005 р. не надходили, а відтак цей договір вважається продовженим до 22.04.2015 р.

У своїй апеляційній скарзі позивач-2 вказує на те, що станом на 22.04.2005 року погодження на укладення договору було надано листом начальника Центрального управління забезпечення ПММ тилу головного управління логістики Командування сил підтримки ЗС України М.О. Павленко від 22.04.2005 року 3328/3/16/483 та листом начальника служби пального Головного командування ВПС ЗС України В.С. Односталко від 29.09.2003 року №153/148/540, які діяли від імені Міністерства оборони України. Цими листами було встановлено термін на який дано погодження, а саме на п'ять років. Тобто станом на 22.04.2010 року погодження не було, а отже і пролонгації договору не могло бути.

Проте, колегія суддів зазначає, що фактичне посилання позивача-2 на відсутність у командира Військової частини А2215 повноважень на підписання договору, може бути лише підставою для пред'явлення позову про визнання недійсним такого договору. В даній же справі в суді першої інстанції позивачі посилались на закінчення терміну дії договору.

Щодо посилань позивача-2 у доповненнях до апеляційної скарги на те, що його керівництво було введено в оману і підписало додаткову угоду до договору оренди з неіснуючим підприємством ТОВ «Нафто-комерц» колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачем до матеріалів справи надано копія протоколу №6 Загальних зборів учасників ТОВ «Нафто-комерц» код ЄДРПОУ 25392930, з якого вбачається, що зборами вирішено, зокрема, змінити найменування ТОВ «Нафто-комерц» на ТОВ «Вастон», а також змінити місцезнаходження відповідача. Окрім того, до матеріалів справи долучено Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08.09.2014 р., з якого вбачається, що ТОВ «Вастон» має тій самий код ЄДРПОУ - 25392930, що і ТОВ «Нафто-комерц», 05.03.2014 р., зокрема, була проведена зміна скороченого найменування, зміна місцезнаходження.

Отже, зміна найменування сторони договору не може свідчити про ведення в оману позивача-2, а так само не може бути підставою для припинення господарських зобов'язань, що виникають з договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у позові, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини А2215 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2013 року у справі № 5011-65/10455-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-65/10455-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Л. Яковлєв