Постанова № 40572560, 10.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2014 р. Справа№ 910/2494/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко О.В.

За участю представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Бригадир Ю.В. - представник

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Марусенко Ю.Г. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 22.05.2014 року

у справі № 910/2494/14 (Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2014 року) (Суддя: Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта»

про стягнення 479665,25 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед»

про стягнення 952 776,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 року у справі № 910/2494/14 первісний позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» 321 231,50 грн. боргу за несплачені страхові платежі за Генеральним договором № 2590 від 10.07.2011 р., 17937,67 грн. - 3% річних, 59431,11 грн. пені. В іншій частині позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ілта» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 року у справі № 910/2494/14 та прийняти нове рішення по справі, яким припинити провадження за первісним позовом та задовольнити повністю зустрічну позовну заяву.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача за первісним позовом 30.07.2014 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача за первісним позовом, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014, для розгляду справи № 910/2494/14 визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Тарасенко К.В., суддів: Іоннікової І.А., Тищенко О.В.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

10.07.2010 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «НОВА» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілта» (страхувальник) було укладений генеральний договір № 3140 страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземних транспортних засобів (надалі - Генеральний договір №3140), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами, зазначеним у договорі, а також додатковим обладнанням до вказаних транспортних засобів.

Відповідно до підпункту 7.2.2. Генерального договору №3140 страхувальник зобов'язаний своєчасно сплачувати страхові платежі у встановлені договором строки та виконувати інші умови договору.

Пунктом 14.2. Генерального договору №3140 визначено, що у випадку порушення страхувальником термінів внесення та розмірів страхових платежів, зазначених у цьому договорі, страхувальник сплачує страховику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день періоду прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент настання заборгованості.

Нормами ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 8.3 додаткової угоди № 1 від 10.07.2010 до Генерального договору №3140 за ризиками Каско-1 та Каско-2, починаючи з другого місяця дії договору, сплата страхових платежів та страхових відшкодувань здійснюється шляхом акту взаємозаліку. У випадку перевищення страхових відшкодувань, що підлягають оплаті в поточному періоді над страховими платежами, що підлягають оплаті в поточному періоді, страховик не здійснює виплати страхових відшкодувань у розмірі такого перевищення, натомість ця сума переноситься до врахування в акті взаємозаліку наступного періоду. У випадку перевищення страхових платежів, що підлягають оплаті в поточному періоді, над страховими відшкодуваннями, що підлягають оплаті в поточному періоді, страхувальник проводить доплату різниці в строк до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним. Страховий платіж вважається сплаченим після отримання його на поточний рахунок страховика.

Відповідно до пункту 6 угоди № 1 про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 25.07.2011 сторона 2 (страхувальник, ТОВ «Ілта») зобов'язується перерахувати заборгованість перед стороною 1 (страховиком, ВАТ СК «НОВА») у сумі 287569,26 грн. у строк до 31.07.2011 року включно.

Натомість, згідно платіжного доручення № 24659, зазначена заборгованість була сплачена лише 09.08.2011 (9 днів прострочки)

Згідно пункту 5 угоди № 1 про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 29.08.2011 сторона 2 (страхувальник, ТОВ «Ілта», відповідач за первісним позовом) зобов'язався перерахувати заборгованість перед (страховиком, ВАТ СК «НОВА») в розмірі 328810,31 грн. у строк до 31.08.2011 включно.

Натомість, згідно платіжного доручення № 25800, зазначена заборгованість була сплачена лише 28.09.2011 (28 днів прострочки).

Згідно пункту 5 угоди № 1 про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 28.10.2011 сторона 2 (страхувальник, ТОВ «Ілта», відповідач за первісним позовом) зобов'язався перерахувати заборгованість перед (страховиком, ВАТ СК «НОВА») в розмірі 53921,82 грн. у строк до 31.10.2011 року включно.

Натомість, згідно платіжного доручення № 27037, зазначена заборгованість була сплачена лише 14.11.2011 (14 днів прострочки).

Згідно пункту 5 угоди № 1 про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 28.11.2011 сторона 2 (страхувальник, ТОВ «Ілта», відповідач за первісним позовом) зобов'язався перерахувати заборгованість перед (страховиком, ВАТ СК «НОВА») в розмірі 244747,77 грн. у строк до 31.11.2011 року включно.

Натомість, згідно платіжного доручення № 28384, зазначена заборгованість була сплачена лише 28.12.2011 (28 днів прострочки).

Таким чином, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань останньому були нараховані пеня в розмірі 19402, 80 грн. (за період з 25.07.2011 по 29.11.2011) та 3% річних в розмірі 1594,74 грн., а всього 20997,54 грн.

10.07.2011 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «НОВА» (страховиком) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілта» (страхувальником, відповідачем за первісним позовом) був укладений генеральний договір № 2590 страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземних транспортних засобів (надалі - Генеральний договір № 2590), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами, зазначеним у договорі, а також додатковим обладнанням до вказаного транспортного засобу.

Відповідно до підпункту 7.2.2. Генерального договору № 2590 страхувальник зобов'язаний своєчасно сплачувати страхові платежі у встановлені договором строки та виконувати інші умови договору.

У випадку порушення страхувальником термінів внесення та розмірів страхових платежів, зазначених у цьому договорі, страхувальник сплачує страховику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день періоду прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент настання заборгованості. (п. 14.2 Генерального договору № 2590).

Згідно з п. 8.3 додаткової угоди № 1 від 10.07.2011 до Генерального договору № 2590, за ризиками Каско-1 та Каско-2, починаючи з другого місяця дії договору, сплата страхових платежів та страхових відшкодувань здійснюється шляхом акту взаємозаліку. У випадку перевищення страхових відшкодувань, що підлягають оплаті в поточному періоді, над страховими платежами, що підлягають оплаті в поточному періоді, страховик не здійснює виплати страхових відшкодувань у розмірі такого перевищення, натомість ця сума переноситься до врахування в акті взаємозаліку наступного періоду. У випадку перевищення страхових платежів, що підлягають оплаті в поточному періоді, над страховими відшкодуваннями, що підлягають оплаті в поточному періоді, страхувальник проводить доплату різниці в строк до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним. Страховий платіж вважається сплаченим після отримання його на поточний рахунок страховика.

Відповідно до пункту 5 угоди № 1 про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 27.06.2012 сторона 2 (страхувальник, ТОВ «Ілта») зобов'язується перерахувати заборгованість перед стороною 1 (страховиком, ВАТ СК «НОВА») у сумі 359354,50 грн. у строк до 30.06.2012 включно.

Натомість, згідно платіжного доручення № 2212, зазначена заборгованість була сплачена лише 26.09.2012 (88 днів прострочки).

Відповідно до пункту 5 угоди № 1 про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 12.07.2012 сторона 2 (страхувальник, ТОВ «Ілта») зобов'язується перерахувати заборгованість перед стороною 1 (страховиком, ВАТ СК «НОВА») у сумі 137388,42 грн. у строк до 30.07.2012 включно.

Натомість, згідно платіжного доручення № 2213, зазначена заборгованість була сплачена лише 26.09.2012 (57 днів прострочки).

Відповідно до пункту 5 угоди № 1 про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 27.08.2012 року сторона 2 (страхувальник, ТОВ «Ілта») зобов'язується перерахувати заборгованість перед стороною 1 (страховиком, ВАТ СК «НОВА») у сумі 98051,85 грн. у строк до 31.08.2012 включно.

Натомість, згідно платіжного доручення № 2214, зазначена заборгованість була сплачена лише 26.09.2012 (26 днів прострочки).

Відповідно до пункту 5 угоди № 1 про проведення заліку взаємних однорідних вимог від

29.09.2012 року сторона 2 (страхувальник, ТОВ «Ілта») зобов'язується перерахувати заборгованість перед стороною 1 (страховиком, ВАТ СК «НОВА») у сумі 115661,01 грн. у строк до 30.09.2012 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 25.12.2013 зазначена заборгованість не була сплачена.

Відповідно до пункту 5 угоди № 1 про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 29.10.2012 року сторона 2 (страхувальник, ТОВ «Ілта») зобов'язується перерахувати заборгованість перед стороною 1 (страховиком, ВАТ СК «НОВА») у сумі 79858,58 грн. у строк до 31.10.2012 включно.

Натомість, станом на 25.12.2013 зазначена заборгованість не була сплачена.

Відповідно до пункту 5 угоди № 1 про проведення заліку взаємних однорідних вимог від

30.11.2012 року сторона 2 (страхувальник, ТОВ «Ілта») зобов'язується перерахувати заборгованість перед стороною 1 (страховиком, ВАТ СК «НОВА») у сумі 65015,98 грн. у строк до 30.11.2012 включно.

Натомість, станом на 25.12.2013 зазначена заборгованість не була сплачена.

Відповідно до пункту 5 угоди № 1 про проведення заліку взаємних однорідних вимог від

30.12.2012 року сторона 2 (страхувальник, ТОВ «Ілта») зобов'язується перерахувати заборгованість перед стороною 1 (страховиком, ВАТ СК «НОВА») у сумі 60695,63 грн. у строк до 30.12.2012 включно.

Станом на 25.12.2013 зазначена заборгованість не була сплачена.

З наведеного вбачається, що заборгованість страхувальника перед страховиком за Генеральним договором № 2590 становить 458667,71 грн., з яких: 321231,50 грн. - несплачені страхові платежі за генеральним договором № 2590 від 10.07.2011 р., 120880,56 грн. - пеня за прострочення внесення страхових премій та 16555,65 грн. - 3% річних за прострочення внесення страхових премій.

15.01.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «НОВА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» був укладений договір купівлі-продажу боргових зобов'язань (надалі - Договір купівлі-продажу) за яким Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «НОВА» продала права на боргові зобов'язання на суму 479665,25 грн., які виникли у товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта» перед приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «НОВА» за Генеральним договором № 3140 від 10.07.2010 та за Генеральним договором № 2590 від 10.07.2011 р.

16.01.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» (позивач за первісним позовом) повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Ілта» (відповідача за первісним позовом) про продаж Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «НОВА» боргових зобов'язань за вказаними договорами.

Крім того, 16.01.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта» направило претензію щодо сплати заборгованості в розмірі 479665,25 грн. за Генеральним договором № 3140 від 10.07.2010 та за Генеральним договором № 2590 від 10.07.2011 р.

Положеннями ст. 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом є такими, що підлягають задоволенню лише частково в розмірі 398600,28 грн., з яких: 321231,50 грн. борг за несплачені страхові платежі за генеральним договором № 2590 від 10.07.2011 р., 17937,67 грн. - 3% річних та 59431,11 грн. пеня.

В частині стягнення з відповідача за первісним позовом пені в розмірі 2588,26 грн. та 3% річних в розмірі 212,72 грн. за Генеральним договором № 3140 від 10.07.2010 провадження у справі необхідно припинити відповідно до п.1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом пені в розмірі 16814,54 грн. за Генеральним договором № 3140 від 10.07.2010 (за період з 29.08.2011 по 29.11.2011), а також в частині стягнення з відповідача за первісним позовом пені в розмірі 61449,45 грн. за Генеральним договором № 2590 від 10.07.2011 (за період з 27.06.2012 по 30.12.2012), задоволенню не підлягають у зв'язку зі спливом строку позовної давності, передбаченого ст. 258 Цивільного кодексу України і на застосування якого наполягав відповідач за первісним позовом у заяві про застосування строку позовної давності.

Щодо вимог зустрічної позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне. Позивач за зустрічним позовом в обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог, посилається на те, що 10.07.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілта» (страхувальником) та первісним кредитором (страховиком) був укладений Генеральний договір №2590 від 10.07.2011р. з додатковими угодами та додатками до нього.

За період дії Генерального договору позивач за зустрічним позовом, як власник майна, застрахував ризики, пов'язані експлуатацією транспортного засобу у страховика по 999 транспортним засобам, шляхом укладання страхових сертифікатів добровільного страхування наземного транспортного засобу, які були невід'ємною частиною генерального договору.

15.01.2014 року, згідно Договору купівлі-продажу відповідач за зустрічним позовом придбав у ПрАТ «Страхова компанія «НОВА» права на боргові зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта» в розмірі 479665,25 грн. по Генеральному договору №2590.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачені підстави заміни кредитора у зобов'язанні та встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 516, 517 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Посилаючись на ч. 1 ст. 518 Цивільного кодексу України, де зазначено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора, позивач за зустрічним позовом зазначає про те, що на момент отримання претензії нового кредитора (дата направлення згідно штампу пошти 20.01.2014, дата отримання 24.01.2014) мав до первісного кредитора грошові вимоги по не виплаченим страховим відшкодуванням в розмірі 177267,74 грн. та сум тантьєм в розмірі 775509,25 грн.

Однак колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення зустрічної позовної заяви, з наступних підстав:

Згідно п. 3.1 Договору купівлі-продажу Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «НОВА» продає (переуступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» права на боргові зобов'язання за договорами страхування (перелік яких міститься у додатку 1 до цього Договору), а останній приймає зазначені боргові зобов'язання та зобов'язується сплатити на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» винагороду.

За вказаним договором купівлі - продажу боргу відбулася заміна кредитора за неотриманні страхові премії на підставі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, а не заміна боржника за договорами страхування, передбаченими в договорі купівлі-продажу боргу.

З наведеного вбачається, що до позивача, як нового кредитора, згідно вказаного Договору купівлі-продажу перейшли лише вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» до відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), а отже у суду відсутні підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта» страхових відшкодувань та суми тантьєм, оскільки у відповідача за зустрічним позовом відсутній обов'язок сплати зазначених сум.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 року по справі № 910/2494/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/2494/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

О.В. Тищенко