Рішення № 40572451, 18.09.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року

Справа № 912/2613/14

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Змеула О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Одеської дирекції;

до відповідача: Приватного підприємства "Оберон РО";

про стягнення 27407,52 грн,

представники сторін участі не брали.

Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Одеської дирекції (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 04.08.14 про стягнення з Приватного підприємства "Оберон РО" (відповідач) коштів у загальній сумі 27407,52 грн, з яких: сума 22627,80 грн попередньої оплати, сума 2617,35 грн втрат від інфляції, сума 2162,37 грн пені.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 11.08.2014 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 18.09.2014; від сторін витребувано зазначені в ухвалі документи.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

На адресу суду повернувся поштовий конверт з ухвалою про порушення провадження у справі від 11.08.2014 з позначкою підприємства зв'язку "за зазначеною адресою не проживає", який надісланий Приватному підприємству "Оберон РО" за адресою: 28200, Кіровоградська область, смт Новгородка, вул. Дзержинського, 65, кім. 1, вказаною позивачем у позовній заяві та яка підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.08.2014 за № 19179966. Іншої адреси місцезнаходження відповідача суду не відомо.

Згідно приписів частини першої ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, господарський суд вжив усіх заходів для повідомлення відповідача про час і місце проведення судового засідання, направляючи вказані ухвали суду за адресою місцезнаходження відповідача, що значиться у Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Відповідач у справі несе відповідальність за всі процесуальні наслідки неподання ним відомостей стосовно зміни свого місцезнаходження до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

До суду не надходило відзиву на позовну заяву.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі докази, господарський суд встановив наступні обставини справи.

Між Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Одеської дирекції (замовник) та Приватним підприємством "Оберон РО" (постачальник) укладено договір № 12-282 від 24.05.2013 на поставку товарів (далі - договір поставки), яким встановлено наступні права, обов'язки та відповідальність за порушення зобдов'язання.

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язався у 2013 році поставити замовникові товари - проводи та кабелі електронні й електричні, інші.

Кількість товарів (послуг або кількісні характеристики виконуваних за договором робіт) згідно специфікації (додаток № 1).

Ціна договору складає сума 22627,80 грн у т.ч. ПДВ.

Оплата за товар здійснюється за визначеною у договорі ціною шляхом банківського переказу замовником 100% попередньої оплати грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в національній валюті України - гривні.

Відповідно до умов пунктів 1.1, 5.1 договору поставки, постачальник зобов'язаний був поставити товар до 31 грудня 2013 року. Строк дії договору - до 31.12.2013.

Укладений сторонами договір за своє правовою природою є договором поставки, правовідносини за яким регулюються, зокрема, параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Із матеріалів справи слідує, що попередня оплата відповідно до п. 4.1 договору поставки здійснена заявником 27.08.2013 в сумі 22627,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3110 від 27.08.2013 на суму 22627,80 грн (а.с. 22).

Позивач виконав свої зобов'язання за договором поставки належним чином, але відповідач як постачальник умови договору щодо поставки товару до 31.12.2013 не виконав.

Договір поставки припинив свою дію 31 грудня 2013 року, що слідує з п. 1.1 договору.

Згідно довідки позивача від 26.08.2014 сума заборгованості щодо попередньої оплати становить 22627,80 грн. Докази повернення відповідачем суми попередньої оплати в матеріалах справи відсутні.

Позивач має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі ст. 693 ЦК України та умов договору поставки, оскільки відповідач порушив взяте на себе зобов’язання щодо поставки товару.

Отже, вимога про зворотне стягнення попередньої оплати в сумі 22627,80 грн підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення суми 2617,35 грн інфляційних втрат та суми 2162,37 грн пені господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 7.2 договору поставки, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів (робіт або послуг) за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Як встановлено статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статі 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

З огляду на те, що відповідачем зобов'язання щодо поставки товару перед позивачем не виконано, суму попередньої оплати не повернуто, то позивач правомірно вимагає від відповідача повернення суми попередньої оплати з урахуванням передбаченого договором поставки індексу інфляції.

Господарський суд виходить з того, що інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.

Інфляційні втрати за період з січня 2014 року по червень 2014 року позивачем правомірно нараховано на суму попередньої оплати 22627,80 грн і становлять 2617,35 грн, а тому вимога в цій частині позову підлягає задоволенню повністю.

Згідно ч. 1-2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховується, що постачальник повинен був поставити замовнику товар до 31.12.2013, тобто останнім днем поставки товару є 30.12.2013.

За розрахунком позивача сума пені за прострочення виконання зобов'язання щодо поставки товару за період з 01.01.2014 по 31.07.2014 нарахована у загальному розмірі 2162,37 грн. Проте, даний розрахунок неправильний.

Пеня обчислюватися від дня, коли товар мав бути переданий. Нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За перерахунком господарського суду сума пені, що обчислюється від суми непоставленого товару в розмірі 22627,80 грн, має розраховуватися за період, починаючи з 31.12.2013 протягом шести місяців, тобто за період з 31.12.2013 по 30.06.2014, і складає суму 1753,19 грн.

Отже, вимогу про стягнення пені слід задовольнити частково на суму 1753,19 грн.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення суми 22627,80 грн попередньої оплати, суми 2617,35 грн втрат від інфляції, суми 1753,19 грн пені. У іншій частині позов слід залишити без задоволення.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи господарським судом відхиляється з нижченаведених причин.

Ухвалою господарського суду від 11.08.2014 про порушення провадження у справі зобов'язано сторін, зокрема позивача, надіслати суду довідку про залишок стягуваної суми основного боргу за підписом головного бухгалтера (керівника фінансового підрозділу) станом на день розгляду справи - надіслати електронною поштою або факсограмою у разі неприбуття представника в засідання; банківські виписки з поточного рахунку про надходження від відповідача коштів у погашення стягуваної суми основного боргу, якщо вони надійшли; правову позицію стосовно поданого позову на день розгляду справи. Явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалася.

Позивач вимоги господарського суду виконав в повному обсязі та повідомив про підтримання позовних вимог, тому спір розглянуто за наявними в справі матеріалами.

Крім того, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках юридична особа не позбавлена права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивачем 18.03.2014 було направлено на адресу відповідача претензію за № 27-41, у якій зазначено вимогу повернути перераховані кошти у сумі 22627,80 грн на розрахунковий рахунок, але відповіді на претензію позивач не отримав, відповідач кошти не повернув.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України витрати на судовий збір покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій. Господарським судом взято до уваги, що відповідач неправомірно залишив без розгляду та задоволення обґрунтовану претензію позивача від 17.03.2014 № 27-41.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Оберон РО" (28200, Кіровоградська обл., Новгородківський район, смт Новгородка, вул. Дзержинського, буд. №65, кім. №1, ідентифікаційний код 35490928) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (65001, м. Одеса, вул. Садова, буд.10, ідентифікаційний код 22485297) суму 22627,80 грн попередньої оплати, суму 2617,35 грн втрат від інфляції, суму 1753,19 грн пені, суму 1827,00 грн витрат на судовий збір.

У іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повне рішення складено 23.09.14

Суддя О.А. Змеул