Рішення № 40572376, 08.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14310/14 08.09.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Агродар»доПідприємства з іноземними інвестиціями «СЄРНА»простягнення 297181,55 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивачаФеленко С.О., довіреність №1 від 30.07.2014;від відповідача Лосіцька А.О., довіреність №0408/14 від 04.08.2014.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Агродар» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями «СЄРНА» про стягнення 286 424, 40 грн., у тому числі: 278 860, 78 грн. - основного боргу, 1 031, 40 грн. - 3 % річних та 6 532, 22 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору купівлі-продажу №МР 225-14 від 16.05.2014 позивач поставив відповідачу узгоджений товар, проте останній, в порушення умов договору, зобов'язання з оплати переданого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2014 порушено провадження у справі №910/14310/14 та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 04.08.2014 у відповідності до вимог ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 08.09.2014.

05.09.2014 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, зокрема збільшив розмір 3% річних до 2223,25 грн., пені до 16097,52 грн. та заявив вимогу про стягнення інфляційних втрат.

Передбачені ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Згідно з п.3.10 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Пунктом 3.11 вказаної постанови передбачено, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на заявлення "додаткових" позовних вимог.

В даному випадку позивачем заявлено додаткову позовну вимогу, а саме про стягнення інфляційних втрат, яка в позовній заяві викладена не була, у зв'язку з чим вказана заява в цій частині не підлягає задоволенню як така, що не відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, у зв'язку з чим суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог в цій частині до розгляду.

Відтак, новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 297181,55 грн., з яких: 278860,78 грн. - основний борг, 2223,25 грн. 3% річних та 16097,52 грн. пені.

В судовому засіданні 08.09.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні 08.09.2014 позовні вимоги залишив на розсуд суду.

В судовому засіданні 08.09.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

16.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Агродар» (продавець) та Підприємством з іноземними інвестиціями «СЄРНА» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № МР 225-14, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець оплатити і прийняти соняшник (товарний) українського походження врожаю 2013 року (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору кількість товару в заліковій вазі становить 500 тонн. Остаточна вага партії товару, що поставляється, визначається на підставі показань ваг ПрАТ «Колос» і перераховується за формулою Дюваля в залікову вагу, що вказується в реєстрі ПрАТ «Колос» і акті прийому-передачі товару.

Вартість товару, що поставляється за цим договором становить 2 524 998, 00 грн., яка зменшується на вартість приведення товару до базових показників якості за сміттям і вологою, зазначених у п.2.2 (п.п. 3.2, 3.3 договору).

Поставка товару в повному обсязі здійснюється в строк до 30 травня 2014 року включно строго у відповідності до відвантажувальних інструкцій, наданих покупцем (п.4.1 договору).

Пунктом 4.2 договору сторони узгодили, що поставка товару підтверджується наступними документами: реєстром, складеним ПрАТ «Колос», що інформує про кількість та якість товару, що передається із зазначенням № автомобілів, № товарно-транспортних накладних і ваги товару брутто і нетто; видатковою накладною, виписаною проти довіреності покупця; тристороннім актом прийому - передачі з посиланням на товарно-транспортні накладні, перераховані в реєстрі ПрАТ «Колос», підписаним виробником товару, продавцем і покупцем; податковою накладною, оформленою відповідно до чинного законодавства України; оригіналом рахунку-фактури продавця із зазначенням точної кількості та ціни товару.

Датою переходу права власності на товар або партію товару від продавця до покупця вважається дата видаткової накладної на товар або його партію (п. 4.3 договору).

Діє даний договір з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 10.2 договору).

На виконання умов даного договору, позивач здійснив поставку узгодженого насіння соняшнику у кількості 55 тонн 220 кг. на загальну суму 278860, 78 грн. відповідачу, що підтверджується видатковою накладною №21/05-4 від 21.05.2014 на суму 278860, 78 грн., довіреністю на отримання матеріальних цінностей № МР 16-05-09 від 16.05.2014, товарно-транспортними накладними №210514/3 від 21.05.2014, № 200514/3 від 21.05.2014, актом № 8 від 21.05.2014, який підписаний виробником, продавцем та покупцем без зауважень та заперечень і скріплений печатками підприємств.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки товару.

Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу №МР 225-14 щодо оплати поставленого товару, оплату належним чином не здійснив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 278 860, 78 грн., яка заявлена до стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 11, 629 ЦК України).

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а за умовами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець, за умовами п. 5.1 договору, оплачує 100 % вартості товару на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у договорі, протягом трьох банківських днів з дати надання факсимільних копій: рахунку-фактури, реєстру, що виданий ПрАТ «Колос» та інформує про кількість та якість товару, що передається.

Втім, наданий відповідачу рахунок-фактура № 21/05-4 від 21.05.2014 на суму 278 860, 78 грн. залишився ним неоплаченим.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 278 860, 78 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що у випадку невиконання будь-якою зі сторін зобов'язань за цим договором сторона, що порушила умови договору, виплачує іншій стороні неустойку з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості за кожний день нездійсненої суми оплати.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений йому товар, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 6.2 договору, позивачем, нараховано за період з 25.05.2014 по 29.08.2014 та заявлено до стягнення неустойку, яка за своєю правовою природою фактично є пенею, в сумі 16097,52 грн.

Окрім того, оскільки у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано за період з 25.05.2014 по 29.08.2014, згідно наданого розрахунку та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2223,25 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково, згідно нижченаведеного розрахунку, оскільки у розрахунках позивача допущені помилки в частині визначення початку періоду нарахування, так як враховуючи строки оплати, визначені п. 5.1 договору (протягом трьох банківських днів з дати надання факсимільних копій), відповідач вважається таким, що прострочив з 27.05.2014, а не з 25.05.2014, як визначив позивач.

(Пеня: 278860,78*2*9,5/100/365*51 (з 27.05.2014 по 16.07.2014)=7403,18 грн., 278860,78*2*12,5/100/365*44 (з 17.07.2014 по 29.08.2014) = 8404,02 грн.; 7403,18 + 8404,02 = 15807,20 грн.)

(3% річних: 278860,78*3/100/365*95 (з 27.05.2014 по 29.08.2014) = 2177,41 грн.)

Таким чином, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 2177,41 грн., а пені - 15807,20 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 45,84 грн. та пені в сумі 290,32 грн. позивачу належить відмовити.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір розподіляється пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, оскільки судом відмовлено в прийнятті заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, судовий збір в розмірі 78,39 грн. підлягає поверненню позивачу на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково .

2. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями «СЄРНА» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21 «А», 17-поверх; ідентифікаційний код 23393195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Агродар» (61064, м. Харків, шосе Комсомольське, буд. 51, кв. 56; ідентифікаційний код 36036864) 278860 (двісті сімдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят) грн. 78 грн. - основного боргу, 2177 (дві тисячі сто сімдесят сім) грн. 41 коп. - 3 % річних, 15807 (п'ятнадцять тисяч вісімсот сім) грн. 20 коп. - пені та 5936 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн. 91 коп. - судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Агродар» (61064, м. Харків, шосе Комсомольське, буд. 51, кв. 56; ідентифікаційний код 36036864) з Державного бюджету України 78 (сімдесят вісім) грн. 39 коп. зайво сплачений судовий збір, перерахований платіжним дорученням №2882 від 28.08.2014, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.09.2014.

Суддя Т.В. Васильченко