Рішення № 40572312, 15.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12238/14 15.09.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАВИТ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "МАСІС САР"

про стягнення 11.455,48 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Брайко М.В. - за довіреністю від 11.12.2013 № 26;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВАВИТ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МАСІС САР" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 11.455,48 грн.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між ними договором поставки від 01.04.2013 № 1142 КИЕ, останній вартість отриманого товару оплатив частково, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 9.716,88 грн. За таких обставин, позивачем заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми основного боргу, а також пені в сумі 1.152,48 грн; 3 % річних в сумі 251,88 грн та інфляційних нарахувань в сумі 334,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 (суддя Капцова Т.П.) прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАВІТ" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/12238/14.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 № 04-23/551 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/12238/14 у зв'язку з тривалим лікарняним судді Капцової Т.П. Внаслідок здійсненого автоматичного розподілу дану справу передано на розгляд судді Балаца С.В.

Ухвалою від 18.07.2014 справу № 910/12238/14 прийнято до провадження судді Балаца С.В.

Винесені судом ухвали у даній справі надсилалися відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців а тому, в розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач вважається таким, що повідомлений судом про дату, час та місце розгляду даної справи належним чином.

Відповідач правом, наданим ст. 59 ГПК, не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надходило, відтак відповідно до положень статті 75 ГПК, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідач своїх повноважних представників у судові засідання не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду від відповідача не надходило.

В судовому засіданні 15 вересня 2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "АКВАВИТ", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "МАСІС САР", як покупцем, (далі - відповідач) укладено Договір поставки від 01.04.2013 № 1142 КИЕ (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язується постачати товар (передавати у власність відповідача) для використання у підприємницькій діяльності, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача або іншим способом, незабороненим чинним законодавством України (пункти 1.1, 4.2, 4.3 Договору). Згідно з п. 6.7 Договору за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар відповідач виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення, до моменту повного виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, відтак, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Приписом частин 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, позивач на підставі Договору поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 10.682,64 грн. Наведена фактична обставина підтверджується такими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій: від 30.04.2013 № 6917 на суму 4.912,74 грн.; від 30.04.2013 № 6918 на суму 3.595,32 грн; від 10.05.2013 № 1279 на суму 665,46 грн; від 22.08.2013 № 7548 на суму 1.509,12 грн. Наведені первинні бухгалтерські документи підписані з боку відповідача його уповноваженими на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей особами та скріплені відбитками його штампів.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем його грошового зобов'язання за Договором. Відповідач в строк, встановлений п. 4.3 Договору, оплату вартості отриманого ним товару на користь позивача в повному обсязі не здійснив, в результаті чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за Договором в розмірі 9.716,88 грн.

Також, враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача: 1) господарської санкції у вигляді в пені, сума якої складає 1.152,48 грн; 2) відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, шляхом стягнення трьох відсотків річних в сумі 251,88 грн та інфляційних нарахувань в сумі 334,24 грн.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАВИТ" підлягає задоволенню частково, з урахуванням такого.

За приписами, встановленими частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, будь-яких доказів щодо погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 9.716,88 грн, сторонами спору до суду не подано.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактів, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу в сумі 9.716,88 грн підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем в порядку, визначеному статтями 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, не спростовано.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про застосування до відповідача господарської санкцій у вигляді пені, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до положень, визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з наведених вище норм права, перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором починається з першого дня, за спливом строку, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з 46 дня від дати поставки товару за відповідною видатковою накладною, а також виходячи з припису ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня нараховується за шість місяців прострочення виконання зобов'язання, починаючи з першого дня такого прострочення.

Отже, суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, визнав його арифметично невірним.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в сумі 646,00 грн, за таким розрахунком суду, здійсненого за період, на який позивачем нараховувалася пеня, та з урахуванням правил, встановлених ст. 253 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України, а також умов, передбачених п. 4.3 Договору:

Видаткова накладна (дата №)Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір подвійної облікової ставки НБУСума пені за період простроченнявід 30.04.2013 № 69173.946,9817.06.2013 - 12.08.20135714 %86,29 13.08.2013 - 16.12.201312613 %177,13від 30.04.2013 № 69183.595,3217.06.2013 - 12.08.20135714 %78,60 13.08.2013 - 16.12.201312613 %161,35від 10.05.2013 № 1279665,46з 25.06.2013 - 12.08.20134914 %12,51 13.08.2013 - 24.12.201313413 %31,76від 22.08.2013 № 75481.509,1207.10.2013 - 06.04.201418313 %98,36

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідачем допущено порушення у зобов'язанні за Договором, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі в сумі 251,88 грн та інфляційних нарахувань в сумі 334,24 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Враховуючи, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, тому суд, керуючись ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на товариство з обмеженою відповідальністю "МАСІС САР".

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАВИТ" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МАСІС САР" (03040, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 68; ідентифікаційний код 37559513) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАВИТ" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1; ідентифікаційний код 36841030) основну заборгованість в сумі 9.716,88 (дев'ять тисяч сімсот шістнадцять) грн 88 коп.; пеню в сумі 646,00 (шістсот сорок шість) грн 00 коп.; три відсотки річних в сумі 251,88 (двісті п'ятдесят одна) грн 88 коп.; інфляційні нарахування в сумі 334,24 (триста тридцять чотири) грн 24 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.218,00 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22 вересня 2014 року.

Суддя С.В. Балац