Ухвала суду № 40572290, 17.09.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2401/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Адаменко І. М.

Доповідач Кривохижа В. І.

УХВАЛА

Іменем України

17.09.2014 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючої: Кривохижі В.І.

Суддів: Мурашка С.І. Сукач Т.О.

при секретарі Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договорів оренди землі, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 липня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з уточненим згодом позовом про розірвання договорів оренди землі. Зазначав, що на підставі договорів міни, укладених 23 січня 2014 року, він став власником земельних ділянок №625, площею 6,93 га, №653 площею 6,93 га, №655 площею 7,02 га, що знаходяться на території Червонодолинської сільської ради.

Зазначені земельні ділянки їх попередніми власниками ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за відповідними договорами від 12 березня 2008 року були передані ОСОБА_3 в оренду строком на 10 років - до 12 березня 2018 року.

Посилаючись на те, що відповідач, якого 13 лютого 2014 року було повідомлено про зміну власника земельних ділянок, не виконав умов зазначеного договору в частині виплати орендної плати, а також в порушення вимог п.1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду землі», ч. 1 ст.774 ЦК України без згоди власника передав земельні ділянки в користування іншій особі, умисне ухиляється від пропозиції щодо перегляду розміру орендної плати та дотримання умов договорів, просив ухвалити про розірвання зазначених договорів оренди.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 липня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд дійшов висновку про недоведеність позивачем системності порушень з боку відповідача умов договорів оренди землі, а також інших порушень, які б могли бути підставою для їх розірвання.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, зокрема, що суд не з'ясував фактичні обставини справи, не врахував доводи про неналежне виконання відповідачем передбаченої п. 11 договорів умов щодо проведення розрахунків за користування земельною ділянкою 31 січня поточного року, не дав належної юридичної оцінки доказам, в тому числі показам свідків, якими підтверджено факт обробітку зазначених земельних ділянок та користування ними іншою особою.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з»явився, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно ч.1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За положеннями ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду, зокрема, в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24, 25 Закону, та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України, іншими законами України.

Ст. 141 Земельного кодексу України визначає систематичну несплату орендної плати як одну з підстав припинення права користування земельною ділянкою.

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 визначено, що за змістом ст.ст.13, 21, 24, 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 141 ЗК України договір оренди землі можливо розірвати лише в разі систематичної несплати орендної плати, разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами системності порушень з боку відповідача умов договорів оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати, порушень ним прав позивача, а також інших порушень, які б могли бути підставою для розірвання договорів згідно чинного законодавства.

Покладений в основу рішення висновок відповідає обставинам справи, ґрунтується на доказах, узгоджується з нормами чинного земельного та цивільного законодавства.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 за відповідними договорами міни, укладеними 23 січня 2014 року, набув право власності на земельні ділянки №№625, 653, 655 площею 6,93 га, 6,932 та 7,0239га, розташовані в межах Червонодолинської сільської ради Бобринецького району, що підтверджується даними витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.11-13).

12 березня 2012 року попередні власники зазначених земельних ділянок-ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 уклали з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договори оренди, які є чинними, та за якими ці земельні ділянки передали орендарю в користування терміном на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договори оренди зареєстровані в Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», про що в Державному реєстрі земель 22 травня 2008 року вчинено відповідні записи (а.с.8- 10).

Відповідно до п.п. 9, 11 договорів орендар за користування кожною земельною ділянкою зобов'язався щорічно (до 31січня поточного року), виплачувати орендодавцю орендну плату в розмірі 3,2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Розмір орендної плати сторонами не переглядався.

Судом також встановлено, що у 2013 році відповідачем умови вищевказаних договорів оренди землі щодо сплати орендної плати виконані, що підтверджується відомістю та ці обставини не заперечив у судовому засіданні й колишній власник однієї із земельних ділянок ОСОБА_6

Тому правильним є висновок суду щодо необґрунтованості доводів позивача відносно недотримання відповідачем строку сплати орендної плати у 2013 році, як і необгрунтованості факту порушення його прав орендодавця, набутих ним 23 січня 2014 року.

Грунтується на законі і висновок суду щодо безпідставності доводів позивача щодо несплати йому орендної плати в строк 31 січня 2014 року, оскільки ці обставини не підтверджують систематичності несплати орендної плати.

Посилання позивача щодо незаконної передачі в суборенду орендованих за вказаними договорами земельних ділянок відповідно до ст.ст.58,59 ЦПК України не підтверджені належними та допустимими доказами, як і доводи щодо порушення відповідачем умов договорів оренди в частині збільшення орендної плати до 5%.

Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам і відповідно до ст.ст.13, 21, 22, 24, 32 Закону України «Про оренду землі», ст.141 ЗК України, ст.651 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем системності порушень з боку відповідача умов договору оренди землі щодо сплати орендної плати, порушень ним прав позивача, а також інших порушень, які б могли бути підставою для розірвання договорів згідно чинного законодавства.

Тому не ґрунтуються на законі та є безпідставними доводи скарги, які не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції, вони були предметом розгляду в судовому засіданні і їм дана належна оцінка. Надані сторонами докази, в тому числі і показання свідків, досліджені та оцінені судом відповідно до вимог ст.ст.10, 60, 212 ЦПК України.

Інші доводи скарги також не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержано, а доводи апеляційної скарги не є істотними. В межах доводів апеляційної скарги підстав для його скасування або зміни не встановлено (стаття 308 ЦПК).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча

Судді