Постанова № 40571525, 16.09.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 вересня 2014 року Чернігів Справа № 825/2768/14

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., за участі секретаря Сугакової Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовом фізичної особи-підприємець ОСОБА_1

до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

за участю

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача Сетченко С.М., довіреність від 27.09.2013 № 1999/9/10-015, -

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного суду 19.08.2014 надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Чернігівська ОДПІ), в якому позивач просить скасувати податкове рішення-повідомлення від 13.06.2014 року № 20008741701, яке не відповідає ст. 295 Податкового кодексу України.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки єдиний податок сплачено до 20 числа, що підтверджують відповідні квитанції від 19.10.2013 та від 19.12.2013.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з наданням додаткових пояснень.

Представник відповідача проти позову заперечила та просила у його задоволенні відмовити, пояснивши, що спірне податкове повідомлення-рішення повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та перебуває на податковому обліку в Чернігівській ОДПІ.

Судом встановлено, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI головним державним ревізор-інспектором відділу адміністрування податку на доходи фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Чернігівської ОДПІ Сукницькою Н.О. проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати єдиного податку протягом 2013 року ФОП ОСОБА_1

Перевірка проводилась 10.04.2013 року в приміщенні Чернігівської ОДПІ, за результатами якої складено Акт від 10.04.2014 № 124/17-121 (а.с. 16).

В ході проведення перевірки Чернігівською ОДПІ встановлено порушення пункту 295.1 статті 295 Розділу XIV Глави 1 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, а саме:

- суму єдиного податку за жовтень 2013 року (строк сплати 20.10.13р.) позивачем сплачено 21.10.2013р.;

- суму єдиного податку за грудень 2013 року (строк сплати 20.12.13р.), позивачем не сплачено.

На підставі акта від 10.04.2014 № 124/17-121 Чернігівською ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.06.2014 року № 20008741701, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_1 сплатити штраф у сумі 229,40 грн. (а.с. 17).

При перевірці правильності проведення камеральної перевірки та підстави її проведення, суд зазначає, що відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (підпункт 75.1.1 пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до пункту 76.2 статті 76 Податкового кодексу України, порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Так, згідно положень пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, що належить до Глави 2 Податкового кодексу України «Податкова звітність», передбачено, що податкова декларація (розрахунок) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно пункту 296.2 статті 296 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.

Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої, третьої або п'ятої групи.

Податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пунктів 296.5 і 296.6 статті 296 Податкового кодексу України, та подається за місцем податкової адреси (пункт 296.7 статті 296 та пункт 296.4 статті 296 Податкового кодексу України).

З аналізу зазначених норм права вбачається, що предметом камеральної перевірки платника єдиного податку може бути виключно його податкова звітність, яка повинна перевірятись контролюючим органом суцільним порядком.

Іншими словами, факт складання Чернігівською ОДПІ акта камеральної перевірки щодо несвоєчасної сплати податкових зобов'язань по єдиному податку з фізичних осіб не на даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків повністю суперечить встановленим вимогам законодавця до порядку проведення контролюючим органом камеральних перевірок.

За таких обставин, суд вважає, що Чернігівською ОДПІ було порушено процедуру проведення камеральної перевірки визначену Податковим кодексом, а отже дії відповідача щодо проведення перевірки та складання Акта камеральної перевірки від 10.04.2014 № 124/17-121 знаходяться поза межами правового поля.

При вирішенні даного спору суд враховує, що позивач здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування з віднесенням, відповідно п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, до 2 групи платників єдиного податку.

Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п.293.1 ст.293 ПК України).

Згідно п. 293.2 ст. 293 Податкового кодексу України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2013р., встановлений ЗУ «Про Державний бюджет України на 2013 рік» становив 1147,0 грн. Ставка єдиного податку 20% розміру мінімальної заробітної плати становить 229,40 грн.

Згідно п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої та другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

У свою чергу пунктом 122.1 ст.122 Податкового кодексу України передбачено, що несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи зміст даних норм, суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 було сплачено єдиний податок за жовтень 2013 року та за грудень 2013 року у розмірі 240 грн., що підтверджується квитанціями від 19.10.2013 та від 19.12.2013 року відповідно (а.с. 6, 7).

При цьому, суд звертає увагу, що зазначені квитанції містять технічну описку у графі призначення платежу: в обох квитанціях визначено, що платіж призначений для сплати єдиного внеску за листопад 2013 року.

У свою чергу, представником контролюючого органу у судовому засіданні підтверджено, що зарахування відбулось за зобов'язаннями позивача за жовтень та грудень 2013 року, жодних претензій до такої помилки суб'єкта підприємницької діяльності податковий орган не висуває.

Між тим, судом була досліджена картка обліку платника податків за платежем єдиний податок з фізичних осіб починаючи з 30.09.2013 з якої вбачається, що єдиний податок за жовтень 2013 року ФОП ОСОБА_1 було сплачено 19.10.2013, але сума сплаченого податку надійшла до Чернігівської ОДПІ 21.10.2013, тобто з порушення строку сплати.

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Разом з тим, відповідно п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 129.6 ст. 129 Податкового кодексу передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У свою чергу, стаття 24 цього Закону визначає порядок ініціювання переказу готівки. Положенням п. 24.3 ст. 24 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", визначено, що при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Отже, аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку про те, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання, в даному випадку, пов'язане з моментом подання в банк документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі для перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, факт своєчасної сплати позивачем суму єдиного податку за жовтень 2013 року підтверджується відповідною квитанцією, де визначено дату подання готівки - 19.10.2013, а тому застосування до позивача штрафних санкцій в цій частині є безпідставними.

Окремої уваги заслуговує застосування штрафних санкцій до позивача за порушення строків сплати єдиного податку за грудень 2014 року.

Так, надавши заперечення проти позову Чернігівська ОДПІ наголосила на тому, що суму єдиного податку за листопад 2013 року (строк сплати 20.11.13р.), позивачем сплачено 19.12.2013 року.

При цьому, судом з'ясовано, що у жовтні 2013 року позивачем було подано до податкового органу заяву про надання відпустки з 01.11.2013 по 30.11.2013 (а.с. 25), а тому на підставі п. 295.5 ст. 295 Податкового кодексу, якою визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів, ФОП ОСОБА_1 був звільнений у листопаді 2013 року від сплати єдиного податку.

Таким чином, встановлене йде в розріз з твердженням відповідача про сплату 19.12.2013 ФОП ОСОБА_1 єдиного податку за листопад 2013 року.

Крім того, суд звертає увагу, що у Акті перевірки від 10.04.2014 № 124/17-121 зазначено, що суму єдиного податку за грудень 2013 року (строк сплати 20.12.2013), позивачем не сплачено взагалі, а представник відповідача у додаткових поясненнях наголосив, що Актом камеральної перевірки податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 14.10.2013 № 69/17-121 встановлено порушення порядку сплати авансових внесків по єдиному податку за липень-вересень 2013р. та податковим повідомленням-рішенням № 0005991700 від 28.10.2013р. застосовано штрафні санкції в сумі 458,80 грн. (а.с. 26). Податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 28.10.2013р. та не оскаржувалось. Позивачем 19.12.2013 було сплачено 240,00 грн. єдиного податку за грудень 2013, але вказана сума зарахувалась у погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення на підставі п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу, згідно якого, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, тобто на погашення штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 0005991700 від 28.10.2013.

Про те, судом встановлено з картки обліку платника податків за платежем єдиний податок з фізичних осіб (а.с. 18-19, 28-31), що вона не містить жодних зарахувань за квитанцією від 19.12.2013 року, хоча таку сплату контролюючий орган не заперечує, та не містить жодних зарахувань суми 240,00 грн. у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Таким чином, оскільки податковий орган не заперечує факт сплати єдиного податку за квитанцією від 19.12.2013 року, що наявна у матеріалах справи, а картка обліку платника не містить жадних відомостей про таке зарахування, суд приходить до висновку, що Чернігівською ОДПІ було протиправно застосовано до позивача штрафні санкції за порушення строків сплати єдиного податку, оскільки суму єдиного податку за грудень 2013 року ФОП ОСОБА_1 було сплачено квитанцією, де визначено дату подання готівки - 19.12.2013, тобто сплата відбулась без порушень строків визначених Податковим кодексом України.

Отже, дослідивши матеріали справи та враховуючи, що дії Чернігівської ОДПІ щодо проведення перевірки та складання Акта камеральної перевірки від 10.04.2014 № 124/17-121, на підставі якого було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, знаходяться поза межами правового поля та враховуючи, що подання до установи банку платіжних документів на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі для перерахування відповідних сум податкових зобов'язань з єдиного податку здійснено позивачем у встановлені податковим законодавством строки (до 20.10.2013 та до 20.12.2013) і обов'язок позивача щодо сплати таких грошових зобов'язань припинився, суд приходить до висновку, що у податкового органу не було підстав для винесення податкового повідомлення-рішення від 13.06.2014 року № 20008741701.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 13.06.2014 року № 20008741701 та не надав належних доказів порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 295.1 статті 295 Розділу XIV Глави 1 Податкового кодексу України щодо порушення терміну сплати єдиного податку з фізичних осіб по терміну сплати 20.10.2013 та 20.12.2013.

Встановивши, на підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, суд вважає, що Чернігівською ОДПІ було неправомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення та констатуючи спірність формування відповідачем податкового зобов'язання позивачу по єдиному податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб, згідно вимог Податкового кодексу України, враховуючи статті 19 Конституції України та частину 1 статті 11, статей 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав, що податкове повідомлення-рішення Чернігівської ОДПІ від 13.06.2014 року № 20008741701 - підлягає скасуванню, а позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 - задоволенню.

Всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати по справі згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України.

Керуючись статей 2, 9, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове рішення-повідомлення від 13.06.2014 року № 0008741701 яке не відповідає ст. 295 Податкового кодексу України.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.) судового збору відповідно до задоволених вимог, сплаченого квитанцією від 19.08.2014 № ПН3281 у сумі 182,70 грн. на р/р 31216206784002, отримувач: УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Ю.О.Скалозуб