Рішення № 40571405, 22.09.2014, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/2284/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., при секретарі Боротей А.Е., з участю відповідача ОСОБА_1, представника відповідача за договором адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берегово цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в :

ПАТ «ВіЕс Банк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту зазначивши, що 13.06.2005 року між сторонами був укладений договір кредиту №КF333569, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15 000 доларів США зі сплатою 13% річних за користування кредитом з остаточним терміном погашення не пізніше 12.06.2012 року. 14.04.2009 року між сторонами була укладена додаткова угода №2 до кредитного договору, згідно якої сторони змінили строк користування кредитом позичальником, а саме на 15 років та встановили його термін погашення не пізніше 12.06.2020 року. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між сторонами 14.06.2005 року був укладений іпотечний договір, згідно якого відповідач ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок, загальною площею 100,1 м.кв., житловою площею 46,1 м.кв., що на плані значиться в літері «А», котельня літери «Б», огорожа літери « 1-2», тротуар літери «І» та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 який належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Берегівського нотаріального округу ОСОБА_3.

Оскільки ОСОБА_1 всупереч умовам договору кредиту не сплачує щомісячні кошти на його погашення, відсотки за користування кредитом, пеню за несвоєчасність погашення кредиту, тому його заборгованість складає 13 509,82 доларів США, що по курсу НБУ станом на 03.04.2014 року становить 151 872 грн.. У зв'язку з цим позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на предмети іпотек - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу майна Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, 18.09.2014 року від нього поступила заява, згідно якої позовні вимоги підтримав, та просив справу розглянути без його участі (а.с. 120).

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що не може відбутися звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 оскільки це є єдиним місцем проживання відповідача та його сім'ї, зокрема двох неповнолітніх дітей, тому на підставі ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» просив відмовити в задоволенні позову.

Допитаний в удовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що він проживає за адресою АДРЕСА_2 та його сусідом є ОСОБА_1. Відповідач разом із сім'єю проживає постійно за адресою АДРЕСА_1 з кінця 2001 року.

Заслухавши пояснення відповідача та його представника, допитав свідка та вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Так, 13.06.2005 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту №КF333569, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 15 000 доларів США зі сплатою 13% річних за користування кредитом з остаточним терміном погашення не пізніше 12.06.2012 року, для ремонту житлового будинку (а.с. 5-7).

14.04.2009 року між сторонами була укладена додаткова угода №2 до кредитного договору, згідно якої сторони змінили строк користування кредитом позичальником, а саме на 15 років та встановили його термін погашення не пізніше 12.06.2020 року (а.с. 10).

В забезпечення виконання зобов'язання за договором кредиту між сторонами був укладений іпотечний договір, згідно якого відповідач ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок, загальною площею 100,1 м.кв., житловою площею 46,1 м.кв., що на плані значиться в літері «А», котельня літери «Б», огорожа літери « 1-2», тротуар літери «І» та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 який належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Берегівського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №7304 (а.с. 22-26).

Згідно до розрахунку заборгованість відповідач ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 03.04.2014 року становить 13 509,82 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 03.04.2014 року становить 151 872 грн., з яких 12821,18 доларів США, що дорівнює 144130,58 гривень - заборгованість по кредиту; 475,89 доларів США, що дорівнює 5349,77гривень - заборгованість по відсотках; 212,75 доларів США, що становить 2391,65 гривень - пеня (а.с. 4).

Відповідно до п.п 5.3.1 договору кредит № КF33569 банк має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) (а.с. 6).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В той же час, в статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 07.06.2014 року, зазначено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Пунктом 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» дано визначення споживчому кредиту - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Так, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 та володіє ним на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2001 року (а.с. 26, 106). Загальна площа будинку становить 100,1 кв.м..

Кредит отриманий відповідачем був наданий останньому для ремонту житлового будинку, що і зазначено в кредитному договорі.

Крім того, встановлено, що в будинку АДРЕСА_1 відповідач постійно проживає разом із дружиною та двома малолітніми дітьми (а.с.87-89), а іншого нерухомого житлового майна у власності відповідача не має. Даний факт підтверджується і показами допитаного свідка ОСОБА_4.

У зв'язку вищенаведеним, суд приходить до висновку, що з урахуванням норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 07.06.2014 року та обставин встановлених в судовому засіданні, а також враховуючи, що кредитний договір укладений між сторонами діє до 12.06.2020 року, звернення стягнення на предмет іпотеки житлового будинку не може відбутися, у зв'язку чим у задоволенні позову ПАТ «ВіЕс Банк», слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214 ЦПК України, ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 07.06.2014 року,

р і ш и в :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Гал Л. Л.