Ухвала суду № 40569658, 02.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4931/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

02 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Фортіс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2014 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Фортіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Юридична фірма «Фортіс» звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15.04.2011 № 0000157225/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2014 у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЮФ «Фортіс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2010 р, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2010 по 30.11.2010.

За результатами перевірки складено акт від 04.04.2011 № 56/07-214/25401349, яким встанволено порушення позивачем пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 , пп.7.3.1 п. 7.3, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та завищено ТОВ «ЮФ «Фортіс» суму податкового кредиту за листопад 2010 р. на суму ПДВ 362 200,00 грн. та від'ємне значення в розмірі 367 882,00 грн. За даними перевірки позитивне значення становить 1 319,00 грн. В порушення вимог пп.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 р. у розмірі 367 882,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.04.2011 № 0000157225/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого за рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у періоді - грудень 2010 р. у розмірі 367 882,00 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідачем на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого за рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ЮФ «Фортіс» (покупець) укладено з управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві Ради (продавець) договір купівлі-продажу нежилого приміщення № б/н від 06.10.2010, умовами якого передбачена передача продавцем у власність покупця нежилих приміщень загальною площею 403,10 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, пров. Бєлінського Чеслава, 10, літ. А, а саме: з № 1 по № 32 (групи приміщень № 60) (в літ. А) згідно з технічною документацією комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна. Відповідно до пункту 1.7 договору приміщення продано за 2 215 200,00 грн., в тому числі ПДВ становить 369 200,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору покупець зобов'язаний внести 2 215 200,00 грн. за об'єкт продажу протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Термін сплати продовжується на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше як 50 відсотків від вартості об'єкта продажу. Відповідно до п. 2.2 договору покупець зобов'язаний сплатити суму вищезгаданого ПДВ протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Право власності на зазначений об'єкт підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів від 06.10.2010.

11.01.2011 приміщення було передано позивачу на підставі акту приймання-передачі.

06.10.2010 управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві Ради виписано податкову накладну на суму 2 215 200,00 грн.

На підтвердження оплати позивачем надано платіжні доручення, а саме: від 03.11.2010 № 205 на суму 1 293 200,00 грн., від 03.12.2010 № 225 на суму 70 000,00 грн., від 17.12.2010 № 240 на суму 180 000,00 грн., від 10.01.2011 № 1 на суму 312 000,00 грн., від 08.12.2010 № 226 на суму 160 000,00 грн., від 01.12.2010 № 224 на суму 200 000,00 грн.

Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за 11 місяць 2010 року від 16.12.2010 від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21) становить 367 882,00 грн.

Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за 12 місяць 2010 року від 18.01.2011 на рахунку платника у банку знаходиться сума 367 882,00 грн. (рядок 25.1). Разом з декларацією позивачем подано до податкового органу довідку щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, розрахунок суми бюджетного відшкодування, заяву про повернення бюджетного відшкодування.

В свою чергу, висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на те, що ТОВ «ЮФ «Фортіс» включило до податкового кредиту в листопаді 2010 року податкову накладну від 06.10.2010 № 5075 на суму 2 215 200,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 369 200,00 грн., але жодної події, що сталися раніше в даному періоді не відбулося, а саме: перерахування коштів згідно банківської виписки (№205 від 03.11.2010) по даній операції здійснено в листопаді 2010 року, акт приймання-передачі приміщення підписаний 11.01.2011.

Згідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем порушено приписи пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки перерахування коштів позивачем здійснено пізніше ніж виписано податкову накладну, а саме: податкову накладну № 5075 на суму 2 215 200,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 369 200,00 грн. видано 06.10.2010 , а перерахування коштів здійснено в листопаді 2010 року (банківська виписка № 205 від 03.11.2010 р.). Крім того, приміщення було передано позивачу 11.01.2011, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що податкова накладна виписана раніше ніж дата виникнення податкових зобов'язань, тобто в податковому періоді відсутні події, які повинні статися раніше ніж видача податкової накладної, в даному випадку, це зарахування грошових коштів від покупця на банківський рахунок платника податку. Отже, податкова накладна № 5075 від 06.10.2010 виписана з порушенням при заповненні обов'язкових реквізитів, що позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат на сплату ПДВ на підставі такої податкової накладної, що свідчить про порушення позивачем пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 , пп.7.3.1 п. 7.3, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення ТОВ «ЮФ «Фортіс» розміру податкового кредиту за листопад 2010 року, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Фортіс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 08.09.2014.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.