Ухвала суду № 40569086, 19.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

----------------------

У Х В А Л А

19 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-3201/09/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Романішина В.Л.

за участю секретаря - Цуцкірідзе М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 травня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Баштанський сир завод» до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2009 року Публічне акціонерне товариство "Баштанський сирзавод" (надалі -позивач) звернулось до суду з позовом до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.07.08 р. № 0000332301/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за квітень 2008 р. на суму 226368 грн., оскільки воно є хибним та суперечить діючому законодавству. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок перевіряючих, що підприємством не вірно проведено розподіл ПДВ між двома деклараціями бюджетною і дотаційною по придбаному обладнанню та невірно визначено суму податкового кредиту попередніх податкових періодів є помилковим, оскільки порядок формування податкового кредиту для кожної з вказаних декларацій регулюється виключно загальними нормами п.11.21 ст.11, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», однак із врахуванням особливостей порядку нарахування коштів, затверджених постановою КМУ від 12.05.1999р. №805. Зазначає, що платники податків, які за нормами п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» та постанови КМУ №805 мають право на використання спеціального режиму оподаткування повинні відображати в окремих податкових деклараціях суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та продажем молока. Що ж до відображення в цих деклараціях операцій з придбання товарів, то ні Закон ні Постанова будь-яких вимог не містять. У зв'язку з цим, позивач вважає, що здійснений фахівцями ДПІ розрахунок податкового кредиту по закупленому товариством обладнанню шляхом розподілу за коефіцієнтом (пропорційно об'ємам продукції, виготовленої з молока, придбаного від сільгоспвиробників та посередників) є неправомірним.

Баштанська МДПІ Миколаївської області ДПС проти позову заперечила, зазначивши, що при проведенні перевірки позивача встановлено, що останнім придбаваються товарно-матеріальні цінності (обладнання для цеху по виробництву сиру), роботи, послуги, які пов'язанні з переробкою молока, однак ПДВ по вказаних ТМЦ, в порушення вимог п.11 «Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі», затвердженого постановою КМУ від 12.05.1999р. №805, відносяться до податкового кредиту бюджетної декларації, а не дотаційної. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

За наслідками розгляду адміністративного позову Миколаївським окружним адміністративним судом 07 травня 2012 року прийнято постанову про задоволення адміністративного позову.

Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції зазначив, що нарахування податку на додану вартість, яке стосується операцій ввезення (пересилання) обладнання на митну територію України та придбання обладнання у резидентів, не пов'язане з продажем відноситься до податкового кредиту і повинно включатись в Декларацію по розрахунках з бюджетом.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Баштанська МДПІ Миколаївської області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ПАТ «Баштанський сирзавод» залишити без задоволення.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що позивач є переробним підприємством і оскільки Порядок №805 не поширюється на операції з переробки молока, закупленого не у сільськогосподарських товаровиробників, тому операції з придбання та продажу, які стосуються процесу переробки молока, товариством необхідно розподіляти.

Заперечень на апеляційну скаргу позивачем не надано.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з'ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що підприємство позивача є переробним підприємством і податок на додану вартість за реалізовані молоко та молочну продукцію спрямовує для виплати дотацій сільгоспвиробникам за продане ними переробному підприємству молоко відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР.

В у 2008 році відповідач по справі провів виїзну позапланову перевірку підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період квітень місяць 2008 р. та склав акт перевірки від 25.07.08 р. № 489/23-00446500 (надалі - Акт перевірки).

Зокрема, в Акті перевірки відповідач зазначив про порушення підприємством позивача підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, підпункту 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168/97-ВР) та абзац 3 пункту 1, пунктів 6, 10 Порядку нарахування виплат, та використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.05.99 р. № 805 (у редакції постанови КМУ від 28.03.07 р. № 596).

В обґрунтування свого висновку по Акту перевірки відповідач посилається на те, що підприємство позивача невірно провело розподіл ПДВ між двома деклараціями - бюджетною і дотаційною по придбаному обладнанню та невірно визначило суму податкового кредиту попередніх податкових періодів. В попередніх податкових періодах до квітня місяця 2008 р. позивач включав всю суму ПДВ сплаченого на митниці при отриманні імпортного обладнання та при придбанні обладнання у резидентів, яке підтверджено податковою накладною до податкового кредиту бюджетної декларації.

На думку перевіряючи сума ПДВ за придбане обладнання на податковий кредит відноситься не повністю, а тільки в частині пропорційно об'єму закупленої сільгосппродукції у сільгоспвиробників.

За результатами перевірки та складеному Акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 28.07.08 р. № 0000332301/0, згідно з яким зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень місяць 2008 р. в розмірі 226950 грн.

Пунктом 11.21 статті 11 "Прикінцеві положення" Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до 01 січня 2004 року сума ПДВ, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для сплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11.29 Закону України "Про податок на додану вартість" зупинено до 01 січня 2006 року дію п.7.7 ст. 7, п.п. 10.1, 10.2 ст. 10цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Відповідно до абзацу 4 п.1.2 розділу 1 "Загальні положення" Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ - платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість") суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Згідно з п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року №271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби.

Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються ДПА України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Отже, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податкове зобов'язання і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", тобто такий платник ПДВ, який, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 28.02.2011 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196, 198, 200, 206, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу отримання копії рішення сторонами.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Суддя: Єщенко О.В.

Суддя: Романішин В.Л.