Ухвала суду № 40569068, 10.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4364/14

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

Суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника відповідача Сакали М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області до ТОВ «АДІКТ» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2014 року Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області звернулася до суду з позовом до ТОВ «АДІКТ», в якому просила винести рішення про стягнення коштів з банківських рахунків ТОВ «АДІКТ», які обслуговують платника податків, а саме: МФО 300175, ПУАТ «ФІДОБАНК», №26000000398788 на загальну суму податкового боргу 447499,88 грн.: на суму 400126,52 грн. на наступні реквізити: бюджетний рахунок №33213812700005; бюджетна класифікація 13050200; отримувач УДКСУ у м.Одесі Одеської області; код ЄДРПОУ отримувача 38016923; банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області; МФО 828011 суму 9023,96 грн. на наступні реквізити: бюджетний рахунок №31511969700005; бюджетна класифікація 18050300; отримувач УДКСУ у м.Одесі Одеської області; код ЄДРПОУ отримувача 38016923; банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області; МФО 828011.

Накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ «АДІКТ», які обслуговують платника податків, а саме: МФО 300175, ПУАТ «ФІДОБАНК», №26000000398788.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «АДІКТ», які обслуговують платника податків, а саме: МФО 300175, ПУАТ «ФІДОБАНК», №26000000398788 - відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і прийняти рішення, яким задовольнити адміністративний позов в частині накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «АДІКТ».

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника відповідача Сакали М.Я., вивчивши відокремлені матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Так, відповідно до ч. 1, 3 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Згідно ч. 4 ст. 117 КАС України адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Відмовляючи у забезпеченні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, з чим погоджується апеляційний суд.

Крім того апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України податковий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться у банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За визначенням пункту 94.1 статті 94 цього Кодексу адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

У пункті 94.2 цієї статті передбачені обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Згідно з підпунктами 94.6.1 та 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 цього Кодексу керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Частиною другою пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

За змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: 1)арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу; 2)адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (в залежності від виду майна). При цьому накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежене сумою податкового боргу такого платника.

Нормами Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, встановлена процедура стягнення податкового боргу з розрахункового рахунку платника податків, яка передбачає списання банком суми боргу лише у межах наявних сум на банківському рахунку без блокування розрахунків по банківському рахунку платника податків у випадку недостатності коштів для погашення податкового боргу або їх відсутності.

Отже, реалізація податковим органом своїх повноважень щодо звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, який має податковий борг, за умови відсутності у нього майна, необхідного для погашення податкового боргу, разом із зверненням до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу з банківських рахунків відповідає законодавчо визначеній компетенції податкового органу.

Водночас, у ст. 117 КАС України міститься вичерпний перелік способів забезпечення позову, серед яких не має накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з посиланням апеляційної скарги на п.п.20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу, оскільки даною правовою нормою надано право податковому органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Зазначені вимоги є предметом адміністративного позову, які й повинні бути розглянуті по суті. Результати розгляду такої позовної вимоги відповідно до ст. 158 КАС України повинні бути викладені в постанові суду, а ні в ухвалі про забезпечення позову.

Так, в апеляційної скарзі позивач посилається на те, що не подавав окремого клопотання до ООАС про забезпечення позову відповідно до ст. 117 КАС України. Позивач звертає увагу на те, що прохання про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача було одною з позовних вимог.

Вивчивши відокремлені матеріали справи колегія суддів встановила, що в них відсутнє клопотання про забезпечення адміністративного позову в порядку ст. 117 КАС України, тому погоджується з апелянтом в цій частині.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що у суду першої інстанції не було підстав для вирішення питання про забезпечення позову та постановлення оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ст. 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи та допустив порушення норм процесуального права при вирішенні питання, а наведені в апеляційній скарзі доводи частково спростовують правильність висновків суду.

Відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області - задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року - скасувати та направити відокремлені матеріали справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов