Рішення № 40569004, 16.09.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2014 р.Справа № 922/3214/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Управління освіти адміністрації Московського району Харківської міської ради (м. Харків) 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківська об'єднана державна фінансова інспекція (м. Харків) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Харків) про стягнення 11153,58 грн. за участю представників сторін:

позивача - Шерстюк Р.В. (довіреність №3224 від 10.09.2014 р.);

відповідача - ОСОБА_3.(довіреність від 15.08.2014 р.);

3-ї особи - Стороженко А.І. (довіреність №810-17/3031 від 04.09.2014 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління освіти адміністрації Московського району Харківської міської ради, звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на свою користь заборгованість з орендної плати за договором оренди від 02.08.2000 р. №138 в розмірі 2387,83 грн. та з орендної плати за договором оренди нежилого приміщення (будівлі) №1790 від 08.07.2004 р. в розмірі 8765,75 грн. Судові витрати у розмірі 1827,00 грн. просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 серпня 2014 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі №922/3214/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19 серпня 2014 р. о 10:00 год.

15.08.2014 року за вх. №28590 до канцелярії суду надійшли письмові пояснення від представника третьої особи, в яких Харківська об'єднана державна фінансова інспекція позов позивача підтримала у повному обсязі.

18.08.2014 року за вх. №28821 до канцелярії суду від представника відповідача надійшов супровідний лист разом із запереченнями проти позову та довідкою про відсутність у відповідача розрахункових рахунків.

У судовому засіданні 18.08.2014 року було оголошено перерву до 11.09.2014 року до 12:15 год.

У судовому засіданні 11.09.2014 року було оголошено перерву до 16.09.2014 року до 10:00 год.

В судовому засіданні 16 вересня 2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що додаткові угоди до договорів оренди нежитлових приміщень № 138/2000 від 02.08.2000 р. та № 1790/2004 від 08.07.2004 р., якими розміри орендної плати за договорами були зменшені з 02.04.2012 року та з 08.04.2012 року з посиланням у них на звіти про оцінку майна від 13.06.2013 р., затверджені наказом управління комунального майна та приватизації від 19.07.2013 р. № 1447 та № 1448, укладені з порушенням вимог частини 1 ст. 58 Конституції України, що призвело до недоотримання Управлінням освіти власних надходжень від передачі нежитлових приміщень в оренду ФО-П ОСОБА_1, що підтверджується актом планової ревізії фінансово-господарської діяльності Управління освіти адміністрації Московського району Харківської міської ради за період з 01.04.2012 р. по 01.01.2014 р. № 810-40/9 від 20.03.2014 року, проведеної Харківською об'єднаною державною інспекцією.

Представник відповідача в судовому засіданні 16 вересня 2014 року заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що відповідачем належним чином виконувалися умови укладених з позивачем договорів оренди та у повному обсязі сплачувалася передбачена договорами орендна плата з урахуванням усіх змін, внесених укладеними між сторонами додатковими угодами. Також представник відповідача зазначив, що посилання позивача на те, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, звіти про вартість майна не мають зворотної дії в часі, не мають жодного правового обґрунтування, оскільки звіти про вартість майна жодним чином не є ані законом, ані нормативно-правовим актом, оскільки не містять жодної норми права. І тому застосування позивачем ст. 58 Конституції України є недоречним.

В судовому засіданні 16 вересня 2014 року представник 3-ї особи підтримав позов позивача в повному обсязі та зазначив, що проведеною ревізією встановлені факти внесення згідно з додатковими угодами змін до розмірів орендної плати, визначених умовами договорів оренди, а саме їх зменшення на підставі зменшення вартості орендованого майна, але до моменту складання відповідних звітів про вартість майна, переданого в оренду. Також представник третьої особи посилався на порушення сторонами ч.1 ст. 58 Конституції України при укладенні додаткових угод.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02.08.2000 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець), з урахуванням додаткової угоди від 01.01.2012 р. до договору оренди № 138/2000 від 02.08.2000 р. нежитлового приміщення, якою договір викладено у новій редакції, та ФО-П ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди № 138/2000 нежитлового приміщення.

За умовами п. 1.1 цього договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 390,00 кв. м, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та знаходиться на балансі Управління освіти адміністрації Московського району Харківської міської ради.

Відповідно до п. 3.2 договору, орендна плата за січень 2012 року становить 3986,14 грн. без ПДВ.

Згідно п. 10.2 договору № 138/2000, зміни та доповнення, що вносяться до договору оренди, розглядаються сторонами протягом 20 днів і оформлюються додатковими угодами, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Так, додатковою угодою від 02.04.2012 року до договору оренди № 138 від 02.08.2000 р. сторонами було внесено зміни до зазначеного договору оренди, а саме п. 3.2. договору викладено у наступній редакції:

"Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропозиції її розподілу, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 р. № 566/11.

Орендна плата розраховується згідно з додатком до цього договору і складає за базовий місяць - квітень 2012 року - 2734,77 грн. без ПДВ".

На виконання умов договору оренди відповідачем сплачувалася орендна плата у відповідності до змін, внесених додатковою угодою з 02.04.2012 р.

Аналогічний договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1790/2004, з урахуванням додаткової угоди від 01.01.2012 р. до договору оренди № 1790/2004 від 08.07.2004 р. нежитлового приміщення, якою договір викладено у новій редакції, було укладено між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та ФО-П ОСОБА_1 (орендар) 08.07.2004 року.

За умовами п. 1.1. цього договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 59,40 кв. м, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та знаходиться на балансі Управління освіти адміністрації Московського району Харківської міської ради.

Згідно п. 3.2 договору від 08.07.2004 року, орендна плата за січень 2012 р. становить 987,58 грн. без ПДВ.

Згідно п. 10.2 цього договору, зміни та доповнення, що вносяться до договору оренди, розглядаються сторонами протягом 20 днів і оформлюються додатковими угодами, які є невід'ємними частинами цього договору.

08.04.2012 року сторонами договору підписана та набула чинності додаткова угода до договору оренди № 1790 від 08.07.2004 р., якою було внесено зміни до зазначеного договору, зокрема, абзац другий п. 3.2 викладено у наступній редакції:

"Орендна плата розраховується згідно з додатком до цього договору і складає за базовий місяць - квітень 2012 р. - 416,53 грн. без ПДВ".

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначених договорів, відповідач належним чином виконував узяті на себе зобов'язання, зокрема, у повному розмірі сплачував орендну плату за обома договорами, з урахуванням усіх укладених додаткових угод. Заборгованості відповідач перед позивачем не мав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 760 Цивільного кодексу України, особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата є однією з істотних умов договору оренди.

Статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами ч. 1 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або не обумовлено характером його зміни.

Згідно ч. 1 ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, сторонами договорів були погоджені зміни їх умов щодо розміру орендної плати, наслідком чого стало укладення між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФО-П ОСОБА_1 додаткових угод від 02.04.2012 року до договору оренди № 138 від 02.08.2000 р. та від 08.04.2012 р. до договору оренди № 1790 від 08.07.2004 р. і у відповідності до умов ч. 1 ст. 653 ЦК України, розмір орендної плати був змінений відповідно з 02.04.2012 р. за договором № 138 від 02.08.2000 р. та з 08.04.2012 р. за договором № 1790 від 08.07.2004 р.

Таким чином, жодних порушень з боку відповідача щодо сплати орендної плати не мало місця, оскільки умови договору були змінені за згодою сторін та визначена сторонами сума орендної плати сплачувалася відповідачем належним чином.

Також суд зазначає, що додаткова угода від 02.04.2012 р. до договору оренди №138 від 02.08.2000 р. та додаткова угода від 08.04.2012 р. до договору оренди №1790 від 08.07.2004 р. не визнавалися недійсними, а тому є чинними і на даний час.

Посилання позивача та третьої особи на те, що звіти про вартість майна не мають зворотної дії в часі, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, не мають зворотної дії в часі лише закони та інші нормативно-правові акти, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. А звіти про вартість не є законами або нормативно-правовими актами та не містять жодної норми права.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене та те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 3, 11-14, 509, 526, ч. 1 ст. 626, 627-629, 631, 653, 654, Цивільного кодексу України, статтями 173, 193, 283 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.09.2014 р.

Суддя Г.І. Сальнікова