Рішення № 40568991, 15.09.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2014 р.Справа № 922/3588/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Навчального центру Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій, с. Ватутіне про стягнення 32417,98грн. за участю представників сторін:

позивача - Єфременко О.О. (дов. № 14-88 від 18.04.2014 року),

відповідача - Ємець К.В. (дов. № 010/1852/170/2 від 11.09.2014 року),

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Навчального центру Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (відповідач) 32417,98 грн., з яких: 22605,95 грн. основна заборгованість, пеня 5647,29 грн., 3% річних 1181,69 грн., інфляційні втрати 2983,05 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 28.08.14 року за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та відзиві на позов, поданому до суду 12.09.2014 року за вх. № 31672, проти вимог позивача заперечує. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається зокрема на те, що позивач несвоєчасно надсилав йому акти приймання-передачі природного газу (рахунки на оплату). Наявність боргу за спожитий природний газ станом на 30.06.2014 року на загальну суму 22605,95 грн. відповідач визнає. Щодо нарахованих позивачем інфляційних та 3% річних відповідач зазначає, що Договором не передбачені інші штрафні санкції окрім пені, тому зобов'язання з їх сплати у відповідача відсутнє. Окрім того, відповідач просить суд звільнити його від сплати пені відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України посилаючись на те, що він є неприбутковою установою та фінансується з Державного бюджету.

У відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України 15.09.2014 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

22 січня 2013 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (позивач, Продавець) та Навчальним центром Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (відповідач, Покупець) був укладений договір № 13/2418 ТЕ-32 про закупівлю природного газу (надалі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору Продавець зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ (надалі - газ), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 цього Договору. Газ, що постачається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

На виконання умов Договору позивач поставив у період з січня по грудень 2013 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 304,411 тис.куб.м. на загальну суму 398534,90 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 31.01.13 року (за січень), від 28.02.13 року (за лютий), від 31.03.13 року (за березень), від 31.04.13 року (за квітень), від 31.10.13 року (за жовтень), від 24.01.14 року (за листопад 2013 року) та від 24.01.2014 року (за грудень 2013 року).

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Проте відповідачем, всупереч умовам Договору, не вчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, внаслідок чого станом на 20.08.2014 року виникла заборгованість в розмірі 22605,95 грн., яка також підтверджується наданим до матеріалів справи Актом звірки розрахунків від 30.06.2014 року підписаним і скріпленим печатками сторін, та не заперечується відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем Договору та вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 22605,95 грн. основної заборгованості за поставлений природний газ обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних та 3% річних дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 2983,05 грн. інфляційних та 1181,69 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача проти нарахування 3% річних та інфляційних, викладених у відзиві на позов, суд не приймає їх до уваги, оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем умов пункту 4.1. цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення 5647,29 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві на позов клопотання про звільнення його від сплати пені суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в пункті 3.17.4 Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак посилання відповідача на винятковість обставин, з якими Закон пов'язує можливість зменшення штрафних санкцій, не доведена ним жодними доказами, у зв'язку із чим суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати пені.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається при задоволенні позову - на відповідача.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 1827,00 грн. покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтею 193 Господарського кодексу України; статтями 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України; статтями 1, 12, 33, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Навчального центру Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (63212, Харківська обл., Нововодолазький район, сел. Ватутіне; код ЄДРПОУ 33879077; рах. № 35219001000820, 35228003000820 у ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 22605,95 грн. - основної заборгованості, 5647,29 грн. - пені, 1181,69 грн. - 3% річних, 2983,05 грн. - інфляційних та 1827,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.09.2014 р.

Суддя О.О. Ємельянова