Рішення № 40568872, 11.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15496/14 11.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Агро»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєврогаз»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД»

Про стягнення 159 824,81 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Агро» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєврогаз» (далі - відповідач) про стягнення 159 824,81 грн., а саме: 140 000,00 грн. - основного боргу, 17 258,93 грн. - збитків від інфляції, 2 565,88 грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за Угодою № СР-4 про відшкодування збитків користувачу земельної ділянки від 07.11.13., що зумовило нарахування 3% річних, збитків від інфляції та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.14. порушено провадження у справі № 910/15496/14, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД» (далі - третя особа), розгляд справи призначено на 26.08.14.

12.08.14. представником відповідача через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрєврогаз» визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить розгляд справи 26.08.14. проводити без участі повноважного представника відповідача.

21.08.14. представником позивача через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі та клопотання про розгляд справи № 910/15496/14 без участі повноважного представника позивача.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 26.08.14. представників учасників судового процесу розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 11.09.14.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 11.09.14. не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання 11.09.14. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмових пояснень не справі не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/15496/14.

В судовому засіданні 11.09.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.12. між третьою особою (далі - Комітент) та відповідачем (далі - Комісіонер) було укладено Договір комісії (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) в порядку та на умовах визначених Договором Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується з наступною компенсацією Комітентом понесених Комісіонером витрат вчинити кілька правочинів (дій) від свого імені, але в інтересах Комітента, пов'язаних з одержанням в органах державної виконавчої влади й місцевого самоврядування необхідних погоджень, а у власників землі й землекористувачів - дозволів, необхідних Комітенту для проведення сейсморозвідувальних робіт.

Відповідно до п. 1.2. Договору, виконуючи умови цього договору, Комісіонер на підставі ст.ст. 1011-1024 Цивільного кодексу України, ст. 97 Земельного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. за № 284 зобов'язаний: звернутися від свого імені в інтересах Комітента в органи державної виконавчої влади й місцевого самоврядування за одержанням необхідних дозволів та погоджень; укласти від свого імені, але в інтересах Комітента з власниками землі й землекористувачами угоди про відшкодування їм збитків.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 6.1, п. 6.2 з 03.01.12. і діє до 31.12.14.

07.11.13. між позивачем (далі - Землекористувач, Сторона-1) третьою особою, в інтересах якої на підставі Договору діяв відповідач (далі - Сторона-2) було укладено Угоду № СР-4 про відшкодування збитків користувачу земельної ділянки (далі - Угода), відповідно до умов якої (п. 1.1) Сторона-2 з метою збору геофізичної інформації за погодженням зі Стороною-1 здійснює проходження земель, що належать/використовуються Стороною-1. Методологія робіт Сторони-2 не передбачає нанесення шкоди родючості фунту, а також зняття та перенесення поверхневого (родючого) шару фунту земельних ділянок Сторони-1.

Згідно з п. 1.2 Угоди, Сторона-1 надає згоду на проходження Стороною-2 по земельним ділянкам, що належать/використовуються Стороною-1 та які знаходяться в адміністративних межах Сарської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, а Сторона-2 зобов'язується відшкодувати Стороні-1 збитки, які будуть заподіяні проведенням зазначених робіт в порядку та на умовах, встановлених Угодою.

Відповідно до п. 1.2 Угоди, орієнтовна (попередньо узгоджена Сторонами на місцевості) площа земельних ділянок, на яких будуть проводитись роботи по збору геофізичної інформації становить 21,10 гектарів. Межі земельних ділянок та/або частин земельних ділянок, на яких буде проводитися збір геофізичних даних встановлюються сторонами у відповідній План-схемі меж земельних ділянок, яка підписується уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною Угоди.

Орієнтовний розмір збитків на момент укладення даної Угоди, що підлягає відшкодуванню Стороною-2 на користь Сторони-1 становить 303 610,18 грн. Цей розмір збитків визначається за формулою: Узбитків = В культур х Sз/д X ОВ (п. 2.2 Угоди).

Пунктом 2.3 Угоди сторони погодили, що фактичний розмір збитків відображається сторонами в Акті відшкодування збитків, який оформлюється по закінченні робіт Стороною-2 та є невід'ємною частиною даної Угоди на підставі Постанови КМУ від 19.04.1993 р. № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» .

Згідно з п. 2.4 Угоди, відшкодування збитків здійснюється Стороною-2 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Сторони-1 у наступному порядку: 100% передплата збитків перед початком робіт Стороною-2 та підписання сторонами Акту відшкодування збитків.

Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем умов Угоди в частині сплати грошових коштів.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали справи містять підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт № 1 відшкодування збитків від 23.12.13. за Угодою на суму 455 191,19 грн. Жодних претензій сторін вказаний акт не містить.

Далі, судом встановлено, що відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості за вказаним Актом № 1 від 23.12.13. на загальну суму 315 191,19 грн.

Доказів повного погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

При цьому судом враховано, що 16.05.14. позивачем відповідачу було направлено претензію № 110 від 16.05.14. з вимогою сплатити наявну заборгованість. Відповіді на вказану претензію відповідачем надано не було, вказаного останнім не спростовано.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як відзначалось судом, згідно з п. 2.4 Угоди, відшкодування збитків здійснюється Стороною-2 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Сторони-1 у наступному порядку: 100% передплата збитків перед початком робіт Стороною-2 та підписання сторонами Акту відшкодування збитків.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач в обумовлені строки не сплатив позивачеві грошові кошти на виконання умов Угоди, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню у сумі 140 000,00 грн., що складає борг відповідача станом на момент прийняття даного рішення.

При цьому, судом враховано, що відповідачем визнано розмір заборгованості, пред'явлений до стягнення позивачем.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 2 565,88 грн. - 3% річних та 17 258,93 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу є правомірним.

За перерахунком суду, розмір збитків від інфляції складає 17 258,93 грн., розмір 3% річних становить 2 565,88 грн., як те вбачається з обґрунтованого розрахунку позивача, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєврогаз» (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, б. 4/6, корпус А, офіс 204; ідентифікаційний код 32045440) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Агро» (37340, Полтавська область, Гадяцький район, село Сари, вул. Леніна, б. 49; ідентифікаційний код 33268530) 140 000 (сто сорок тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 17 258 (сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 93 коп. - збитків від інфляції, 2 565 (дві тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 88 коп. - 3% річних, 3 196 (три тисячі сто дев'яносто шість) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.09.14.

Суддя Т.М. Ващенко