Постанова № 40568787, 21.08.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2014 року 810/4638/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В.,

при секретарі судового засідання Короташ О.Б.,

за участю:

представника позивача - Зінкевика Д.В.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) в якому просить стягнути адміністративно-господарські санкції у розмірі 6768,75 грн.

Представник позивача на обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач порушив вимоги статті 19 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме, не виконав встановленого нормативу щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. У зв'язку із зазначеним, ФОП ОСОБА_2 зобов'язаний сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів передбачені законом адміністративно-господарські санкції та пеню. Просив суд позов задовольнити.

Відповідач на обґрунтування заперечення проти позову зазначив, що він не зобов'язаний платити адміністративні-господарські санкції за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та пеню за порушення термінів сплати цих санкцій, оскільки, самостійно розрахований ним відсоток середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, який зобов'язує виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у 2013 році був менший за передбачений законом. Звернув увагу на те, що це підтверджується табелями обліку робочого часу за 2013 рік. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача та пояснення відповідача, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Із свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії ВО1 №364512 судом встановлено, що 10.06.1997 ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с. 6).

Судом встановлено, що з 18.02.2014 по 19.02.2014 Територіальною державною інспекцією з питань праці у Київській області проведено перевірку щодо додержання ФОП ОСОБА_2 законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування. За результатами даної перевірки складено акт №10-30-036/09 (а.с. 8-10).

Актом перевірки встановлено порушення статті 19 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме:

- на дату перевірки роботодавцем ОСОБА_2 не проведено реєстрацію ФОП у Фонді соціального захисту інвалідів;

- ФОП ОСОБА_2 станом на дату перевірки не подано звіт за 2012 рік до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів;

- згідно довідки ФОП ОСОБА_2 встановлено, що протягом 2012 року та 2013 року середньооблікова кількість штатних працівників у роботодавця становила 8 осіб. Тобто, були всі підстави для створення 1 робочого місця, як у 2012 році так і у 2013 році, але фактично протягом вказаного періоду інваліди у ФОП ОСОБА_2 не працювали.

Із розрахунку середньооблікової кількості працівників облікового складу ФОП ОСОБА_2 за 2013 рік від 20.08.2014 №04-380/488 судом встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників за 2013 рік у ФОП ОСОБА_2 становить 7,50 чоловік, а при округленні 8 чоловік (а.с. 40-42).

А також, із розрахунку суми позову випливає, що сума адміністративно-господарських санкцій для ФОП ОСОБА_2 за 2013 рік становить 6768,75 грн., а сума пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій - 284,55 грн. (а.с. 12).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з Закону України 21 березня 1991 року №875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - ЗУ №875-XII) та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього (ч.1 ст.7 ЗУ №875-XII).

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.18 ЗУ №875-XII).

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (ч.1 ст.19 ЗУ №875-XII).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч.2 ст.19 ЗУ №875-XII).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (ч.3 ст.19 ЗУ №875-XII).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів (ч.8 ст.19 ЗУ №875-XII).

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку (ч.9 ст.19 ЗУ №875-XII).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів (ч.1 ст.20 ЗУ №875-XII).

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч.2 ст.20 ЗУ №875-XII).

Кабінетом Міністрів України 31 січня 2007 року прийнято постанову №70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", якою затверджено Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, який визначає процедуру сплати підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі - порядок).

Абзацом першим пункту 2 Порядку встановлено, що роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом (абз.2 п. 2 Порядку).

Порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення (п.4 Порядку).

Суд звертає увагу на те, що пунктом 3 додатка до Інструкції зі статистики кількості працівників, що затверджена наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року №286, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за №1442/11722, встановлено, що округлення результатів обчислень для відображення у формах державних статистичних спостережень з праці здійснюється за правилом парної цифри. Округлюються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менше або дорівнює "4", вона відкидається; якщо - більше або дорівнює "6", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю. Якщо остання значуща цифра "5", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна, а парна залишається без змін.

Отже, позивачем доведено, що у відповідача середньооблікова кількість штатних працівників в 2013 році становила 8 осіб, а тому, він зобов'язаний був створити робоче місце для інваліда. Зазначене підтверджується: актом від 19.02.1014 №10-30-036/09, розрахунком середньооблікової кількості працівників облікового складу ФОП ОСОБА_2 за 2013 рік від 20.08.2014 №04-380/488, табелями обліку робочого часу за 2013 рік та листком непрацездатності (а.с. 8-10, 40-42, 43-54, 55).

Ураховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у розмірі 6768,75 грн. та пеню за порушення термінів сплати цих адміністративно-господарських санкцій у розмірі 284,55 грн.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню на його користь не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (04050, м. Київ, Шевченківський р-н, вулиця Глибочицька, 72, код ЄДРПОУ 19023989) адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 7053,30 грн. (сім тисяч п'ятдесят три грн. 30 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 серпня 2014 р.