Постанова № 40568781, 26.08.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2014 року ( 12 год. 20 хв.)Справа № 808/5080/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Максименко Л.Я., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектно-виробнича компанія «Спецзахист», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про: скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектно-виробнича компанія «Спецзахист» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.03.2014 № 0000472211 по податку на додану вартість у сумі 85 000,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 21 250,00 грн. в повному обсязі.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач помилково вважає порушенням складання позивачем розрахунку коригування № 2 від 17.01.2014 до податкової накладної № 4 від 25.12.2013, виписаної ТОВ «ІПВК «Спецзахист» на підставі «зміни договору», за дійсним правочином, який мав реальний характер без факту заниження чи ухилення від сплати податків. Вважає, що з урахуванням вимог ст. 4, ст. 56 ПК України проведене товариством коригування не є порушенням вимог ПК України в цілому, і в тому числі ст. 192 ПК України, а також податковим порушенням в розумінні ст. 109 ПК України. По суті виявленого порушення зазначає, що чинне законодавство не містить офіційних роз'яснень щодо порядку та способу виправлення допущеної в податковій накладній помилки щодо номеру договору. Тому, позивач виходив із загальних норм ПК України щодо виправлення помилок. Вважає посилання контролюючого органу на допущену методологічну помилку безпідставним, а донараховані зобов'язання незаконними.

26.08.2014 представник позивача у судове засідання не з'явився, заявив клопотання (вх. № 32479) про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 20.08.2014 вих. № 576/08-01-10-03-16 посилається на те, що проведеною контролюючим органом камеральною перевіркою даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ТОВ «ІПВК «Спецзахист» за січень 2014 року встановлено, що в порушення вимог п. 192.1 ст. 192, п. 200.1 ст. 200 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «ІПВК «Спецзахист» занизило податкові зобов'язання з ПДВ за січень 2014 року внаслідок методологічної помилки на суму 85 000,00грн. Зазначає, що положення п. 192.1 ст. 192ПК України передбачають коригування податкових зобов'язань постачальника після постачання товарів (послуг) у разі зміни суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунку у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала тощо, і не передбачено проведення такого коригування при зміні договору, як зазначено платником податку у гр. 8 розділу І Додатку до декларації з ПДВ за січень 2014 року. Крім того, перевіркою бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено розбіжність за грудень 2013 року по взаємовідносинам ТОВ «ІПВК «Спецзахист» з ДСП «Пожтехніка» на суму ПДВ 85 000,00 грн. На підставі викладеного, вважає, що донарахування ТОВ «ІПВК «Спецзахист» податкових зобов'язань з ПДВ проведено контролюючим органом у відповідності до вимог чинного законодавства. У зв'язку із цим, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача Язева Г.С. прибула у судове засідання та підтримала заперечення проти адміністративного позову.

Проте, відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 41 КАС України, відповідно до якої у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Головним державним ревізором-інспектором сектору камеральних перевірок управління податкового аудиту ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області Галкіною Л.І. на підставі п. 200.10 ст. 200 розділу V ПК України, у порядку ст. 76 глави 8 розділу ІІ ПК України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2014 року ТОВ «ІПВК «Спецзахист», про що складено акт від 19.03.2014 № 47/22-11/37778452.

Перевіркою встановлено заниження ТОВ «ІПВК «Спецзахист» податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації за січень 2014 року в результаті порушення п. 200.1 ст. 200, п. 192.1 ст. 192 розділу V ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 № 2094/24626.

31.03.2014 на підставі акту камеральної перевірки від 19.03.2014 № 47/22-11/37778452 Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000472211, яким ТОВ «ІПВК «Спецзахист» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 106 250,00 грн., в т.ч. 85 000 грн. за основним платежем та 21 250 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 31.03.2014 № 0000472211 ТОВ «ІПВК «Спецзахист» здійснило процедуру адміністративного оскарження, однак скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

З вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.03.2014 № 0000472211 ТОВ «ІПВК «Спецзахист» звернулось до суду.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

При цьому, згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: a) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: a) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з п. 201.6 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абз. 9 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Судом встановлено, що між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та Донецьким спеціалізованим підприємством «Пожтехніка» добровільного пожежного товариства України був укладений договір підряду № 07/06/13 від 07.06.2013, згідно з яким ТОВ «ІПВК «Спецзхист» виконувало підрядні роботи, зокрема, з капітального ремонту машинного залу головного корпусу енергоблоків 300МВт І черги Вуглегірської ТЕС після аварії, а також протипожежні заходи на загальну суму 26 475 023,15 грн., що включає в себе вартість робіт на суму 22 062 519,29 грн. та ПДВ - 4 412 503,86 грн.

В якості передплати за умовами договору, ДСП «Пожтехніка» 25.12.2013 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «ІПВК «Спецзахист» кошти за надані послуги у розмірі 510 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 85 000,00 грн.

В свою чергу, ТОВ «ІПВК «Спецзахист» виписало для ДСП «Пожтехніка» податкову накладну № 4 від 25.12.2013 згідно банківської виписки про оплату послуг на суму 510 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 85 000,00 грн.

Вказана податкова накладна була включена ТОВ «ІПВК «Спецзахист» до реєстру виданих та отриманих податкових накладних і прийняла участь у формуванні податкових зобов'язань товариства з ПДВ за грудень 2013 року. Вказане підтверджується долученими до справи копіями самої податкової декларації з ПДВ за грудень 2013 ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та додатками до неї.

Податкова декларація з ПДВ за грудень 2013 року в електронному вигляді подана ТОВ «ІПВК «Спецзахист» до контролюючого органу 20.01.2014 та прийнята останнім, що підтверджується копією квитанції № 2 від 20.01.2014.

Однак, листом за вих. № 1/17 від 17.01.2014 ДСП «Пожтехніка» повідомило позивача, що в платіжному дорученні № 1575 від 25.12.2013 про перерахування на користь ТОВ «ІПВК «Спецтехніка» невірно вказано номер договору, згідно якого відбулася оплата. А саме, замість зазначеного у платіжному документі призначені платежу «сплата за послуги зг.договора № П-07/10/13 від 07.10.2013» слід вважати «сплата за послуги зг.договора № 07/06/13 від 07.06.2013».

З метою виправлення допущеної в податковій накладній помилки у номері договору, ТОВ «ІПВК «Спецзахист» надало до контролюючого органу розрахунок № 2 від 17.01.2014 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 4 від 25.12.2013, в якому вказало причину коригування - зміна договору та вказало суму коригування - 85 000,00 грн.

При цьому, товариство одночасно виписало нову податкову накладну № 3 від 17.01.2014 на таку ж саму суму 510 000,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 85 000,00 грн.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 розділу V Податкового кодексу України (далі - Кодекс), якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг (підпункт 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 розділу V Кодексу).

Згідно з пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 (був чинний на момент виникнення спірних відносин, далі - Порядок № 1379), у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до статті 192 розділу V Кодексу постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Підпунктом 3.9 п.3 та пп.4.5 п.4 р. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 за № 2094/24626, визначено, що збільшення або зменшення обсягів постачання та податкових зобов'язань, що здійснюється відповідно до ст.192 ПКУ відображається у рядку 8.1 податкової декларації з ПДВ (далі - декларація). Коригування згідно зі ст.192 ПКУ обсягів придбання податкового кредиту, який було включено у рядок 10.1 декларації відображається у рядку 16.1 декларації. При заповненні цих рядків обов'язковим є подання (Д1) (додаток 1) до декларації, який заповнюється в розрізі контрагентів та розрахунків коригування до податкових накладних.

Враховуючи наведене, якщо на підставі складеного розрахунку коригування до податкової накладної обсяги постачання товарів/послуг та відповідно сума податкових зобов'язань чи податкового кредиту платника податку не змінилися, а змінилися лише обов'язкові реквізити, то підстав для заповнення рядка 8.1 чи 16.1 декларації та Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) (додаток 1) немає.

Як свідчить надана позивачем та залучена до справи копія податкової декларації з ПДВ за січень 2014 року, товариство здійснило таке коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, включивши ці суми до рядка 8.1 та додатку Д1 декларації.

Однак, в даному випадку слід враховувати, що позивач одночасно з коригуванням податкових зобов'язань по податковій накладній № 4 від 25.12.2013 виписав нову податкову накладну № 3 від 17.01.2014 на таку ж саму суму 510 000,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 85 000,00 грн. та включив її до податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2014 року (податкова декларація з ПДВ за січень 2014 року).

Тому, хоча проведене позивачем виправлення помилки у номері договору, вказаному у податковій накладній № 4 від 25.12.2013, проведено не досить коректно, проте, товариство не занижувало свої податкові зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам із вказаним контрагентом у січні 2014 року, оскільки фактично анулювавши податкову накладну № 4 від 25.12.2013 позивач задекларував вказані зобов'язання шляхом включення податкової накладної № 3 від 17.01.2014 на таку ж саму суму 510 000,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 85 000,00 грн. до податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2014 року.

Також, суд приймає до уваги те, що відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Допущена позивачем помилка в номері договору, вказаному у податковій накладній № 4 від 25.12.2013, та її виправлення шляхом подання розрахунку коригувань, не призвело до заниження зобов'язань платника податків за січень 2014 року, а тому відповідно і підстави для визначення податковим органом ТОВ «ІПВК «Спецзахист» суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 85 000,00 грн. були відсутні.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на те, що доводи відповідача про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість за січень 2014 року на суму 85 000,00 грн. не знайшли свого документального підтвердження у ході судового розгляду справи, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 31.03.2014 № 0000472211 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектно-виробнича компанія «Спецзахист» суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 106 250,00 грн., в т.ч. 85 000 грн. за основним платежем та 21 250 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектно-виробнича компанія «Спецзахист» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 31.03.2014 № 0000472211, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектно-виробнича компанія «Спецзахист» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 106 250,00 грн., в т.ч. 85 000 грн. за основним платежем та 21 250 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектно-виробнича компанія «Спецзахист» 212,50 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко