Постанова № 40568736, 01.09.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2014 р. Справа № 804/11204/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Атланта-Агро» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Атланта-Агро» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002841500 від 22.07.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушень податкового законодавства, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Представники позивача та відповідача надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Атланта-Агро» з питань підтвердження господарських відносин з ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (код ЄДРПОУ 37243279), ПАТ «Компанія «РАЙЗ» (код ЄДРПОУ 13980201), ТОВ «Агротрейд Експорт» (код ЄДРПОУ 37576404), ТОВ «Олам Україна» (код ЄДРПОУ 33832039), ТОВ «Голландська аграрна компанія» (код ЄДРПОУ 34171851), ТОВ «Дніпромлин» (код ЄДРПОУ 37987680) за січень, лютий 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 27.06.2014 року №1736/04-66/15-00/32150080, висновками якого встановлено:

- документальне підтвердження здійснення господарських відносин та відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (код ЄДРПОУ 37243279), ПАТ «Компанія «РАЙЗ» (код ЄДРПОУ 13980201), ТОВ «Агротрейд Експорт» (код ЄДРПОУ 37576404), ТОВ «Олам Україна» (код ЄДРПОУ 33832039), ТОВ «Голландська аграрна компанія» (код ЄДРПОУ 34171851), ТОВ «Дніпромлин» (код ЄДРПОУ 37987680) їх вид, обсяг, якість та розрахунки за січень та лютий 2014 року;

- порушення п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 3 056 790,55 грн., в тому числі за січень 2014 року у розмірі 2 048 448,75 грн., за лютий 2014 року у розмірі 1 008 341, 80 грн.

22 липня 2014 року відповідачем складено податкове повідомлення-рішення №0002841500, яким збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у сумі 4 585 186,50 грн., у тому числі сума основного платежу складає 3 056 791,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 528 395,50 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Приватне підприємство «Атланта-Агро» зареєстроване в якості юридичної особи, є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Підприємство позивача надає транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 року №1955-IV транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Статтею 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» закріплено, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Для надання транспортно-експедиторських послуг експедитор має право залучати третіх осіб, у зв'язку з чим ПП «Атланта-Агро» було укладено договори на перевезення вантажів залізничним транспортом з дирекціями залізниць України.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач зазначає, що в січні, лютому 2014 року ПП «Атланта-Агро» по контрагенту ДТГО «Львівська залізниця» занижено суму податку на додану вартість в розмірі 40740,42 грн., по контрагенту Донецька залізниця занижено суму податку на додану вартість в розмірі 97166,60 грн., по контрагенту ДТГО «Південно-Західна залізниця» занижено суму податку на додану вартість в розмірі 40650,20 грн.

Проте суд не погоджується з наведеним висновком податкового органу з огляду на наступне.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.14 статті 201 Податкового кодексу України, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченимипунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу норми статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (абзац другий пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з абзацом третім пункту 198.6 статті 198 розділу Податкового Кодексу України у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати з дати складання податкової накладної.

При цьому у ході здійснення господарської діяльності у зазначених контрагентів відбулася зміна вартості наданих залізничних послуг.

У цих випадках суми податкового зобов'язання постачальника та податкового кредиту отримувача послуг підлягають відповідному коригуванню.

Так, відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 192.3 ст. 192 Податкового кодексу України).

Отже, суми податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача одночасно підлягають відповідному коригуванню в деклараціях з ПДВ того звітного податкового періоду, на який припадає дата отримання отримувачем розрахунку.

При проведенні перевірки податковим органом не взято до уваги момент отримання позивачем розрахунку коригування від вищевказаних контрагентів, оскільки на момент проведення перевірки відповідачем означених розрахунків коригування від цих контрагентів до позивача не надходило.

Судом досліджено первинні документи позивача, а саме господарські договори, податкові накладні, банківські виписки, акти прийому-здачі виконаних робіт, залізно-дорожні накладні, в яких зазначено дату надання послуги, станцію відправлення та станцію призначення, номер залізно-дорожної накладної, номери вагонів, тоннаж, назву товару та вартість послуги, на підставі яких суд дійшов висновку, що в січні, лютому 2014 року ПП «Атланта-Агро» правомірно сформовано податковий кредит по контрагенту ДТГО «Львівська залізниця» в сумі 40740,42 грн., по контрагенту Донецька залізниця в сумі 97166,60 грн., по контрагенту ДТГО «Південно-Західна залізниця» в сумі 40650,20 грн.

В акті перевірки відповідач зазначає, що в січні, лютому 2014 року ПП «Атланта-Агро» отримано від ТОВ «ТД Норден Груп», ТОВ «Юкей Груп», ТОВ «Атом Сталь», ТОВ «Кайрос ЛТД», ТОВ «ТБК «Дніпро», ТОВ «Технобуд Інжиніринг» паперові носії за формою первинних документів, в яких наведені відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам, оскільки вони складені на підставі недійсності господарських операцій та відповідно не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку витрат, що є порушенням п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 2878233,34 грн.

Зокрема, в акті податковий орган вказує, що ПП «Атланта-Агро» до податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість по операціям з надання послуг з вищенаведеними контрагентами за нікчемними правочинами, оскільки при формуванні податкового кредиту цими контрагентами використано суб'єктів господарської діяльності, які в свою чергу не підтверджують власними податковими зобов'язаннями сформований ними податковий кредит з податку на додану вартість. Також у даних суб'єктів господарювання відсутні основні засоби та робочий персонал, місцезнаходження не встановлено.

Для виконання послуг, зазначених у договорах із ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України, ПАТ «Компанія «РАЙЗ», ТОВ «Агротрейд Експорт», ТОВ «Олам Україна», ТОВ «Голландська аграрна компанія», ТОВ «Дніпромлин» підприємством позивача укладено договори, предметом яких є надання залізницею Вантажовласнику (позивачу) послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги, а саме:

- договір №32/22 від 02.12.2013 року із ТОВ «ТД Норден Груп» на виконання умов якого ПП «Атланта-Агро» отримало послуг в січні 2014 року на загальну суму 4 236 100,00 грн., в тому числі ПДВ 472 566,67 грн.;

- договір №1 від 03.01.2014 року із ТОВ «Атом Сталь», на виконання умов якого ПП «Атланта-Агро» отримало послуг в січні 2014 року на загальну суму 4 005 541,67 грн., в тому числі ПДВ 667 541,67 грн.;

- договір №3/01 від 03.01.2014 року із ТОВ «Юкей Груп», на виконання умов якого ПП «Атланта-Агро» отримало послуг в січні 2014 року на загальну суму 2 670 400,00 грн., в тому числі ПДВ 445 066,67 грн.;

- договір №1 від 01.02.2013 року із ТОВ «Кайрос ЛТД», на виконання умов якого ПП «Атланта-Агро» отримало послуг в січні 2014 року на загальну суму 2 535 200,00 грн., в тому числі ПДВ 422 533,33 грн.;

- договір №810/69 від 03.02.2014 року із ТОВ «ТБК «Дніпро», на виконання умов якого позивачем отриманого послуг в лютому 2014 року на загальну суму 1 200 500,00 грн., в тому числі ПДВ 200 091,67 грн.;

- договір №805/87 від 03.02.2014 року із ТОВ «Технобуд Інжинірінг», на виконання умов якого ПП «Атланта-Агро» отримало послуг в лютому 2014 року на загальну суму 1 180 250,00 грн., в тому числі ПДВ 196 708,33 грн.;

- договір №735/21 від 08.02.2014 року із ТОВ «Юкей Груп», на виконання умов якого ПП «Атланта-Агро» отримало послуг у лютому 2014 року на загальну суму 2 092 350,00 грн., в тому числі ПДВ 348 725,00 грн.;

- договір №1 від 03.01.2014 року із ТОВ «Атом Сталь», на виконання умов якого ПП «Атлант Агро» отримало послуг в лютому 2014 року на загальну суму 750 000,00 грн., в тому числі ГІД 125 000,00 грн.

Виконання вказаних договорів підтверджується актами виконаних робіт/наданих послуг, податковими накладними, картками рахунку 631.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Зі змісту акту перевірки позивача від 27.06.2014 року №1736/04-66/15-00/32150080 вбачається, що його висновки загалом ґрунтуються на актах перевірки контрагентів позивача, а саме: акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Юкей Груп» (податковий номер 37275735) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року» від 23.05.2014 року №1498/04-66-15-22/37275735; акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД Норден Груп» (код ЄДРПОУ 38918870) від 31.03.2014 року №464/04-62-22-3/38918870 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року»; акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Атом Сталь» (код ЄДРПОУ 38905347) від 31.03.2014 року №472/04-62-22-3/38918870 щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року; акт від 25.04.2014 року №152/221/38106592 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кайрос ЛТД»; акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТБК «Дніпро» (код ЄДРПОУ 38920810) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2013 року по 31.12.2013 року» від 20.03.2014 року №824/15-00/38920810; акт «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Технобуд Інжиніринг» (код ЄДРПОУ 37988658) щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами з 01.01.2011 року по 31.07.2013 року та повноти ї відображення в податковому обліку» від 31.10.2013 року №1004/22-05-09/37988658.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Суд зазначає, якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство.

При цьому у акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, оскільки у розпорядженні податкового органу були відсутні первинні документи.

Отже, посилання податкового органу на акт перевірки або акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання як на підставу, що позивачем здійснювались господарські операції з метою отримання податкової вигоди, не може вважатись обґрунтованим.

Крім того, посилання відповідача на відсутність у зазначених вище контрагентів об'єктивної можливості для надання послуг в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу є необґрунтованим, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання договорів.

Податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання договірних зобов'язань.

Відповідачем не наведено жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що аналіз податкової звітності спірних контрагентів позивача здійснювався на підставі даних інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Проте суд зауважує, що дані вказаної електронної системи за відсутності відповідних документів (судових рішень, витягів з ЄДР тощо) не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо ПП «Атланта-Агро» та спірних контрагентів, та доказом несплати податків, при тому, що спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Аналіз норм чинного законодавства дає можливість зазначити, що відповідальність юридичної особи за його контрагентів не передбачена у тих чи інших господарських зобов'язаннях, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином при придбанні товару/послуг покупець зобов'язаний сплатити вартість товару/послуг продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоді. У разі ж невиконання продавцем товару/послуг цього обов'язку саме на нього за це покладається відповідальність.

При цьому на продавця товару/послуг, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Наведене свідчить, що несплата продавцем товару/послуг податку на додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару/послуг і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару/послуг) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит у січні, лютому 2014 року на загальну суму 2 878 233,34 грн.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Атланта-Агро» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0002841500 від 22.07.2014 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Атланта-Агро» судові витрати у розмірі 490,00 грн. (чотириста дев'яносто гривень нуль копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Степаненко